Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/4817/11
Категорія 37
07 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів Євстаф'євої Т.А.., Талько О.Б.
при секретарі Ходаківській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до Денишівської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсним, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2011 року
встановила:
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Денишівської сільської ради, ОСОБА_3 та просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане Денишівською сільською радою 03.12.2002 року на ім'я ОСОБА_4, встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_5 та визнати за нею право власності в порядку спадкування на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою. В обґрунтування вимог зазначала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 являлися її хрещеними батьками. Із семи років вона проживала разом з ними та виховувалася. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померё залишивши на її ім'я заповіт на все належне йому майно. Заяву про прийняття спадщини в нотконтору вона не подавала, проте, фактично вступила у володіння спадковим майном. Отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1, який за життя належав ОСОБА_5 вона не може, оскільки правовстановлюючий документ на вказаний будинок незаконно був виданий на ім'я ОСОБА_4 через шість місяців після її смерті. Враховуючи наведене, просила задовольнити позов.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на день смерті ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 Житомирського району не входив до спадкової маси. Крім того, у зв'язку з відсутністю родинних відносин між нею та ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позивач позбавлена права успадковувати будь-яке майно за законом після їх смерті та позбавлена права оскаржувати свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок, видане на ім'я ОСОБА_4
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ст.524 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом або за заповітом.
Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Як видно з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5 (а.с.7).
Все своє майно ОСОБА_5 заповідав ОСОБА_2, тобто позивачці по справі, про що свідчить копія заповіту (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла дружина ОСОБА_5, ОСОБА_4 (а.с.8).
03.12.2002 року виконкомом Денишівської сільської ради на ім'я померлої ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Житомирського району.
10.12.2002 року Житомирським обласним державним комунальним підприємством право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за померлою ОСОБА_4
Відповідно до ч.2 ст.9 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_4, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.
Оскільки, правоздатність ОСОБА_4 була припинена у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 року, підстав для видачі 03.12.2002 року свідоцтва про право власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_4 у виконкому Денишівської сільської ради не було.
З огляду на вищенаведене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок недійним не можна вважати законним та обґрунтованим.
Згідно з довідкою виконкому Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №60 від 26.01.2011 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р.) являвся господарем двору в АДРЕСА_1 з 1945 року (по господарська книга №3 с. Дениші за 1944-1946 р.р. № господарства НОМЕР_1) по ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.14).
Запис в погосподарській книзі свідчить про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 Житомирського району Житомирської області за життя належав ОСОБА_5 та його дружині ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Їх частки в праві власності згідно з нормами КпШС України, в ред.1969 р. були рівними.
На день смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадщина відкрилася на Ѕ частину належного йому житлового будинку.
За ст.549 ЦК України, в ред. 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
З довідки виконкому Денишівської сільської ради №501 від 10.06.2011 року видно, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 фактично вступила в управління спадковим майном: на смерті ОСОБА_5 проживала з ним, вела спільне господарство, займалася похованням покійного, обробляла та на даний час обробляє земельну ділянку біля житлового будинку.
Оскільки, спадкоємцем за заповітом всього майна померлого являється позивачка ОСОБА_2, яка фактично вступила у володіння спадковим майном, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування на Ѕ частину житлового будинку також не можна вважати законним та обґрунтованим.
За таких обставин, рішення суду відповідно до п. 3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2011року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане Денишівською сільською радою 03.12.2002 року на ім'я ОСОБА_4.
Встановити факт, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с.Дениші Житомирського району Житомирської області.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 Житомирського району Житомирської області.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: