22.05.2012
Справа №22ц -2190/1356/2012 Головуючий в І інстанції:
Рябова О.Д.
Категорія: 5 Доповідач: Майданік В.В.
2012 року травня місяця 22 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Орловської Н.В.,
суддів: Кутурланової О.В.,
Майданіка В.В.
при секретарі: Шаповаловій К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 29 лютого 2012 року та ухвалу цього ж суду від 27 січня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спельта" до ОСОБА_4 (третя особа - ОСОБА_5) про визнання права власності на цінні папери, -
09 грудня 2011 року ТОВ "Спельта" звернулося до суду з вказаним позовом, зазначаючи, що 31.08.2010 року між ним (покупцем) та ОСОБА_5, діючим в інтересах відповідачки (продавця), був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу цінних паперів -простих іменних акцій, емітованих ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" в кількості 2357892шт., номінальною вартістю однієї акції 0,25грн., за договірною ціною у розмірі 70736,00грн. За наслідком даної угоди ними було подано необхідні документи для перереєстрації та внесення у систему реєстру записів про перехід права власності на цінні папери. Однак, 14.11.2011 року їм було повернуто пакет документів на доопрацювання та повідомлено, що вказані цінні папери знаходяться під арештом на підставі ухвали Дніпровського районного суду м.Херсона. Зазначене не дало позивачу змогу зареєструвати право власності на цінні папери у встановленому порядку, однак ст.334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку цінні папери були передані йому (тобто позивачу) на підставі передавального розпорядження від 31.08.2010 року, складеного зареєстрованою особою -відповідачкою. Позивач вважає, що його право власності на цінні папери оспорюється відповідачкою, оскільки остання, як акціонер товариства, направила 30.11.2011 року до ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" вимогу про скликання позачергових загальних зборів акціонерів. На підставі ст.ст.328, 334 та 392 ЦК України просило задовольнити позов, визнавши за ним право власності на вказані цінні папери.
Ухвалою суду від 27.01.2012 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову, відповідачці було заборонено вчиняти будь-які дії щодо користування, розпорядження, відчуження зазначених цінних паперів, в тому числі скликати збори акціонерів, голосувати на зборах тощо.
Рішенням суду від 29 лютого 2012 року позов було задоволено. Суд вирішив: визнати за позивачем право власності на вказані цінні папери - прості іменні акції, емітовані ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" в кількості 2357892шт., номінальною вартістю однієї акції 0,25грн.
У своїй апеляційній скарзі на вказану ухвалу суду заявник просить вказану ухвалу скасувати і постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд не звернув увагу на те, що всупереч положенням ст.151 ЦПК України наведені позивачем в позовній заяві причини необхідності забезпечення позову є необґрунтованими та суперечать правовій природі спірних правовідносин. Також, вказав, що суд не навів мотиви застосування заходів забезпечення позову, причин обрання саме таких заходів, не обґрунтував існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, зазначив, що своєю ухвалою суд фактично зупинив нормальну господарську діяльність товариства.
У своїй апеляційній скарзі на зазначене рішення суду заявник просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, вказав, що судом залишена поза увагою та обставина, що відповідно до виписки з реєстру власників іменних цінних паперів №7 за станом на 30.11.2011 року власником акцій в кількості 2365954шт., номінальною вартістю 0,25коп. є ОСОБА_4, що підтверджено Сертифікатом акцій серія А №285 від 03.06.2011 року. А тому позивач, що не довів своє право власності на вказані цінні папери, не має права звертатись до суду з таким позовом. Також зазначив, що суд не врахував те, що чинне законодавство не передбачає визнання права власності на акції в разі відмови реєстратора здійснити перереєстрацію права власності на іменні цінні папери. Тобто, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Крім того, вказав, що судом не враховано те, що спеціальний закон встановлює момент переходу права власності на акції, а саме -внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів, а не момент передачі акцій за передавальним розпорядженням, що по суті є процедурним ініціюючим документом щодо вчинення запису у відповідному реєстрі власників іменних цінних паперів.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги на рішення та ухвалу суду підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Що стосується апеляційної скарги на рішення суду, то колегія суддів виходить з такого.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка продала 31.08.2010 року позивачу належні їй цінні папери, а саме прості іменні акції, емітовані ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" в кількості 2357892шт., номінальною вартістю однієї акції 0,25грн. за договірною ціною в 70736,00грн., які були сплачені того ж дня, зробили нотаріально посвідчене передавальне розпорядження, яким просять перереєструвати з відповідачки на позивача вказані акції, а позивач подав всі необхідні документи до незалежного реєстратора ТОВ "Скіф", які 14.11.2011 року були повернуті на доопрацювання.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи та порушивши норми матеріального і процесуального права, що згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Відповідно до копії Сертифікату акцій серія А №285 від 03.06.2011 року власником цінних паперів, а саме простих іменних акцій ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" в кількості 3940788шт., номінальною вартістю 0,25коп. є ОСОБА_4 (а.с.49).
Згідно з випискою з реєстру власників іменних цінних паперів №7 про стан особового рахунку від 30.11.2011 року, емітент : ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" - за ОСОБА_4 обліковуються 2365954шт. простих іменних акцій як виду цінних паперів. Дані свідоцтва про реєстрацію випуску: №118/21/1/99 від 25.03.99 Херсонським територіальним управлінням ДКЦПФР (а.с.48).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу цінних паперів №Б/049-010/1 від 31.08.2010 року, складеного у простій письмовій формі, ТОВ "Спельта" (покупець) погоджується сплатити та прийняти, а ОСОБА_4 (продавець) погоджується передати право власності на цінні папери (ЦП), а саме прості іменні акції, форма існування - документарна (емітент - ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві") в кількості 2357892шт., номінальною вартістю однієї акції 0,25грн., за договірною ціною у розмірі 70736,00грн. (а.с.6).
За вказаним договором: сплата за цінні папери здійснюється грошовими коштами в безготівковій формі на поточний банківський рахунок продавця, вказаний в п.8.2 цього договору (п.2.1); право власності покупця на цінні папери настає з моменту перереєстрації прав власності ЦП на покупця в системі реєстру у Реєстратора ЦП (п.3.1); покупець зобов'язаний перерахувати договірну вартість ЦП на рахунок продавця в строк до 31.12.2011 року (п.5.2); поточний банківський рахунок продавця: 29244825509100 в ПриватБанку, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, для поповнення на карту 0980545709207007964 (п.8.2).
За копією видаткового касового ордеру №31/8 від 31.08.2010 року ОСОБА_5 на підставі договору №Б/049-010/1 одержав від ТОВ "Спельта" за цінні папери 70736,00грн. (а.с.58).
Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" №01/02-449 від 10.02.2012 року ОСОБА_5 провів 13.09.2010 року поповнення мультивалютної карти ОСОБА_4 VISA Platinum НОМЕР_1 в сумі 10000,00 доларів США в Херсонській філії ПриватБанку, що в еквіваленті складає 79082,00грн. за курсом НБУ (а.с.57).
За передавальними розпорядженнями від 31.08.2010 року, зареєстрованими приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (зареєстровані в реєстрі за №№1636, 1637, 1638, 1639, ОСОБА_4 та ТОВ "Спельта" просять перереєструвати з зареєстрованої особи (ОСОБА_4І.) на контрагента (ТОВ "Спельта") цінні папери: емітовані ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" прості іменні акції номінальною вартістю 0,25грн. загальною кількістю 2357892шт. (а.с.10,9,8,7).
Незалежний реєстратор ТОВ "Скіф" повернув 22.09.2011 року та 14.11.2011 року пакет документів, наданий ТОВ "Спельта" для вчинення в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (а.с.50, 5).
Відповідно до ст.28 Закону України "Про господарські товариства" перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.
Згідно з частинами 1, 4, 5 ст.5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та частини 2 ст.1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Право власності на цінні папери, випущенів бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери, які випущені у документарній формі, є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Угоди, щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.
Крім того, п.9 розділу VII Положення про порядок внесення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року №100, у разі непогодження особи з причинами відмови, визначеними реєстроутримувачем, вона має право оскаржити його дії, звернувшись до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, до її територіальних органів або до суду.
Судом в порушення норм матеріального права на зазначені норми законів та Положення уваги не звернуто, як і не звернуто уваги на те, що позивачем не надано належних доказів щодо сплати позивачем за цінні папери грошовими коштами в безготівковій формі на поточний банківський рахунок продавця (відповідачки) згідно з умовами договору купівлі-продажу цінних паперів №Б/049-010/1 від 31.08.2010 року.
Виходячи з наведеного, висновок суду щодо можливості визнання права власності на іменні акції у випадку недотримання сторонами визначеного законодавством порядку, суперечить нормам Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".
З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Що ж стосується апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.152 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо.
Відповідно до ч.ч.2 і 3 ст.152 зазначеного Кодексу у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням цих заходів (п.4.).
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції послався на ст.151 ЦПК України, а саме на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що у своїй вказаній позовній заяві позивач просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачці вчиняти будь-які дії щодо користування, розпорядження, відчуження зазначених цінних паперів, в тому числі скликати збори акціонерів, голосувати на зборах тощо, пославшись при цьому на те, що відповідачка може здійснити зазначені заходи.
Однак, на думку колегій суддів у своїй позовній заяві позивач не навів доказів і мотивів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд же першої інстанції не навів мотиви застосування вказаних заходів забезпечення позову, причин обрання саме таких заходів, не обґрунтував існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вирішив питання про забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, а отже вказана ухвала підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1716грн.80коп.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 312 ЦПК України, ч.ч.1, 4, 5 ст.5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", ч.2 ст.1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", ст.28 Закону України "Про господарські товариства", п.9 розділу VII Положення про порядок внесення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року №100, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 29 лютого 2012 року та ухвалу цього ж суду від 27 січня 2012 року - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 29 лютого 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Спельта" до ОСОБА_4 (третя особа - ОСОБА_5) про визнання права власності на цінні папери - відмовити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Херсона від 27 січня 2012 року -скасувати і постановити ухвалу з цього питання.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Спельта" в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо користування, розпорядження, відчуження цінних паперів - простих іменних акцій, емітованих ВАТ "Херсонське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" в кількості 2357892шт., номінальною вартістю однієї акції 0,25грн., в тому числі скликати збори акціонерів, голосувати на зборах тощо -відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спельта" на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1716грн.80коп.
Рішення апеляційного суду в частині розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 29 лютого 2012 року набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Рішення апеляційного суду в частині розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_4, на ухвалу Дніпровського районного суду м.Херсона від 27 січня 2012 року оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: