Апеляційний суд Рівненської області
17 квітня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Шпинти М.Д.
суддів Коробова О.К., Сачука В.І.
за участю прокурора Ткачук О.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Зносичі Сарненського району, житель АДРЕСА_1, з середньою освітою, не одружений, непрацюючий, раніше судимий Сарненським районним судом: 13.02.2003 р. за ч.3 ст.185, ст.75 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки; 27.05.2003 р. за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; 11.04.2007 р. за ч.1 ст.14, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 24.06.2010 року по відбуттю покарання,-
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на два роки 6 місяців позбавлення волі;
за ч.3 ст. 185 КК України -на чотири роки позбавлення волі;
за ч.3 ст.186 КК України -на п"ять років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання визначено шість років вісім місяців позбавлення волі.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів по праві.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він в один із днів на початку квітня 2011 року близько 16 год., перебуваючи в житловому будинку в АДРЕСА_2 , належному потерпілому ОСОБА_2, таємно повторно викрав 2 100 грн.
Він же, 11.05.2011 р. близько 22 год. пошкодивши вікно, проник в житловий будинок потерпілої ОСОБА_3, що в АДРЕСА_3, звідки таємно, повторно викрав 2 000 грн. та металевий перстень за 5 грн.
Він же, 18.07.2011 р. близько 2 год. шляхом зриву навісного замка проник в погріб по АДРЕСА_4, що належить потерпілій ОСОБА_4, звідки таємно викрав продукти харчування на загальну суму 590 грн.
Він же, 31 липня 2011 року близько 4 год. через двері проник в належний потерпілому ОСОБА_5 хлів, що в АДРЕСА_5, звідки таємно, повторно викрав майно потерпілого на загальну суму 422 грн.
Він же, 31 липня 2011 року близько 15 год. вчинив грабіж особистого майна з проникненням в приміщення, тобто, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, шляхом зриву навісного замка, проник в жилий будинок потерпілої ОСОБА_6, що в с. Немовичі по вул.Терешкової, 16, звідки намагався таємно викрасти продукти харчування, але був на місці вчинення злочину виявлений потерпілою, яка намагалась його затримати, однак він з викраденим втік з місця події.
Як убачається з поданої засудженим апеляції, він, не оспорюючи правильність кваліфікації його дій і призначення покарання за ч.ч.2, 3 ст.185 КК України, не погоджується з кваліфікацією його дій за ч.3 ст.186 КК України. Вважає, що його дії за епізодом крадіжки з господарства ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України. При цьому будь-яких мотивів щодо невірної кваліфікації його дій за вказаною статтею не наводить.
При розгляді апеляції засуджений ОСОБА_1 пояснив, що кваліфікацію його дій він не оскаржує, однак вважає, що йому призначене суворе покарання. Просить його пом"якшити із застосуванням ст.69 КК України.
Заслухавши доповідача, прохання засудженого, думку прокурора про залишення апеляції засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за зазначених у вироку обставин, грунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах. Докази, якими суд обгрунтував свій висновок про вчинення ним злочинів є належними, допустимими, достатніми і достовірними.
Щодо невірної, на думку засудженого, кваліфікації його дій за ч.3 ст.186 КК України по факту крадіжки з господарства ОСОБА_6, то вона є безпідставна.
Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_1, останній визнав той факт, що коли потерпіла ОСОБА_6 виявила його у своєму будинку він попросив її не кричати, а потім разом з пакетом викраденого майна через двері вибіг на вулицю та почав втікати (т.2, а.с.77).
Такі ж показання дала потерпіла ОСОБА_6 (а.с.28, а.с.230, т.2).
Відповідно до роз"яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику у справах про злочини проти власності" дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози застосування -залежно від характеру насильства чи погрози -як грабіж чи розбій.
Таким чином, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 по факту крадіжки з господарства ОСОБА_6 за ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, з проникненням в житло.
Будь-яких доводів на спростування вказаного висновку суду першої інстанції засудженим ні в апеляції, ні в суді апеляційної інстанції надано не було.
Кваліфікація дій засудженого за ч.ч.2,3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України є вірною.
Підстав для зміни вироку колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів -,
ухвалила:
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 -без задоволення.
Головуючий підпис
судді підписи
З оригіналом згідно:суддя-доповідач: М.Д.Шпинта