справа № 0670/3724/11
категорія 8.2
23 вересня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Попової О. Г.,
при секретарі - Маленівському А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002072302 від 23.11.2010 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 3599,25 грн. В позові зазначає, що за результатами перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - магазину, який належить йому та знаходиться за адресою: вул. К.Маркса, 118а, м.Коростень Житомирська область, складено акт №00105/06/09/23/НОМЕР_1 від 17.11.2010 року. В акті перевірки зазначено, що виявлено порушення п.2, п.12, п.13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". На підставі вказаного акту перевірки Коростенською ОДПІ Житомирської області 23.11.2010 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно якого до позивача застосовано штрафних (фінансових) санкцій №0002072302 від 23.11.2010 року в розмірі 4801,00 грн. Вказане рішення оскаржувалось позивачем до ДПА України в Житомирській області та ДПА України. Рішенням ДПА України в Житомирській області скасовано рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції №0002072302 від 23.11.2010 року в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 763 грн. 25 коп. та залишено без змін в сумі 4037 грн. 75 коп. Рішенням ДПА України рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції №0002072302 від 23.11.2010 року залишено без змін з урахуванням рішенням ДПА України у Житомирській області, прийнятого за розглядом первинної скарги позивача. Відповідач в порушення п.60.1.3 ст.60 Податкового кодексу України оскаржуване рішення не відкликав та за результатами розгляду скарги не видав нове. Позивач не погоджується з рішенням №0002072302 від 23.11.2010 року в розмірі 4801,00 грн. Вважає, що висновок щодо порушення ним п.2, п.12, п.13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений на підставі неправильного застосування норм чинного законодавства, так як прибуткові та податкові накладні були в наявності у позивача і розрахункові документи містять в собі всі необхідні реквізити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, суд встановив: працівниками Коростенської ОДПІ Житомирської області проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці -тмагазину, який належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: вул. К.Маркса, 118а, м.Коростень Житомирська область, про що складено акт №00105/06/09/23/НОМЕР_1 від 17.11.2010 року.
В акті перевірки зазначено, що виявлено порушення п.2, п.12, п.13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: в магазині на місці здійснення реалізації відсутні накладні на деякий товар; видаються чеки не встановленого зразка - відсутня назва господарської одиниці, не забезпечено зберігання двох фіскальних чеків, виявлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті.
На підставі вказаного акту перевірки Коростенською ОДПІ Житомирської області 23.11.2010 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції №0002072302 від 23.11.2010 року в розмірі 4801,00 грн.
Вказане рішення оскаржувалось позивачем до ДПА України в Житомирській області та ДПА України. Рішенням ДПА України в Житомирській області скасовано рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції №0002072302 від 23.11.2010 року в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 763 грн. 25 коп. та залишено без змін в сумі 4037 грн. 75 коп. Рішенням ДПА України рішення №0002072302 від 23.11.2010 року залишено без змін з урахуванням рішенням ДПА України у Житомирській області, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги позивача.
Позивачем в судовому порядку оскаржується рішення податкового органу щодо порушень ст.3 п.2, п.12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Щодо порушення позивачем вимог ст.3 п.2, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які здійснювали перевірку позивача пояснили, що при здійсненні контрольної закупки продавцем позивача на всю суму покупки був виданий фіскальний чек в якому відсутня назва господарської одиниці. Факт видачі розрахункового документа не встановленої форми підтверджується Х-звітом за 17.11.2010 рік, в якому не зазначено назву господарської одиниці. Інших первинних документів надати не можуть.
Під час перевірки продавець ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_4 написала пояснення, де зазначила, що в магазині видаються чеки невстановленого зразка, а саме не вказана господарська одиниця.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працювала продавцем у ФОП ОСОБА_1 Чеки встановленого зразка в магазині видаються на повну вартість покупок. Під час перевірки вона писала пояснення під диктовку інспекторів.
Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ визначений як документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Перелік розрахункових документів та вимоги до їх форми і змісту зазначені в "Положенні про форму та зміст розрахункових документів" №614 від 01.12.2000 року. Серед переліку розрахункових документів відсутній документ, що має назву Х-звіт.
Визначення X-звіту наведено в наказі ДПА від 01.12.2000 року №614 "Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)". Х-звіт це денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті. Для РРО, у X-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, X-звіт означає сукупність X-звіту та будь-якого іншого звіту, де зазначені суми за цими операціями. Отже, Х-звіт не являється розрахунковим документом, а є звітним документом.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Х-звіт не може бути належним доказом про здійснення розрахункових операцій позивачем розрахунковими документами невстановленого зразка, а отже, до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені п.1 ч.1ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач як суб»єкт владних повноважень не довів правомірності нарахувань штрафних санкцій.
Щодо порушення позивачем вимог ст.3 п.2, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то в акті перевірки зазначено, що в магазині на місці здійснення реалізації відсутні накладні на деякі види товарів.
Встановлено, що позивач перебуває на загальній системі обліку та звітності, що підтверджено представника сторін в судовому засіданні.
Статтею 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно п.2 ст.3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте, Закон не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.
Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Згідно з п. 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.
В судовому засіданні встановлено, що під час перевірки первинні документи зберігались у приватного підприємця, який сам веде бухгалтерський облік.
Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.
В ході проведення перевірки, перевіряючими в акті перевірки перелічено найменування окремих товарів, зазначено про неведення обліку товарів та про відсутність накладних на зазначений товар.
Відповідачем не надано доказів того, що позивачу направлявся письмовий запит з зазначеним переліком товарів, на які потрібно надати накладні на переміщення (вибуття) товарів.
Позивачем надані накладні на товар, товарно-транспортні накладні та книга обліку доходів та витрат, які підтверджують факт надходження товарів до приватного підприємства і вони є первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік на підприємстві. Зазначені первинні документи долучались позивачем до скарг на акт перевірки до ДПА у Житомирській області та ДПА України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Згідно з п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 року, основними завданнями інвентаризації, зокрема, є виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей в натурі та установлення лишку або нестачі цінностей шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 11.1. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків для проведення інвентаризації, розпорядчим документом керівника підприємства, створюється інвентаризаційна комісія, яка, згідно з вимогами, що викладені в п. 11.4 та 11.7 вказаної інструкції безпосередньо проводить інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, складають інвентаризаційні відомості та, шляхом звірення даних про фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей з даними обліку підприємства, встановлює лишки або недостачу товарів.
Згідно з п.15 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби, з метою встановлення фактичної кількості та вартості товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у платника податків, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.
Перевіряючі не вимагали у позивача проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, тому така інвентаризація проведена не була.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення в оскаржуваній позивачем частині.
Отже, на підставі викладеного суд прийшов до висновку про неправомірність прийнятого рішення податковим органом в частині нарахованих штрафних санкцій в сумі 3599,25 грн.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст.ст. 72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002072302 від 23.11.2010 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 3599,25 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 29 вересня 2011 р.