справа № 0670/10999/11
категорія 8.2.1
05 січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.
при секретарі - Карасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2011 року № 0002352301,-
встановив:
У листопаді 2011 року ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 20 липня 2011 року за № 0002352301. У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за період з 07.07.2011 року по 11.07.2011 року податковим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТехкомВ", за результатами якої складено Акт № 3363/23-1/31739156/0100 від 14.07.2011 року. Перевіркою встановлено порушення з боку товариства вимог ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення по податку на додану вартість (рядок 19 Декларації) у сумі 20100,00 грн. та зменшено рядок 24 Декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у сумі 455301 грн. 00 коп. за квітень 2011 року.
За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2011 року за № 0002352301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 475401 грн. 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. 00 коп. Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. При цьому пояснив, що 01.11.2010 року між ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" та ТОВ "ТехкомВ" було укладено договір на поставку продукції № 011110 із специфікаціями які є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого Постачальник (ТОВ "ТехкомВ") зобов'язується поставляти Покупцю (ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій") товар, а Покупець в свою чергу прийняти та оплатити товар в строк та на умовах визначених цим Договором. На виконання умов договору ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" оплатило контрагенту ПДВ в ціні придбаних товарів та отримало від нього податкові та видаткові накладні, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, 20.01.2011 року між ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" та ТОВ "ТехкомВ" було укладено договір підряду № 18/11 із специфікаціями які є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого Підрядник (ТОВ "ТехкомВ") бере на себе виконання робіт по модернізації зварювального обладнання та обладнання термічної різки, а Замовник (ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій") зобов'язується оплатити виконані підрядні роботи, згідно умов цього Договору. На виконання умов договору ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" оплатило контрагенту ПДВ в ціні наданих послуг та отримало від нього податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, підписали Акти прийому-передачі виконаних робіт, які передбачені даним Договором. Зазначив, що розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі, а сума ПДВ по даним операціям була включена товариством до складу податкового кредиту за квітень 2011 року. ТОВ "ТехкомВ" у встановленому порядку зареєстроване як платник податку на додану вартість, а тому ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" має право на податковий кредит. Зазначив, що укладені договори між позивачем та іншим суб'єктом господарювання відповідають вимогам чинного законодавства. Вважає, що формування товариством податкового кредиту у квітні 2011 року є правомірним, а висновки ДПІ у м. Житомирі про порушення позивачем п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України є хибними, а відповідно спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. При цьому зазначив, що за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТехкомВ" за квітень 2011 року встановлено порушення з боку позивача вимог п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме товариством віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року ПДВ у сумі 475401 грн. 00 коп. від постачальника ТОВ "ТехкомВ" по договорах, які в ході проведення перевірки визнані нікчемними. У результаті зазначеного порушення в квітні 2011 року встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість (рядок 19 Декларації) у сумі 20100 грн. 00 коп. та зменшено рядок 24 Декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у сумі 455301 грн. 00 коп. За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було винесено податкове повідомлення-рішення від від 20 липня 2011 року за № 0002352301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 475401 грн. 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. 00 коп.
Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, так як відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України. В зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 20 липня 2011 року за № 0002352301, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради 11.07.2008 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Житомирі.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100128889 НБ № 185424 являється платником податку на додану вартість.
14 липня 2011 року на підставі направлень від 07.07.2011 року №№ 1439, 1440 та відповідно до ст. ст. 75, 78, 81 Податкового кодексу України податковими інспекторами проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТехкомВ" за квітень 2011 року.
Перевірку проведено з відома генерального директора Дуди М.І. та в присутності головного бухгалтера Галги В.Ф.
Під час проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій":
- ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, а саме встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" у ТОВ "ТехкомВ";
- ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення по податку на додану вартість (рядок 19 Декларації) у сумі 20100,00 грн. та зменшено рядок 24 Декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у сумі 455301 грн. 00 коп. за квітень 2011 року.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Житомирі було складено Акт від 14.07.2011 року за № 3363/23-1/31739156/0100.
На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2011 року № 0002352301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 475401 грн. 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. 00 коп.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено товариством в адміністративному порядку до ДПА у Житомирській області. Рішенням ДПА у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги № 20381/Д-С/25-009 від 23.09.2011 року, податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2011 року за № 0002352301 залишено без змін, а скарга без задоволення.
З висновком податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 01 листопада 2010 року ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" (Покупець) та ТОВ "ТехкомВ" (Постачальник) було укладено договір на поставку продукції № 011110 від 01.11.2010 року із специфікаціями які є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого Постачальник (ТОВ "ТехкомВ") зобов'язується поставляти Покупцю (ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій") товар, а Покупець в свою чергу прийняти та оплатити товар в строк та на умовах визначених цим Договором.
На виконання умов договору, позивачу було передано у власність товар (листи, уголки, швелери, труби) та видані податкові накладні від 17.03.2011 року № 29 на суму 350000 грн. 00 коп., від 29.03.2011 року № 51 на суму 300000 грн. 00 коп., від 31.03.2011 року №57 на суму 668000 грн. 00 коп., від 12.04.2011 року № 12 на суму 205000 грн. 00 коп., від 13.04.2011 року № 15 на суму 80000 грн. 00 коп., які містяться в матеріалах справи.
Факт придбання товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 11.01.2011 року № ТВ-110102 на суму 844087 грн. 86 коп., від 13.01.2011 року № ТВ-130102 на суму 393934 грн. 91 коп., від 14.01.2011 року № ТВ-140102 на суму 132065 грн. 46 коп., від 17.01.2011 року № ТВ-170101 на суму 1490366 грн. 87 коп., від 18.01.2011 року № ТВ-180101 на суму 465691 грн. 97 коп., від 19.01.2011 року № ТВ-190102 на суму 78825 грн. 60 коп.
Крім того, 20 січня 2011 року ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" (Замовник) та ТОВ "ТехкомВ" (Підрядник) уклали договір підряду № 18/1 від 20.01.2011 року із специфікаціями які є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого Підрядник (ТОВ "ТехкомВ") бере на себе виконання робіт по модернізації зварювального обладнання та обладнання термічної різки, а Замовник (ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій") зобов'язується оплатити виконані підрядні роботи, згідно умов цього Договору. Також підписали доповнення до договору № 18/11 від 20.01.2011 року про перелік робіт по модернізації машин термічної різки на ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій".
На виконання умов договору, позивачу було надано податкові накладні від 30.03.2011 року № 53 на суму 709860 грн. 00 коп., від 18.04.2011 року № 23 на суму 375000 грн. 00 коп., від 21.04.2011 року № 30 на суму 267660 грн. 00 коп., від 28.04.2011 року № 39 на суму 1006884 грн. 00 коп., які є також наявні в матеріалах справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" та ТОВ "ТехкомВ" підтверджується договором на поставку продукції № 011110 від 01.11.2010 року, договором підряду № 18/11 від 20.01.2011 року, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, актами прийому-передачі виконаних робіт.
Надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів у ТОВ "ТехкомВ", який видавав позивачу податкові накладні.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "ТехкомВ" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.
З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту товариства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі, не відповідає вимогам названого Кодексу, а тому підлягає скасуванню.
Що стосується посилання податкового органу в Акті перевірки на той факт, що ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" не надано жодних дозвільних документів на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ТОВ "ТехкомВ", суд вважає їх безпідставними, оскільки представником позивача було надано до суду та долучено до матеріалів справи Специфікацію розрахунків договірної ціни по модернізації машини термічної різки А-79 від 20.01.2011 року № 1, Специфікацію розрахунків договірної ціни по модернізації машини термічної різки А-80 від 20.01.2011 року № 2, Специфікацію розрахунків договірної ціни по модернізації машини термічної різки "Розпуск № 81" № 3, Специфікацію розрахунків договірної ціни по модернізації машини термічної різки "Розпуск № 82" № 4, Специфікацію розрахунків договірної ціни по модернізації машини термічної різки "Дніпро № 83" № 5, Акт № 1 від 24.03.2011 року на випробувальні роботи машини термічної різки "Розпуск № 79", Акт № 2 від 19.04.2011 року на випробувальні роботи машини термічної різки "Кристал А-80", Акт № 3 від 27.04.2011 року на випробувальні роботи машини термічної різки "Розпуск № 81", Акт № 4 від 22.06.2011 року на випробувальні роботи машини термічної різки "Розпуск № 82", Акт № 5 від 25.06.2011 року на випробувальні роботи машини термічної різки "Дніпро № 83", Акти прийому-передачі виконаних робіт по модернізації машини термічної різки, відомості матеріалів, використаних на модернізацію машини термічної різки, відомості по навчанню спеціалістів працюючих на машинах термічної різки.
Здійснення господарських операцій, зазначених у Акті перевірки від 14.07.2011 року № 3363/23-1/31739156/0100, підтверджено відповідними первинними документами, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "ТехкомВ".
Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і ТОВ "ТехкомВ", то слід зазначити наступне.
Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договорів між ТОВ "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" та ТОВ "ТехкомВ" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До справи ДПІ у м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Задовольнити позовні вимоги.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 20.07.2011 року № 0002352301.
Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський Завод Металевих Конструкцій" з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 28 гривень 23 копійки.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 12 січня 2012 р.