П О С Т А Н О В А № 2 -А- 39/08 р.
02 червня 2008 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим
в складі: головуючого Гордейчик Т.Ф.
при секретарі Вербицькому І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Алушті адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби міського Управління юстиції м. Алушти, державного виконавця ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , - про визнання дій протиправними, відміну постанови про закінчення виконавчого провадження та стягнення моральної шкоди, -
Чуканов звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати дії державного виконавця ОСОБА_2 щодо закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-15, виданого Алуштинський міським судом 20.12. 2005 року про стягнення із КПТЗП «Таврія» на його користь 39584 грн. 80 коп. та по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-107, виданого Алуштинським міським судом 10.01.2006 року про стягнення із КПТЗТП «Таврія» на користь позивача 1243 грн. 75 коп. неправомірними та відмінити постанови про закінчення провадження по примусовому виконанню вказаних виконавчих листів від 17. 09. 2006 року . Просив також стягнути на свою користь завдану моральну шкоду , розмір якої в остаточній редакції визначив у сумі по 110 тисяч гривень с кожного відповідача.
Вимоги мотивовані тим, що Відділ державної виконавчої служби виконав не всі передбачені законом дії щодо примусового виконання судових рішень, відповідно до яких із КПТЗП «Таврія» на його користь були стягнуті грошові кошти, а тому прийняття рішення про закриття виконавчого провадження являється передчасним та незаконним, у зв'язку з чим просив відмінити вказані постанови і стягнути моральну шкоду у зазначеному розмірі, так як невиконання судових рішень призвело до моральних страждань.
У судовому засіданні свої вимоги підтримав відповідно до наведеного. Вважає, що ним пропущений процесуальний строк для звернення до суду із поважних причин, скільки оскаржувальні ним постанови він отримав лише 28.10. 2006 року.
Представник відповідача Відділу державної виконавчої служби міського Управління юстиції м. Алушти позов не визнала, вважає, що примусове виконання судових рішень проводилося у відповідності до вимог діючого законодавства і закрите виконавче провадження було законним, так як на той час КПТЗП «Таврія» було ліквідовано .У боржника не було виявлено майна, на як б по закону можливо накласти арешт. На даний час перешкод для пред'явлення виконавчих листів знову для примусового виконання не має, але позивач не хоче використатися цім правом, намагаючись стягнути із Відділу моральну шкоду. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідач державний виконавець ОСОБА_2 позов не визнала з вищевикладених підстав. Також вважає, що позивач пропустив процесуальний строк для звернення до суду із зазначеним позовом без поважних на то причин, а тому відсутні підстави для його поновлення. Також просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Так, із матеріалів виконавчого провадження № 3062 вбачається, що воно було відкрито відповідно до постанови від 03.02. 2006 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-107 , виданого 10.01. 2006 року Алуштинський міським судом про стягнення із боржника КПТЗП «Таврія» на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 1243, 75 гривень. Заяву про примусове виконання подано 03.02.2006 року.
Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про виконавче провадження» , державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Але зазначене судове рішення фактично не виконувалося. У наданих матеріалах відсутні дані, яким підтверджували, що державним виконавцем приймалися заходи по виявленню майна боржника або інші заходи, передбачені законом по примусовому виконанню виконавчого документу.
У відповідності до постанови від 17.09.2006 року виконавче провадження було закрите на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно до ухвали Господарського суду від 04.10.05 року боржник був виявлений банкрутом , а майна, яке належить опису та арешту , не виявлено.
За таких підстав у відповідності до вимог ст. 37 п. 7 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ підлягає передачі ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника- юридичної особи, або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.
Але як вбачається із матеріалів зазначеного виконавчого провадження виконавчий лист був повернутий позивачеві, а копія постанови про закриття виконавчого провадження направлена до Господарського суду.
Представник відповідача Відділу державної виконавчої служби у судовому засіданні не надала щодо цього пояснень на предмет відповідності вказаних дій вимогам закону.
Із матеріалів виконавчого провадження № 3451 вбачається, що воно було відкрите відповідно до постанови від 24.02.2006 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-15 , виданого 20.12.2005 року Алуштинським міським судом про стягнення із боржника КПТЗП «Таврія» на користь позивача 39584 грн. 80 коп.
Заяву про примусове виконання подано 24.02.2006 року.
Відповідно до постанови від 19.09. 2006 року виконавче провадження було закрите на підставі п.3 ч. 1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження», в той час, як позивачеві була направлена копія зазначеної постанови, де підстава закриття провадження вказана інша - п.7 ч. 1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження».
Таким чином, закриваючи виконавче провадження, відповідач державний виконавець ОСОБА_2 не визначилась із підставою закриття провадження, передбаченого законом , у зв'язку з чим така постанова підлягає скасуванню.
Суд також зазначає, що у відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 13.05.2008 року ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04. 10. 2005 року скасована, провадження у справі про банкрутство Комунального виробничого торгівельно - закупочного підприємства «Таврія» м. Алушти припинено.
Таким чином, суд прийшов до висновку про можливість задоволення вимог позивача у частині визнання дій державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження неправомірними, а також необхідності скасування відповідних постанов про закриття виконавчого провадження.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважає за необхідне у задоволенні даної частини позову відмовити з наступних підстав.
Так, у відповідності до вимог ст. 71 ч. КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач спочатку завив вимогу про стягнення моральної шкоди із відповідачів на суму 20 000 гривень (а.с. 2), потім збільшив розмір вимоги до 80000 гривень , нічим не мотивуючи зазначене збільшення (а.с. 120), у остаточній редакції своїх вимог у даній частині позову визначив суму моральної шкоди у розмірі по 110 000 гривень з кожного із відповідачів, посилаючись на те, що внаслідок невиконання судових рішень погіршився стан його здоров'я і він переніс душевні страждання.
Але суд зазначає, що на момент прийняття постанов про закриття виконавчого провадження, у законній силі знаходилася ухвала Господарського суду АР Крим від 04. 10. 2005 року, відповідно до якої банкрут юридична особа КПТЗП « Таврія» була ліквідована, але державним виконавцем не були проведені належним чином усі необхідні заходи по виконанню судових рішень відповідно до зазначеної обставини, у зв'язку з чим позивачу були спричинені деякі незручності.
Суд вважає, що у даному випадку сам факт визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування зазначених постанов про закриття виконавчого провадження являються достатнім для справедливої сатисфакції, а тому у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди у грошовому виразі відмовляє , оскільки цивільне право передбачає і інші форми для задоволення таких вимог.
Щодо твердження відповідачів, що позивач пропустив процесуальний строк для звернення із зазначеним позовом до суду, а тому з таких підстав йому необхідно відмовити у задоволення позовних вимог, то суд не може з цим погодитися, оскільки із матеріалів виконавчого провадження не вбачається, коли саме отримав позивач постанови, які ним оскаржуються , а тому вважає, що строк для звернення до суду для захисту свого порушеного права пропущений ним з поважних причин і подлягає поновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158, 159, 160, 161,163,167 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду із зазначеним позовом.
Позов задовольнити частково. Визнати дії державного виконавця ОСОБА_2 щодо закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-15, виданого Алуштинським міським судом 20.12.2005 року про стягнення із КПТЗП «Таврія» на користь ОСОБА_1 39584 грн.80 коп. та по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-107 , виданого Алуштинським міським судом 10.01.2006 року про стягнення із КПТЗП «Таврія» на користь ОСОБА_1 1243 грн.75 коп., - неправомірними.
Постанову державного виконавця ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-15, виданого Алуштинським міським судом 20.12.2005 року про стягнення із КПТЗП «Таврія» на користь ОСОБА_1 39584 грн.80 коп. та постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-107 , виданого Алуштинським міським судом 10.01.2006 року про стягнення із КПТЗП «Таврія» на користь ОСОБА_1 1243 грн.75 коп., - відмінити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду АРК через Алуштинський міський суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до Апеляційного суду АРК або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя
Алуштинського міського суду Гордейчик Т.Ф.