23.05.2012
Справа: № 2-32/2011 р. Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/2090/2855/2012 р. Cкотарь А.Ю.
Категорія: інші Доповідач: Даниленко В.М
24 квітня 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Коліснику Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року по справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, -
У січні 2011 року стягувач (позивач) ОСОБА_3 звернувся до Московського районного суду з заявою, у якій вказував на те, що згідно з рішенням того ж районного суду від 26.05.2005 року, ухваленим по цивільній справі № 2-24208/05, з боржника (відповідача) ОСОБА_2 на його користь підлягають стягненню грошові кошти в загальній сумі 33 564,31 грн.
На підставі цього судового рішення Московським районним судом м. Харкова у жовтні 2005 року було видано виконавчий лист, який у тому ж місяці було пред'явлено стягувачем для примусового виконання до відділу виконавчої служби Фрунзенського районного управління юстиції Харківської області.
Однак, на протязі тривалого часу реального виконання судового рішення про стягнення на його користь з боржника ОСОБА_2 грошових коштів виконавчою службою не проводилося, а в березні 2010 року з листа начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції йому стало відомо, що після реорганізації органів державної виконавчої служби, проведеної у 2005-2006 роках, виконавче провадження з примусового виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.05.2005 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на його користь грошових коштів до новоствореного підрозділу - Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від попередника взагалі не передавалося.
У подальшому за відповідною заявою стягувача ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08 червня 2010 року йому було видано дублікат втраченого виконавчого листа для примусового виконання вищезазначеного судового рішення, однак постановою державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 05 листопада 2010 року було відмовлено у прийнятті зазначеного виконавчого документа до виконання та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання цього документа з посиланням на пропуск стягувачем встановленого законодавством строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущено з поважних, незалежних від нього причин, стягувач ОСОБА_3 просив суд поновити йому строк для пред'явлення дублікату виконавчого листа, виданого на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.05.2005 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на його користь грошових коштів, до примусового виконання.
У судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_3 підтримала подану ним заяву й просила суд задовольнити її в повному обсязі.
Представник боржника ОСОБА_2 проти задоволення заяви ОСОБА_3 заперечував, посилаючись на відсутність законних підстав для поновлення останньому пропущеного ним строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року заяву стягувача ОСОБА_3 задоволено.
Поновлено останньому строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа (дублікату), виданого на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.05.2005 року по справі № 2-24208/2005 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на його користь грошових коштів,.
В апеляційній скарзі боржника (відповідача) ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали районного суду та постановлення у справі нової ухвали про відмову в задоволенні заяви стягувача ОСОБА_3 щодо поновлення пропущеного ним строку для пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, за її безпідставністю.
В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, що призвело до неправильного вирішення ініційованого заявником (стягувачем) ОСОБА_3 питання.
Перевіривши законність і обгрунтованність ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи ініційоване стягувачем ОСОБА_3 питання, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази й надав їм належну правову оцінку.
Умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження»(далі: Закон).
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу та здійснюється на підставі виконавчих документів, у тому числі й виконавчих листів, що видаються судами (ст.ст. 2, 3 Закону).
Чинність виконавчого документа обумовлюється певним строком, тобто його виконавча сила зберігається протягом строку, встановленого законом.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) - це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.
Відповідно до ст. 21 Закону виконавчі листи та інші судові документи для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Пропуск встановленого строку пред'явлення виконавчих документів до виконання є підставою для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження (ст. 26 Закону).
Порядок вирішення питань про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання врегульовано ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 371 ЦПК України.
Відповідно до вказаних правових норм стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. При цьому стягувачам, які пропустили зазначений строк з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлений.
Як встановлено по справі, згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.05.2005 року, яке набрало законної сили, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 підлягають стягненню грошові кошти в загальній сумі 33 564,31 грн.
На підставі цього судового рішення Московським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист, який 19 жовтня 2005 року було пред'явлено стягувачем для примусового виконання до відділу виконавчої служби Фрунзенського районного управління юстиції Харківської області (а.с. 18, 19).
Згідно офіційного повідомлення начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, надісланого на запит районного суду, після реорганізації органів державної виконавчої служби, проведеної у 2005-2006 роках, виконавче провадження з примусового виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.05.2005 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_3 грошових коштів до новоствореного підрозділу - Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від попередника не передавалося.
При цьому, як встановлено рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та процентів за порушення грошового зобов'язання, яке набрало законної сили й відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, пред'явлений стягувачем ОСОБА_3 вищезазначений виконавчий лист на примусове виконання рішення того ж районного суду від 26.05.2005 року державною виконавчою службою останньому не повертався (а.с. 22-23).
За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване процесуальне рішення у справі, обґрунтовано задовольнив заяву стягувача ОСОБА_3 та поновив останньому пропущений строк для пред'явлення дублікату втраченого не з його вини виконавчого листа до примусового виконання, позаяк цей строк пропущено з поважних - об'єктивних та незалежних від стягувача причин.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги боржника ОСОБА_2, наведених на її обгрунтування, то ці доводи апелянта є несуттєвими, процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого питання не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: