10 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/1240/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
при секретаріГрачовій В.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_7 Лісковська О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша Дніпровська" до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання нечинними вимоги та рішень, -
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша Дніпровська» звернулось із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська та просить суд визнати нечинним вимогу про сплату боргу №ю-785 від 16.12.2011 року, рішення про застосування фінансових санкцій №4056 від 16.12.2011 року, рішення про застосування фінансових санкцій №4057 від 16.12.2011 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем встановлено, що помилково ним не було застосовано пільгові ставки нарахувань на фонд оплати праці внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування працюючого інваліда ОСОБА_5 з моменту створення позивача. При наданні чергової звітності за листопад 2009р. в рядку 7 було вказано суму, на яку зменшуються нарахування раніше нарахованих та сплачених внесків, з зазначенням змісту помилки. Крім того, винесені відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій №4056 від 16.12.2011 року, рішення про застосування фінансових санкцій №4057 від 16.12.2011 року, на думку позивача, винесені на підставі норм законодавства, які вже втратили чинність.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки управління дійшло до висновків щодо порушення позивачем пенсійного законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська при прийнятті вимоги №ю-785 від 16.12.2011 року, рішення про застосування фінансових санкцій №4056 від 16.12.2011 року, рішення про застосування фінансових санкцій №4057 від 16.12.2011 року діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволені позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 07.12.2011 р. по 13.12.2011 р. була проведена планова перевірка позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.03.2008 року до 01.11.2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 468 від 13.12.2011 р., в якому встановлено, що позивачем у Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад 2009 р. допущено заниження суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 16 893,65 грн.
Як зазначено в акті, заниження позивачем сум страхових внесків та донарахування їх управлінням сталося внаслідок того, що в Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад 2009 р. позивачем в графі 7 (сума, на яку зменшено внески у зв'язку з виправленням помилки в період після 01.01.2004) зазначено 56 005,59 грн., а в графі зміст помилки зазначено, що підприємством здійснювалось „застосування ставки 31,8% та 33,2% нарахувань на зарплату сумісника інваліда замість 4%. У зв'язку з цим позивачем в графі 8 (загальна сума страхових внесків за розділом І) Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад 2009 р. зазначено загальну суму, що підлягає сплаті за відповідний період „- 51 400,15" грн.
Під час проведення перевірки управлінням з'ясовано, що у позивача не було підстав для зменшення суми страхових внесків в розмірі 16 893,65 грн. за період з грудня 2006 року по лютий 2008 p., оскільки достовірність і повнота нарахування страхових внесків в зазначений період перевірено управлінням раніше, що знайшло своє відображення в акті планової виїзної перевірки №144 від 10.04.2008 р.
Як вбачаєтеся з акту планової виїзної перевірки №144 від 10.04.2008 p., який підписано позивачем без заперечень та зауважень, для перевірки надані всі необхідні документи і надання інших документів в майбутньому. Таким чином, на думку відповідача, на момент проведення попередньої перевірки (квітень 2008 року) у позивача не було в наявності копії виписки з акту огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності ОСОБА_5, а отже і підстави для застосування позивачем в 2006-2008 роках ставки в розмірі 4 відсотки були відсутні.
Зазнчені обставини відповідач підтвердив індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_5, які подавались позивачем за 2006, 2007 та 2008 роки, в яких також позивачем ОСОБА_5 зазначається як найманий працівник на загальних підставах, а не як працюючий інвалід, і які не скасовані до теперішнього часу.
За результатами зазначених висновків, відповідачем виставлено вимогу про сплату боргу від 16.12.2011 року №ю-785 на суму 16160,09 грн.
Згідно з ч..2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктом 11.11 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління ПФУ 19.12.2003р. №21-1, передбачено, що платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою згідно додатку 23.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 5.1.4 названої Інструкції передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.
Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (норма діяла на момент виникнення обставин) страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, які не зменшені на суму податків, інших обов'язкових платежів і внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, що здійснюються відповідно до законодавства або за договорами позики, придбання товарів та виплат тощо або на інші цілі за дорученням отримувача.
Частиною 2 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до п.4.2 розділу 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України документом, що дає право на застосування ставки в розмірі 4%, є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.
Таким чином, відповідачем правомірно винесено вимогу про сплату боргу від 16.12.2011 року №ю-785 на суму 16160,09 грн., а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Також, за результатами перевірки виявлено, що позивачем було допущено заниження суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2008 року за ставками 33,2% та 2% на загальну суму 436,33 грн. (33,2% - 411,54 грн., 2% - 24,79 грн.). яке самостійно було виправлено платником шляхом донарахування відповідних сум в Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2008 року.
За результатами перевірки 16.12.2011 р. було прийнято рішення № 4056 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми, тобто на загальну суму 21 182,51 грн.
Крім того, за результатами перевірки управлінням також було виявлено факт подання позивачем недостовірних відомостей про нарахування заробітку (доходу) застрахованим особам, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за липень 2010 року, так було встановлено, що в відомостях про нарахування заробітку було завищено суми нарахованої заробітної плати на загальну суму 2209,52 грн., наступним застрахованим особам: ОСОБА_7 на суму 1920,00 грн. та ОСОБА_6 - 289,52 грн.
У зв'язку з цим 16.12.2011 р. управлінням було прийнято рішення № 4057 про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або піддягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на загальну суму 170,00 грн.
Як вбачається з вказаних рішень про застосування фінансових санкцій, відповідач посилається на п.4, п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Проте, суд зазначає, що відповідно до пп. й) п. 12 ч. 11 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами), який набрав чинності 01.01.2011 року, передбачено, що у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 49-51, ст. 376 із наступними змінами), частини першу - дев'яту статті 106 виключено.
Отже, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Тому, суд зазначає, що аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи показує, що відповідачем прийняті незаконні рішення на підставі норм закону, які втратили чинність на момент виникнення правовідносин між сторонами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Рішення Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська №4056 від 16.12.2011 року, №4057 від 16.12.2011 року про застосування фінансових санкцій відносно Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша Дніпровська» є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов в цій частині - задоволенню.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 16.12.2011 року №4056 та №4057 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 17 квітня 2012 року
Суддя О.В. Єфанова