Провадження № 22-ц/2090/2558/2012 р.
Справа № 2/2012/818/2012 Головуючий 1 інстанції: Труханович В.В.
Категорія: комунальні послуги Доповідач: Коростійова В.І.
7 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коростійової В.І.,
суддів: - Ізмайлової Г.Н., Гуцал Л.В.,
за участю секретаря - Остапович Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2012 року по справі за позовом Національного університету цивільного захисту України до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -
13 березня 2009 року Національний університет цивільного захисту України Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі -НІЦЗУ) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, який остаточно уточнив 5 липня 2011 року.
В обґрунтування позову посилався на те, що подружжя ОСОБА_4 з неповнолітньою дитиною мешкають у кімнаті гуртожитку НІЦЗУ за адресою: АДРЕСА_1.
За комунальні послуги сплачують не у повному обсязі.
За період з листопада 2007 року по липень 2011 року мають заборгованість у сумі 11 277, 30 грн.
Посилаючись на вказані обставини та п. 18 Примірного положення про гуртожиток, ст. ст. 66, 67, 68 ЖК України, просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 заборгованість по сплаті комунальних послуг у сумі 11 277, 30 грн. та судові витрати у сумі 81 грн.
Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував. При цьому, посилався на те, що не згоден з розрахунком комунальних послуг, визначених позивачем. Крім того, між ним і позивачем не укладено договору про надання комунальних послуг.
Відповідачка ОСОБА_3 до суду не з'явилась.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2012 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь НІЦЗУ заборгованість по сплаті комунальних послуг у сумі 11 277, 30 грн. -солідарно та по 40, 50 грн. судових витрат -з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким НІЦЗУ у позові відмовити. При цьому посилаються на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.
НІЦЗУ рішення суду не оскаржив, письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України -у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -зміні з підстав, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1. згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 964-Р «Про передачу майнових комплексів військових містечок № 192, 241»Міністерством оборони переданий Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і перебуває на балансі позивача -НІЦЗУ (а. с. 27-28).
Встановлено також, що сім'я відповідачів -ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх малолітня донька ОСОБА_6 зареєстровані і проживають у вказаному гуртожитку і займають кімнату площею 9 кв. м. на другому поверсі двоповерхового будинку, який має водопровід, каналізацію, центральне опалення, душ (а. с. 81).
Факт проживання сім'ї ОСОБА_4 у вказаному гуртожитку на законних підставах встановлено чинним рішенням апеляційного суду Харківської області від 7 листопада 2007 року (а. с. 10-11).
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції вважав встановленим, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 за період з листопада 2007 року по липень 2011 року не у повному обсязі сплачували за користування кімнатою у гуртожитку та комунальні послуги. За встановленими позивачем тарифами за вказаний період необхідно було сплатити 15 338, 85 грн. Відповідачі сплатили 4 061, 55 грн. Заборгованість складає 11 277, 30 грн.
Такий висновок суду не доведений обставинами справи, суд дійшов його з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позов про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку позивачем заявлено за період з листопада 2007 року по липень 2011 року.
При цьому розрахунок заборгованості за увесь вказаний період позивачем здійснено на підставі тарифів, встановлених самим позивачем.
Відповідачі з вказаними тарифами не погодилися і сплачували за проживання у гуртожитку за комунальні послуги за власними розрахунками, які визначали з розміру тарифів, встановлених Харківською міською радою для населення.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Згідно п/п 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення тарифів щодо оплат побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами, установами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади та погодження цих питань підприємствами, установами і організаціями, які не належать до комунальної власності.
Повноваження органів державного управління у галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за ними визначає Кабінет Міністрів України (ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 3 грудня 1990 року).
Відповідно до п. 16 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1996 року № 1458 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2002 року № 273 Раді Міністрів Автономної республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям надано повноваження встановлювати граничні розміри плати за проживання у гуртожитках громадян, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Цей пункт втратив чинність з дня опублікування 3 червня 2005 року постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 року № 342 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1458 та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України».
У зв'язку з цим державне регулювання цін (тарифів) було скасовано.
Положення про те, що граничний розмір плати за проживання у гуртожитках (крім студентських гуртожитків) громадян України, осіб без громадянства та іноземців, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах було відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 276, яка була опублікована 4 квітня 2008 року.
Таким чином, встановлення плати за проживання у гуртожитках було виведено із державного рулювання з 3 червня 2005 року до 4 квітня 2008 року.
Отже, у період виникнення у відповідачів заборгованості з листопада 2007 року по липень 2011 року, державне регулювання цін (тарифів) за проживання у гуртожитку не передбачалось лише з листопада 2007 року по квітень 2008 року.
У цей період позивач мав право встановлювати ціни (тарифи) за проживання у гуртожитках.
Згідно розрахунку, наданому позивачем, заборгованість відповідачів за вказані послуги складає 791, 70 грн.
Доводами апеляційної скарги ця заборгованість не спростовується.
Рішення суду першої інстанції у зазначеній частині відповідає обставинам справи і вимогам закону.
У частині стягнення з відповідачів заборгованості за період з травня 2008 року по липень 2011 року у сумі 10 485, 60 грн. рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у цій частині позову.
При цьому, судова колегія виходить із того, що у зазначений період граничні розміри регулювання (встановлення) плати за проживання у гуртожитках громадян України було віднесено до компетенції відповідних державних органів і позивач не мав права самостійно визначити вартість цих послуг, виходячи із фактичних витрат і їх собівартості.
Матеріали справи свідчать, що з травня2008 року по липень 2011 року позивач самостійно встановлював вартість житлово-комунальних послуг сім'ї ОСОБА_4.
Із листа департаменту економіки та комунального майна управління тарифної політики виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 вересня 2009 року вбачається, що НІЦЗУ на порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» повинна була сформувати тарифи на послуги з утримання гуртожитку та надати їх на погодження до виконавчого комітету Харківської міської ради. На час складення цього листа від НІЦЗУ до виконавчого комітету Харківської міської ради тарифи з утримання гуртожитку для погодження не надходили (а. с. 101-102).
Позивач не надав суду доказів того, що погоджував з Харківською міською радою житлово-комунальні тарифи за проживання у гуртожитку з травня 2008 року по 2011 рік і що сформовані ним тарифи не перевищують граничного розміру тарифів, встановлених Харківською міською радою для населення.
Посилання у рішенні на акт ревізії контрольно-ревізійного управління у Харківській області -безпідставне.
Цей акт було складено за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності позивача лише за 2008-2009 роки.
У ньому зазначено, що 2008, 2009 роки вартість за комунальні послуги розрахована, виходячи із норм їх споживання для населення.
Проте, у 2009 році позивачам не були враховані зміни щодо тарифів на водовідведення, водопостачання і теплопостачання; розрахунки вартості послуг теплопостачання позивачем проводились з урахуванням площі приміщення, в якому проживають відособлено відповідачі та площі приміщень, які перебувають у загальному користуванні (кухня, коридор, санвузол, душова) -14, 13 м. кв., проте нараховувались за даними бухгалтерського обліку та надавались до сплати, як за окремі ліжко-місця, тобто за два ліжко-місця, що не відповідає вимогам п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 до кошторисів були включені витрати на проведення поточного ремонту будівлі, вартість якого визначалась відповідно до планової суми витрат на його проведення, а не від фактично виконаних робіт з поточного ремонту і таке інше (а. с. 155-159).
Розрахунків усунення порушень, зазначених у вказаному акті, матеріали справи не містять.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2012 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Національного університету цивільного захисту України заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з листопада 2007 року по квітень 2008 року у сумі 791 (сімсот дев'яносто однієї) гривні 70 копійок солідарно; та витрати по сплаті судового збору у сумі 7 (сім) гривень 92 копійки -з кожного.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 99 (дев'яносто дев'ять) гривень 38 копійок -з кожного.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді: