03 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Маміної О.В.,
Трішкової І.Ю.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3
на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2011 року
по цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ«Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 09 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір із додатком до нього, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 12 000 дол. США строком користування до 09.02.2010 року із сплатою 16% річних. В забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір поруки № М-041/1-07-П, а між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № М-041/3-07-П, згідно до яких поручителі зобов'язалися відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором. За несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів, позивачу була нарахована пеня у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, розмір пені складає 270 522,52 гривень. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором № М-О41-07-Ф0 від 09 лютого 2007 року у розмірі 9 972,76 дол. США (що еквівалентне 79 200,67 грн. по курсу НБУ на 19.07.2010 р.) та 270 522,52 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2011 року позов задоволено. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк Фінанси та Кредит»(п/р № 39000010001980, код ЄДРПОУ філії 06717756, МФО 350697) заборгованість за кредитним договором № М-О41-07-Ф0 від 09.02.07 року у сумі 9 972,76 дол. США (що еквівалентне 79 200,67 грн. по курсу НБУ на 19.07.10р.) та 270 522,52 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2011 року, ухвалити нове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором № М-041-07-ФО, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає поруку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припиненою. Вказує, що ОСОБА_3 визнаний банкрутом, знаходиться у важкому матеріальному становищі. Посилається на норми права, що надають суду повноваження зменшити розмір неустойки. Наполягає, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, не заперечується сторонами, що 09 лютого 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк Фінанси та Кредит»та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № М- 41-07-Ф0 та додаткова угода №1 до нього від 28.03.2008 , відповідно до якого ОСОБА_3, отримав кредит у розмірі 12 000 дол. США строком користування до 09 лютого 2010 року із сплатою 16 процентів річних.
Пунктом 3.4. Кредитного договору зазначено право банку вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів у випадку порушення повернення кредитних ресурсів або сплати будь-яких платежів.
За пунктом 2.1. договорів поруки №М-041/1-07-П та №М-041/3-07-П у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором. Боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Між відповідачем ОСОБА_5 та позивачем 09.02.2007 року був укладений договір поруки № М-041/1-07-П, згідно до якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем по зобов'язанням ОСОБА_3 за Кредитним договором № М-О41-07-Ф0 від 09.02.2007 року.
Також між відповідачем ОСОБА_6 та позивачем 09.02.2007 року був укладений договір поруки № М-041/3-07-П, згідно до якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем по зобов'язанням ОСОБА_3 за Кредитним договором № М-О41-07-Ф0 від 09.02.2007 року.
За змістом ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно роз*яснень, що містяться в Постанові Пленуму ВСС від 30.03.2012 N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Матеріали справи містять копії вимог до поручителів про погашення боргу. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рішення суду не оскаржили, про те, що вважають припиненими договори поруки не заявляли.
За прострочення кредитних ресурсів або сплати процентів п. 6.1. Кредитного договору передбачена пеня з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що пеня за договором розрахована за один рік, тому безпідставними є посилання представника відповідача на пропуск строку позовної давності на пред*явлення цих вимог.
Представник ОСОБА_3 вказує, що майновий стан його довірителя є важким, що він визнаний банкрутом, однак належних та допустимих доказів на підтвердження цих доводів не надав.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду виключно в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія підстав для зміни або скасування заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2011 року не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -