Справа 22ц-3341/2012 Головуючий у 1 інстанції Нейло І.М.
Категорія 27 Доповідач Березкіна О.В.
7 травня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Курило В.П., суддів Березкіної О.В., Будулуци М.С.-
при секретарі Перепечаєнко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за
зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» незаконними, стягнення моральної шкоди та повернення документів
за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 січня 2012 року,-
Банк звернувся із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 51 500,97 грн. звернути стягнення на будинок та земельну ділянку площею 65,60 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ « ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ « ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у означеному будинку із зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із зустрічним позовом, в якому просили визнати вимоги ПАТ « ПриватБанк» про звернення стягнення на жилий будинок та земельну ділянку незаконними, стягнути на їх користь з банка вартість юридичних послуг, вартість лікування, моральну шкоду, та зобов»язати повернути оригінали документів на жилий будинок.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» про визнання вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» незаконними, стягнення моральної шкоди та повернення документів - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ « ПриватБанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись із апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ними вимоги та відмовити у позові протилежної сторони.
В обґрунтування своєї скарги ПАТ « ПриватБанк» посилається на те, що суд безпідставно відмовив у позові, оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов»язання за кредитним договором, забезпеченим договором іпотеки, тому банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки банк дотримався процедури повідомлення боржника про заборгованість, звернення стягнення, то у суду не було підстав для відмови у виселенні жильців іпотечного житла.
Крім того, суд допустив порушення норм процесуального права, неправильно дослідивши докази по справі.
В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилаються на те, що суд безпідставно відмовив у визнанні вимог ПАТ « Приватбанк» незаконними, оскільки є рішення суду, яким визнано незаконними дії банка по односторонньому підвищенню процентної ставки, тому звернення банка із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки є незаконним. Незаконність вимог банка на земельну ділянку також підтверджена відсутністю доказів передачі земельної ділянки в іпотеку. Вважає, що всі означені дії банка привели до моральних страждань, у відшкодуванні яких судом незаконно відмовлено, як і у стягненні вартості лікування та послуг адвоката.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду в частині відмови у позові його довірителів скасувати, та задовольнити їх вимоги. У позові банку відмовити.
Представник банку в судове засідання не з»явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_3 та ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка в іпотеку не передавалась, право власності за відповідачем на неї не зареєстровано. Суд відмовив у зверненні стягненні на жилий будинок виходячи з того, що банк не дотримався процедури, передбаченої статтею 35 Закону України « Про іпотеку», оскільки письмова вимога банка, направлена відповідачу, не зазначає, які порушення банк просить усунути. Крім того, відмовляючи у виселенні з жилого будинку, суд виходив з того, що не можливо одночасно прийняти рішення про звернення стягнення на будинок та виселення з нього.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд виходив з того, що статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту як визнання вимог незаконними та повернення оригіналів документів. Оскільки заявлені вимоги не грунтуються на законі, немає підстав і для задоволення моральної шкоди.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 4 червня 2008 року між ПАТ « ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КТНЗGA0000000026, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 58182,50 грн., виконання якого було забезпечено договором іпотеки нерухомого майна - житлового будинку площею 65,6 кв.м. по АДРЕСА_1, укладеного між банком та ОСОБА_1
Відповідно розрахунку, ОСОБА_2 має заборгованість за кредитом в сумі 51 500,97 грн., яка складається з 45798,09 грн. заборгованості за кредитом, 2003,93 грн. заборгованість по відсоткам, 205,52 грв. штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 1 ст. 35 Закону "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
27.06.2011 року на адресу відповідача та третьої особи направлений лист про порушення зобов»язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку його не виконання, проте не зазначено, яке саме порушення необхідно усунути боржнику, що є недотриманням правил ст. 35 Закону України « Про іпотеку».
Проте, як вбачається з розрахунків, наданих банком, ОСОБА_2 з 29.04.2010 року і до направлення попередження, а також до теперішнього часу сплачує поточні платежі за кредитним договором.
Крім того, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, оскільки згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, яку нарахував банк, складає 51 500,97 грн., а вартість іпотечного майна складає 71 500 грн., що значно перебільшує розмір заборгованості, нарахованої банком.
Оскільки ОСОБА_2 продовжує сплачувати заборгованість за кредитним договором, умови іпотечного договору іпотекодавцем не порушуються, то виходячі із співмірності суми боргу і оцінки іпотечного майна, порушення основного зобов»язання не завдає збитків банку і не змінює обсяг його прав, тому суд обгрунтовано відмовив у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселенні жильців.
Висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також є обгрунтованими, оскільки статтею 3 ЦПК України гарантовано право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
П. 20.11 договору іпотеки передбачено, що правовстановлюючі документи на предмет іпотеки зберігаються у банку до дати остаточного погашення заборгованості за кредитним договором, тому у суду не було підстав для задоволення вимог Гришай і в цій частині.
Таким чином, при встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Судді: