ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-47/2669-2012 24.04.12
За позовом Підприємства об'єднання громадян «Успіх»Громадської організації
Новоазовського районного товариства мисливців та рибалок
До Донецької обласної ради
Про визнання незаконним рішення
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники за довіреністю
від відповідача Уралов І.В. -представник
У судовому засіданні 24.04.2012 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про визнання незаконним рішень Донецької обласної ради № 23/2-33 від 08.07.1998 «Про надання мисливських угідь області у користування мисливсько-рибальським господарствам та мисливським лісництвам», № 23/3-64 від 16.09.98р. «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 08.07.1998г. № 23/2-33», № 23/11-257 від 29.02.2000 «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 08.07.98г. № 23/2- 33 і 16.09.98р. № 23/3-64 », № 5/25-808 від 17.12.2009р. «Про внесення змін до рішення обласної ради від 08.07.1998р. № 23/2-33»в частині надання в користування мисливських угідь Новоазовському МРГ УТМР.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.02.2012 матеріали позову було направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва, який ухвалою від 05.03.2012 порушив провадження у справі № 5011-47/2669-2012 та призначено розгляд на 20.03.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 розгляд справи відкладено на 03.04.2012, а ухвалою від 03.04.2012 -до 24.04.2012.
В судовому засіданні 24.04.2012 представники позивача заявлені вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що оскаржувані рішення порушують права позивача, а саме ним було узгоджено передача земель під мисливські угіддя з власниками і користувачами земель, на яких знаходяться мисливські угіддя, на звернення позивача до відповідача з проханнями надати мисливські угіддя -позивачу було відмовлено, оскільки угіддя вже були передані в користування Новоазовському МРГ. Також, позивач зазначав про те, що він створений власниками і користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться виділені мисливські угіддя, а відтак оскаржувані рішення порушують його права та охоронювані законом інтереси щодо отримання у користування мисливських угідь, право на які передбачено ч. 1 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Представник відповідача в судовому засіданні 24.04.2012 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. В обгрунтування заперечень у відзиві посилався зокрема на те, що спір між сторонами не підвідомчий господарському суду і має бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є публічно -правовим. Також, відповідач наголошував, що оскаржувані рішення прийняті в межах компетенції відповідача і відповідають вимогам закону, жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача вони не порушують, оскільки вони були прийняті раніше, ніж створено позивача як юридичну особу.
Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
08.07.1998 Донецькою обласною радою було прийнято рішення № 23/2-33 «Про надання мисливських угідь області у користування мисливсько -риболовним господарствам», згідно пункту 1 якого мисливські угіддя області було надано у користування районним та міським мисливсько -риболовним господарствам у структурі Донецької обласної організації УТМР, мисливським лісництвам, іншим господарствами строком на 15 років у відповідності з додатком № 1, зокрема і Новоазовському МРГ площею 59 240 га (п. 11 додатку).
16.09.1998 Донецькою обласною радою було прийнято рішення № 23/3-64 «Про внесення змін і доповнень у рішення обласної ради від 08.07.1998 № 23/2-33», згідно якого внесено зміни і доповнення у рішення Донецької обласної ради від 08.07.1998 № 23/2-33 «Про надання мисливських угідь області у користування мисливсько - риболовним господарствам», зокрема п. 1 якого викладено у наступній редакції: надати мисливські угіддя області у користування районним і міським мисливсько -риболовним господарствам в структурі Донецької обласної організації УТМР, мисливським лісництвам, іншим господарствам строком на 15 років у відповідності до додатку № 1, зокрема і Новоазовському МРГ площею 70 911 га (п. 15 додатку).
29.02.2000 Донецькою обласною радою було прийнято рішення «Про внесення змін і доповнень у рішення обласної ради від 08.07.1998 № 23/2-33 та № 23/3-64 від 16.09.1998», згідно якого внесено зміни і доповнення у рішення Донецької обласної ради від 08.07.1998 № 23/2-33 «Про надання мисливських угідь області у користування мисливсько -риболовним господарствам»та у рішення № 23/3-64 від 16.09.1998 «Про внесення змін і доповнень у рішення обласної ради від 08.07.1998 № 23/2-33», згідно якого п. 1 якого викладено у наступній редакції: надати мисливські угіддя області у користування районним і міським мисливсько -риболовним господарствам в структурі Донецької обласної організації УТМР, мисливським лісництвам, іншим господарствам строком на 15 років у відповідності до додатку № 1, зокрема і Новоазовському МРГ площею 70 911 га (п. 17 додатку).
17.12.2009 Донецькою обласною радою було прийнято рішення «Про внесення змін в рішення обласної ради від 08.07.1998 № 23/2-33», згідно якого було припинено право користування мисливськими угіддями загальною площею 12 223 га Маріупольському мисливсько-риболовному господарству (п. 1), збільшено площу мисливських угідь Новоазовському МРГ на 8682,12 га за рахунок мисливських угідь ліквідованого Маріупольського мисливсько-риболовного господарства (п.2), внесено зміни в рішення обласної ради від 08.07.1998 № 23/2-33 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями обласної ради від 29.02.2000 № 23/11-257, від 03.09.2002 № 4/3-90, від 28.11.2002 № 4/5-123, від 05.10.2004 № 4/8-509, від 15.09.2005 № 4/30-712): у Переліку МРГ та лісгоспів та наданих їм площ та мисливських угідь (в редакції рішення обласної ради від 29.02.2000 № 23/11-257) виключено п. 15, пункт 17 викладено в новій редакції «17. Новоазовське МРГ УТМР -79593,12га».
Як зазначав позивач у позові, 13.01.2010 між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, з одного боку, і Новоазовським мисливсько-риболовним господарством було укладено типовий договір про умови ведення мисливського господарства.
Даний договір укладений на підставі чотирьох рішень Донецької обласної ради: № 23/2-33 від 08.07.98р. «Про надання мисливських угідь області у користування мисливсько- риболовним господарствам та мисливським лісництвам», № 23/3-64 від 16.09.98г. «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 08.07.1998р. № 23/2-33», № 23/11-257 від 29.02.2000р. «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 08.07.98р. № 23/2-33 і 16.09.98р. № 23/3-64», № 5/25-808 від 17.12.2009р. «Про внесення змін до рішення обласної ради від 08.07.1998р. № 23/2-33».
Також, позивачем до матеріалів позову надано:
- розпорядження голови Новоазовської районної державної адміністрації Донецької обл. від 25.11.1996 № 780 (в редакції розпорядження від 12.12.1996 № 808), згідно якого доручено провести державну реєстрацію Новоазовської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок та її статут.
- свідоцтво про державну реєстрацію об'єднання громадян - Новоазовської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок Новоазовської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок від 26.11.1996;
- розпорядження голови Новоазовської районної державної адміністрації Донецької обл. від 06.05.1997 № 287 «Про державну реєстрацію колективного підприємства «Мисливсько-риболовного господарсьва Українського товариства мисливців і рибалок», згідно якого надано дозвіл на державну реєстрацію колективного підприємства «Мисливсько-риболовного господарсьва Українського товариства мисливців і рибалок»та затверджено статут.
Відповідно до наданої позивачем копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 478601, позивач -підприємство об'єднання громадян «Успіх»Громадської організації Новоазовського районного товариства мисливців і рибалок зареєстрований у державному реєстрі підприємств і організації 14.04.2011, що також підтверджується Статутом позивача, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційним Судом України вирішено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2). Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 5).
Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Ч. 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно статті 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Ч. 1 статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.
Відповідно до пункту 2 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем відповідно до визначеної законом компетенції шляхом прийняття рішень № 23/2-33 від 08.07.1998 «Про надання мисливських угідь області у користування мисливсько-рибальським господарствам та мисливським лісництвам», № 23/3-64 від 16.09.98р. «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 08.07.1998г. № 23/2-33», № 23/11-257 від 29.02.2000 «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 08.07.98г. № 23/2- 33 і 16.09.98р. № 23/3-64 », № 5/25-808 від 17.12.2009р. «Про внесення змін до рішення обласної ради від 08.07.1998р. № 23/2-33»було надано в користування мисливські угіддя Новоазовському МРГ УТМР, зазначені оспорювані рішення були реалізовані шляхом укладення відповідного договору на користування мисливськими угіддями.
Також, судом встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача вказаними рішеннями жодним чином не порушувались, адже на час їх прийняття позивач не існував як юридична особа, адже відповідно до наданої позивачем копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 478601, позивач -підприємство об'єднання громадян «Успіх»Громадської організації Новоазовського районного товариства мисливців і рибалок зареєстрований у державному реєстрі підприємств і організації 14.04.2011, що також підтверджується Статутом позивача, копія якого наявна в матеріалах справи, а на час реєстрації позивача спірні рішення вже були виконані шляхом укладення договору на користування мисливськими угіддями, тобто вичерпали свою дію.
До того ж, суд враховує і те, що оскаржуваними рішеннями відповідач в межах визначеної законом компетенції (ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", статті 116 Земельного кодексу України) прийняв рішення щодо розпорядження землями щодо передачі їх у користування районним і міським мисливсько -риболовним господарствам в структурі Донецької обласної організації УТМР, мисливським лісництвам, іншим господарствам строком на 15 років у відповідності до додатку № 1, зокрема і Новоазовському МРГ площею 70 911 га.
Посилання позивача на те, що вказаної організації -не існує, судом відхиляється, адже вказане Новоазовське МРГ входить у структуру Донецької обласної організації УТМР, про що зокрема зазначено і в оскаржуваних рішеннях, і мисливські угіддя області було надано у користування районним та міським мисливсько -риболовним господарствам у структурі вказаної організації з відповідним розподіленням площ, що відповідає вимогам статті 43 «Про місцеве самоврядування».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для визнання незаконним рішень Донецької обласної ради № 23/2-33 від 08.07.1998 «Про надання мисливських угідь області у користування мисливсько-рибальським господарствам та мисливським лісництвам», № 23/3-64 від 16.09.98р. «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 08.07.1998г. № 23/2-33», № 23/11-257 від 29.02.2000 «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 08.07.98г. № 23/2- 33 і 16.09.98р. № 23/3-64 », № 5/25-808 від 17.12.2009р. «Про внесення змін до рішення обласної ради від 08.07.1998р. № 23/2-33» в частині надання в користування мисливських угідь Новоазовському МРГ УТМР -у суду відсутні і вимоги позивача в цій частині не є законними та обґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Також, суд зазначає про наступне.
З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що узгоджується і з позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
З огляду на вищевикладене, судом відхиляється твердження відповідача про те, що спір між сторонами не підвідомчий господарському суду і має бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
дата підписання повного тексту рішення 28.04.2012