20 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/3360/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
прокурора представника позивача представника відповідача Горана Ю.М. Горовицької І.В. Нікуліної К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» про стягнення заборгованості
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду, надійшов позов Прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в якому прокурор, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій», недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розмірі 897 290,51 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем порушено строки сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, чим порушено вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Представник відповідача надав суду заперечення, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, в сумі 527 519,82 грн., оскільки згідно наданих суду платіжних доручень, частина боргу по вимогам управління сплачена. Крім того, підприємство знаходиться в процедурі банкрутства і до нього не застосовуються штрафи та пеня, в зв'язку з веденням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Прокурор та представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнення, підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав часткового, просив суд в задоволенні уточнених позовних вимог, відмовити повністю.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державне науково-виробниче підприємство «Цирконій», знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Державним науково-виробничим підприємством «Цирконій», надано до Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звіт про нарахування заробітної плати та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2011 року в сумі 577 102,40 грн.
Нарахована сума внесків підприємством за вказаний період в установлені законодавством терміни, не сплачена. У зв'язку з даними обставинами, у нього виникла прострочена заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто недоїмка, на зазначену суму.
Крім того, станом на 01.02.2012 року, за відповідачем рахувалася недоїмка в сумі 369 770,69 грн.
На підставі ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідачу виписана вимога № Ю-87 У від 02.03.2012 року, яка надіслана на адресу відповідача та отримана ним 13.03.2012 року, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Таким чином, враховуючи сплату коштів, яка була проведена відповідачем за попередні періоди, заборгованість відповідача станом на час розгляду справи, складає 897 290,51 грн., що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Крім того, в судовому засіданні, представник відповідача надав лист на адресу Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.11.2011 року №46-01/2420, яким відповідач повідомляв, що 13 червня 2002 року, господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій»№ Б 15/52/02 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, встановлена мораторієм заборона нарахування пені та штрафних санкцій не залежить від настання строку виконання зобов'язання боржником (до чи після введення мораторію).
Як було встановлено в ході розгляду справи по суті, представник позивача, пояснив, що цей лист вони не отримували, відмітки про отримання ними на даному листі немає та про його існування їм нічого невідомо. Крім того, доказів направлення цього листа суду також не надано, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача, цей факт в судовому засіданні, не спростував.
Крім того, в судовому засіданні представником відповідача, було надано та залучено до матеріалів справи копії ухвал, а саме, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. про порушення провадження у справі про банкрутство ДНВП «Цирконій»справа за № Б 15/52/02 та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2005р. справа за № Б26-Б15-53-02 про введення процедури санації ДНВП «Цирконій»строком на 1 рік, до 29.11.2006 року, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2011р. справа за № Б26-Б15/52/02 про продовження санації ДНВП «Цирконій»до 01.06.2012р.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що Державне науково-виробниче підприємство «Цирконій», відповідно до ст. 6 цього Закону, повинно було своєчасно та в повному обсязі нарахувати, обчислити і сплатити єдиний внесок, але всупереч законодавству за період з 21.01.2012р. по 29.03.2012р., не лише не сплатило недоїмку, а й збільшило її на суму 527 519 грн. 82 коп. Таким чином, загальний розмір недоїмки становить 897 290 грн. 51 коп. (369 770, 69 грн. + 527 519,82 грн.).
У відповідності до п.4.1 ст.4 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується на суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Пенсійний фонд України, є органом, уповноваженим вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Отже, у відповідних правовідносинах, виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають, як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464-VІ від 08.07.2010 року та пунктом 4.3 наведеної вище Інструкції № 21-5, встановлено, що підприємства, установи й організації, інші юридичні особи утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання проводять щомісячне обчислення єдиного внеску на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску, сплачуються платником, шляхом перерахування безготівкових коштів з його банківського рахунку не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми, яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом, є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплати, незалежно від фінансового стану платника.
Приписи п. 6 ч.1 ст.1 цього ж Закону, зазначають, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Пенсійний фонд та його територіальні органи, мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Частиною 4 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі, якщо платник єдиного внеску, протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги, не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду, має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбаченим цим Законом, не застосовуються.
В п. 16 цього Закону, зазначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені, не застосовується.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до Рекомендації від 04.06.2004 №04-5/1193 Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частини 6 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 06.06.2011 р. №11322/03-30 «Про застосування штрафів і пені за ЄСВ», який міститься в матеріалах справи, - протягом дії мораторію фінансові санкції та пеня за несвоєчасну сплату поточних платежів єдиного внеску (страхових внесків), застосовуються на загальних підставах, оскільки на поточну заборгованість, яка виникла в процедурах розпорядження чи санації, виходячи із визначення поняття мораторію відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію не поширюється.
Крім того, в судовому засіданні, представником позивача, було заявлено клопотання про необхідність проведення акту взаємозвірки. Ухвалою суду 11.04.2012 року, сторін було зобов'язано провести акт взаємозвірки та надати в наступне судове засідання.
Як було встановлено в ході наступного розгляду справи, представником відповідача, не виконано ухвалу суду. Представник відповідача, не з'явився до УПФУ в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області для проведення та підписання акту взаємозвірки, а надав тільки копії своїх актів звірки 19.04.2012 р., через канцелярію управління.
У зв'язку з чим, представником позивача, в судовому засіданні, було надано Акт звірення суми заборгованості по єдиному соціальному внеску, пені та штрафних санкцій між УПФУ в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та ДНВП «Цирконій», станом на 01.03.2012 року, підписаний тільки позивачем, який було долучено до матеріалів справи.
Суд виходить з того, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі, є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд, при вирішенні справи, керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними, є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справ по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Суд доходить висновку, що позивачем надані належні докази, які свідчать про наявність заборгованості відповідача перед бюджетом, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» (51917, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 25012091) на користь Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розмірі 897 290,51 грн. (вісімсот дев'яносто сім тисяч двісті дев'яносто гривень 51 копійка).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 25.04.2012 року.
Суддя І.О. Лозицька