18 вересня 2006 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Карпусь С.А.,
суддів : Харчука В.М., Кізюн О.Ю.
при секретарі Тимощук М.В.
з участю :
позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-1573 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 5 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до виробничо-комерційного підприємства «Фактор-Захід" про стягнення не нарахованих сум заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія
встановила:
В січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВКП «Фактор-Захід" про стягнення: недонарахованої заробітної плати за лютий, серпень-грудень 2004 року в сумі 502 грн. 97 коп., оплати за надурочні роботи - 1351 грн. 12 коп., індексації заробітної плати - 228 грн. 02 коп., компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати - 413 грн. 12 коп., компенсації за невикористані дні щорічної відпустки - 431 грн. 77 коп., заборгованості по заробітній платі - 629 грн. 49 коп., вихідної допомоги - 1920 грн. 12 коп. та 8000 грн. моральної шкоди, в подальшому цей розмір збільшив до 13000 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 19.11.2001 року по 13.12.2004 року він працював ІНФОРМАЦІЯ_1 у ВКП «Фактор-Захід", однак внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю виникла зазначена заборгованість. З цих підстав просив задовольнити позов.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 5 червня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ВКП «Фактор-Захід" на користь ОСОБА_1 458 грн. 64 коп. вихідної допомоги і 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 558 грн. 64 коп. В іншій частині позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати і ухвалити нове по суті спору, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, неповноту судового розгляду. Відповідач не виплатив належні йому суми, а його довідки про виплату цих сум суд не перевірив платіжними бухгалтерськими документами. Суд не в повному об'ємі вирішив його позов. При визначенні розміру стягнутої на його користь вихідної допомоги не врахував вимоги ст. 44 КЗпПУ.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з таких мотивів.
Головуючий у першій інстанції - Романішин В.Л. Справа № 22ц-1573
Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 41
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги і відшкодування моральної шкоди та відмовляючи в решті позовних вимог, суд виходив з того, що такі вимоги рішенням суду були вже задоволені і що стягнуті зазначеним рішенням суду кошти були виплачені йому.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, які суд вважав встановленими.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги з якими позивач звернувся до суду не є тотожними вимогам, які були предметом розгляду під час вирішення попереднього спору про відновлення порушених трудових прав щодо оплати праці, згідно яких ухвалене рішення суду від 5 серпня 2005 року.
Зокрема, з вимогами про виплату належної заробітної плати за лютий, серпень-грудень 2004 року в сумі 502 грн. 97 коп., оплати за надурочні роботи в період з серпня по грудень 2004 року сумі 1351 грн. 12 коп., 228 грн. 02 коп. індексації заробітної плати, 413 грн. 12 коп. компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати, 431 грн. 77 коп. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, заборгованості по заробітній платі за листопад, грудень 2001 року, серпень 2004 року в сумі 629 грн. 49 коп., 1920 грн. 12 коп. вихідної допомоги та моральної шкоди в сумі 13000 грн., ОСОБА_1 до суду звернувся вперше, що підтверджується матеріалами попередньої цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ВКП «Фактор-Захід" щодо відновлення порушених трудових прав. А тому вони підлягали вирішенню відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення.
Не розглянувши по суті ці позовні вимоги ОСОБА_1, суд відмовив у їх задоволенні, у зв'язку з чим цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Наведене порушення процесуального закону відповідно до п.5 ч.І ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
За таких обставин не може залишатися без зміни і рішення суду в частині задоволених вимог, оскільки розгляд зазначених вище вимог пов'язаний з розглядом даних вимог.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно перевірити доводи сторін в обґрунтування їх вимог і заперечень та вирішити спір за законом.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 5 червня 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.