" 20 « вересня 2006 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Кізюн О.Ю.
суддів: Карпусь С.А., Харчука В.М.
при секретарі Тимощук М.В. з участю: апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
позивача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц-1563 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду від 28 березня 2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист прав землекористувача, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Заслухавши доповідача, пояснення сторін та представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
встановила:
В лютому 2006 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому вказував, що згідно договору дарування від 25 вересня 2002 року він являється власником житлового будинку АДРЕСА_1. Разом з будинком до нього перейшло право користування земельною ділянкою в розмірі 757 кв. м.. Проте, відповідач самовільно зайняв 25 кв.м цієї земельної ділянки, на якій збудував септик та веранду, чим грубо порушив межі земельної ділянки та архітектурні норми.
Тому просив суд постановити рішення про повернення йому 25 кв. м земельної ділянки, зайнятої ОСОБА_1, зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво, а також стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 2500 грн.
Рішенням Ізяславського районного суду від 28 березня 2006 року зобов'язано ОСОБА_1, який проживає АДРЕСА_1, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0029 га АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3. Повернення самовільно зайнятої земельної ділянки постановлено здійснити шляхом перенесення меж в місцях, відображених на кадастрових планах, згідно додатків ділянок №№1,2 до висновку експерта, винісши межі в натуру інструментальним способом по лініях «1-Б" та «2-В". Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 700 грн. моральної шкоди, 50 грн. витрат на допомогу адвоката, 185,60 грн. за проведення експертизи та 17 грн. судового збору.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 в позові відмовити, оскільки ОСОБА_3 не довів
Головуючий у першій інстанції - Шевчук В.І. Справа № 22ц-1563
Доповідач - Кізюн О.Ю. Категорія № 33
1
порушення його прав землекористувача, так як спірна земельна ділянка в установленому законом порядку йому не передавалась.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з підстав порушення судом норм матеріального права.
Встановлено і ці обставини ніким не оспорюються, що згідно договору дарування житлового будинку від 26 вересня 2002 року , від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 перейшло право власності на житловий дерев'яний будинок загальною площею 107,1 кв.м, разом з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 і розміщений на земельній ділянці 757 кв.м.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст.ст. 377, 381 ЦК України до позивача разом з переходом права власності на житловий будинок та надвірні споруди перейшло й право власності на земельну ділянку, на якій розміщено будинковолодіння.
Разом з тим такий висновок суду не можна визнати законним та обгрунтованим.
Так, в матеріалах справи відсутні докази про те, що земельна ділянка розміром 757 кв.м, АДРЕСА_1, на якій розміщено житловий будинок з надвірними спорудами і отриманий ОСОБА_3 в дар від ОСОБА_4 та ОСОБА_5, належала останнім на праві власності. Тому до позивача за договором дарування житла не могло перейти право власності на цю земельну ділянку в розумінні змісту ч.І ст.377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, згідно яких при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод.
Також встановлено, що в установленому законом порядку земельна ділянка розміром 757 кв.м, АДРЕСА_1 ОСОБА_3 у власність чи в користування Ізяславською міською радою не передавалась.
Тому при вирішені спору суду першої інстанції слід було виходити із положень ч.2 ст. 377 ЦК України, згідно яких при переході права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений цей об'єкт ( мається на увазі площа земельної ділянки по периметру будівлі чи споруди - фундаменту), та частина ділянки, яка необхідна для його обслуговування відповідно до закону чи проектно-технічної документації.
Згідно плану земельної ділянки АДРЕСА_1 під будівлями, розташованими на цій земельній ділянці, і які перейшли у власність позивача знаходиться всього 171 кв. м. землі.
Будь-які докази про те, що відповідачем порушені права ОСОБА_3 як землекористувача щодо земельної ділянки, яка перейшла в його користування відповідно до ч.2 ст. 377 ЦК України в справі відсутні, а правових підстав щодо задоволення вимог ОСОБА_3 про поновлення його прав на земельну ділянку розміром 757 кв. м. з огляду на викладене у суду немає, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Ізяславського районного суду від 28 березня 2006 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист прав землекористувача, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.