Справа № 2-1371/12
28 лютого 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С.,
при секретарі Мушта І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА», третя особа: ОСОБА_2 про повернення банківського вкладу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ КБ «АРМА», третя особа: ОСОБА_2 про повернення банківського вкладу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 липня 2008 року він уклав з Броварським відділенням ТОВ КБ «АРМА»договір № ДФ /04/43522 банківського вкладу «СТАНДАРТ», відповідно до якого позивач ОСОБА_1 розмістив на депозитному рахунку НОМЕР_1 суму депозиту шляхом перерахування коштів з поточного рахунку або готівкою через касу банку, сума якого становить 16 533,04 ЄВРО 04 центів. Процентна ставка за користування депозитом становила 8,9 % річних. Договір депозитного вкладу був строковим та діяв до 29 січня 2009 року.
Позивач зазначає, що на виконання умов зазначеного договору перерахував через касу банку готівкою 16533 Євро, що підтверджується випискою по угоді № ДФ /04/43522.
15 жовтня 2008 року позивач повторно уклав договір з відповідачем № ДФ/04/46320, відповідно до якого він вніс на депозитний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 7000 гривень, що підтверджується випискою з рахунку. Депозитний вклад був залучений строком на шість місяців, оскільки договір був строковий та діяв до 15 квітня 2009 року.
Позивач зазначає, що, не зважаючи на закінчення строків укладених договорів, він не розірвав їх, гроші не забирав, тобто продовжив строк договорів, а лише за договором від 29.07.2008 року, отримав проценти.
26.05.2009 року позивача було повідомлено про те, що Броварське відділення ТОВ КБ «АРМА»припиняє свою діяльність з 11.06.2009 року, але у відповідності до ЗУ «Про банки і банківську діяльність», нормативно-правових актів НБУ та статуту банку, відповідальність по зобов'язанням, які виникли під час діяльності Броварського відділення ТОВ КБ «АРМА», несе ТОВ КБ «АРМА».
Тому позивач ще 16 червня 2009 року надіслав відповідачу заяву про своє бажання зняти свої кошти з рахунків, а відповідач, в свою чергу 18 червня 2009 року мав повернути кошти та нарахувати відсотки, відповідно до умов зазначених договорів, але цього не сталося.
02.03.2010 року листом № 418/129 позивача було повідомлено, що Постановою Правління національного банку України від 27.09.2008 року №79 з 22.02.2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ КБ «АРМА».
25 лютого 2010 року в періодичному друкованому виданні «Голос України»повідомлялось про відкликання ліцензії відповідача та початок щодо нього ліквідаційної процедури.
У зв'язку з тим, що на заяву позивача від 01.03.2010 року про виплату йому заборгованості в сумі 201923,39 гривень, йому було виплачено 05.04.2010 року лише 150 000 гривень готівкою, він повторно звернувся із заявою про повернення йому банківського вкладу, але по теперішній час відповіді позивачу не надійшло.
Позивач вважає, що його право відповідачем порушене, тому він змушений звертатись з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
У судовому засіданні представник позивач повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача, вона ж є третьою особою, в судовому засіданні просила суд закрити провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки зазначений спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
В судовому засіданні встановлено, що 29 липня 2008 року позивач уклав з Броварським відділенням ТОВ КБ «АРМА»строковий договір № ДФ /04/43522 банківського вкладу «СТАНДАРТ»(а.с.8-9) та відповідно до п.1.1. банк відкрив позивачу депозитний рахунок за НОМЕР_1, на який вкладник (позивач) вніс готівкою грошові кошти у сумі 16533,04 Євро, що підтверджується випискою по угоді.
Відповідно до пункту 1.2. Договору, депозитний вклад залучається на строк 6 місяців по 29 січня 2009 року.
Відповідно до п.1.3.Договору, процентна ставка за депозитним вкладом складає 8,9% річних.
Відповідно до п.2.1 договору, за користування грошовими коштами, розміщеними на депозитному рахунку вкладника, банк нараховує щомісячно та сплачує вкладнику відсотки по закінченні строку дії договору, згідно п.1.2.
28 січня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору банківського вкладу «Стандарт ПК»№ ДФ/04/43522 (а.с. 10), якою продовжено дію договору від 29 липня 2008 року.
15 жовтня 2008 року позивач уклав з відповідачем договір банківського вкладу «ТОП -ДЕПОЗИТ»№ ДФ/04/46326, відповідно до якого він вніс на депозитний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 7 000 гривень, що підтверджується випискою з рахунку. Депозитний вклад був залучений строком на шість місяців, оскільки договір був строковий та діяв до 15 квітня 2009 року. Зазначений договір був укладений на аналогічних умовах, передбачених у попередніх договорах (а.с. 19-20).
26.05.2009 року позивачу було направлено лист-повідомлення за вих.
№ 31/02-24-181, в якому повідомлялось, що Броварське відділення ТОВ КБ «АРМА»припиняє свою діяльність, тому з усіх питань, пов'язаних з виконанням зобов'язань банку по укладеним договорам слід звертатись на адресу: 01003 м.Київ, вул.Жилянська,41-а та повідомлено номери телефонів, за яким слід звертатись (а.с. 21).
19.06.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просив повернути 15643,04 Євро та 768,22 гривні (а.с.11), тобто ще задовго до часу коли була прийнята постанова Правління Національного банку України від 19.02.2010 року №79 про відкликання ліцензії відповідача з 22.02.2010 року.
Суд приймає до увагу зазначену заяву та визнає, що відповідачем тривалий час порушувались законні права позивача щодо повернення його особистих коштів, тобто ще до прийняття постанови НБУ від 19.02.2010 року № 79 щодо відкликання банківської ліцензії та ініціативи процедури ліквідації ТОВ КБ «АРМА».
На час звернення позивача з позовом, а також на теперішній час відповідач не виключений із Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, на даний час перебуває в стані припинення.
Згідно ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб позивачу 02.04.2010 року повернуто частину його грошових вкладів, а саме 150000 гривень (а.с. 13).
Решта коштів в сумі 51923,39 гривень до цього часу позивачу відповідачем не повернуто, цього факту не заперечує представник відповідача, тобто взяті зобов'язання перед позивачем, відповідно до договорів банківського вкладу, відповідачем грубо порушуються.
Натомість - відповідачем запропоновано позивачу звернутись до ліквідатора із відповідною заявою від 01.03.2010 року про визнання кредитором ТОВ КБ «АРМА»в сумі 51 923,39 гривні та повідомлено, що при наявності коштів, позивачу в майбутньому буде сплачено в четверту чергу зазначена сума боргу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача та посилання на п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів .
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що вони підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 57-60, 213-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА», третя особа: ОСОБА_2 про повернення банківського вкладу -задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» (ідентифікаційний код юридичної особи 26379729, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 41-А) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) невиплачену частину депозитного вкладу у розмірі 51923 грн. 39 коп. (п»ятдесят одна тисяча дев»ятсот двадцять три гривні 39 коп).
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» (ідентифікаційний код юридичної особи 26379729, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 41-А) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) витрати по оплаті судового збору у розмірі 519 грн. 23 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя