25 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Швецової Л.А.,
Трішкової І.Ю.,
при секретарі - Асєєвій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року
по цивільній справі за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Перший Український міжнародний банк»про визнання правочинів недійсними, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, після уточнення позовних вимог остаточно просив стягнути заборгованість за трьома договорами кредиту в загальній сумі 11 2247,30 дол. США, посилаючись на ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України.
Відповідач - ОСОБА_2, проти позову заперечувала, подала зустрічний позов, просила визнати недійсними три договори кредиту, на тій підставі, що укладені кредитні договори суперечать ст. ст. 19, 21, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а також договори укладені та виданий кредит у доларах США, тоді як національною валютою в Україні є гривня.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року первісний позов ПАТ «Перший Український міжнародний банк»задоволено в повному обсязі. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк»заборгованість за кредитним договором № 5289298 в сумі 36 211 доларів США 98 центів, за кредитним договором № 5360817 в сумі 21 892 доларів США 09 центів, кредитним договором № 6487724 в сумі 54 143 доларів США 23 центи, а також судовий збір в сумі 212 доларів США 60 центів та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову. Посилається на неповне з'ясування судом обставин що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що купівля майна, про яке йде мова в оскаржуваному рішенні, здійснювалась ОСОБА_2 на час перебування у шлюбі, а тому її колишній чоловік ОСОБА_3 повинен був залучатися до участі у справі в якості третьої особи, інтересів якої стосується прийняте рішення. Вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення суд надав перевагу одним доказам над іншими.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, що між закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк"', правонаступником якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_2 були укладені три кредитні договори.
Так, був укладений кредитний договір № 5289298 від 05 березня 2008 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 30 000 доларів США, а відповідачка, в свою чергу, зобов'язалась використати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 05 березня 2027 року.
Крім того, був укладений кредитний договір № 5360817 від 18 квітня 2007 року , відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 22 709 дол. США, а відповідачка, в свою чергу, зобов'язалася використати його за цільовим призначенням, сплатити банку відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені договором, але не пізніше 18 квітня 2014 року.
Також, між сторонами був укладений кредитний договір №6487724 від 18 червня 2008 року, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 40 599 дол. США, а відповідачка, в свою чергу, зобов'язалась використати його за цільовим призначенням, сплатити банку відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в порядку та в строки визначені договором, але не пізніше 18 червня 2015 року.
Вказані кредитні договори підписані сторонами, банком відповідачці надані кошти, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, та використані відповідачкою за цільовим призначенням, а саме : придбана квартира АДРЕСА_1, придбані автомобілі марки Сузукі та марки Тойота.
Не ґрунтуються на Законі доводи відповідача щодо неправомірності укладання договору кредиту в іноземній валюті. Порушень вимог ч. 2 ст. 192, ч. 2 ст. 524, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, на ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 3, ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», з боку ПАТ «ОТП Банк»судовою колегією не встановлено.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Підпункт "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладання оспорюваних правочинів банк мав генеральну ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, а тому доводи ОСОБА_2, щодо неправомірності надання кредиту у іноземній валюті, є безпідставними.
Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність вимог ОСОБА_2 про визнання трьох договорів кредиту недійсними.
Відповідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами спарви підтверджено, що з 15 листопада 2008 року відповідачка систематично порушує умови п. 3.1. кредитних договорів, щодо своєчасності сплати відсотків, які нараховуються за кредитними договорами, внаслідок чого станом на 25.03.2011 р. у відповідачки перед позивачем виникла заборгованість по сплаті відсотків за кредитним договором № 5289298 в сумі 7 381,26 дол. США, за кредитним договором № 5360817 в сумі 3 360,26 дол. США, за кредитним договором N06487724 в сумі 11 701,77 дол США.
Згідно п. 3.5.7. Кредитних договорів у випадку виникнення будь-якої з події, передбаченої цим пунктом, Банк набуває право вимагати від Боржника достроково повернути виданий кредит разом із розрахованими відсотками, а Боржник зобов'язаний, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит, в строк не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.
Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або зиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи порушення відповідачкою умов договорів банком була нарахована пеня: за кредитним договором № 5289298 в сумі 1 381,55 дол. США, за кредитним договором № 5360817 в сумі 1 283,87 дол. США, за кредитним договором N06487724 в сумі 3 355,89 дол США.
Положеннями статей 1050, 1054 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.
Позивачем відповідачу були направлені вимоги про дострокове повернення всієї суму кредиту (а.с. 29, 43, 56), відсотків та нарахованої пені, за трьома кредитними договорам, в строк не пізніше 30 днів з дня отримання листа, однак сума заборгованості погашена не була.
Таким чином, з відповідача на користь позивача правомірно стягнута заборгованість за трьома кредитними договорами 112 247,30 дол. США.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді