Справа 22ц-0590/5183/2012 Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.
Категорія 30 Доповідач Березкіна О.В.
7 травня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Курило В.П., суддів Будулуци М.С., Березкіної О.В.
при секретарі Перепечаєнко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівка від 16 березня 2012 року,-
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівка від 16 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовлено.
Не погодившись з означеним рішенням, ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд безпідставно відмовив у прийняті її заяви про збільшення позовних вимог, оскільки ці вимоги пов'язані із її позовом про відшкодування шкоди. Суд безпідставно прийшов до висновку про те, що заявлений нею спір не є спором про відшкодування шкоди у розумінні ст.1166 ЦК України, оскільки відповідач використовує магазин, який розташований на орендованій нею земельній ділянці, і при цьому не сплачує ні за оренду землі, ні за використання приміщення магазина, що на її думку є заподіянням шкоди її інтересам.
Позивачка та її представник в судове засідання не з»явились, надавши заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що спір з приводу відмови відповідача брати участь у витратах по оренді земельної ділянки, не регулюється нормами статті 1166 ЦК України, на яку посилається в позові ОСОБА_1, оскільки не є спором з приводу відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями особи.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, ст. 1166 ЦК України регулює правовідносини з приводу цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду, і не може бути застосована до правовідносин сторін з приводу орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником вбудованого приміщення площею 52,2 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1.
На підставі договору оренди від 10.06.2006 року вона передала відповідачу у тимчасове володіння та користування без оплати торгову площу 52,2 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 строком дії з 01.07.2006 року до його розірвання.
Відповідно договору № 0268 від 25.07.2008 року , укладеному між Горлівською міською радою та ОСОБА_1, саме вона є орендарем земельної ділянки під вбудованим нежитловим приміщенням площею 52,2 кв.м. по АДРЕСА_1
За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог, оскільки власником майна і орендарем згідно наданих документів є саме позивачка. Ніяких доказів того, що відповідач повинен нести витрати по сплаті орендної плати за земельну ділянку позивачкою не надано.
Посилання позивача на безпідставність відмови суду у прийняті її заяви про збільшення позовних вимог не грунтуються на законі.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 були заявлені як відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок відмови відповідача нести витрати по орендній платі за землю.
Звертаючись до суду із заявою про збільшення позовних вимог, у прийнятті якої судом було відмовлено, ОСОБА_1 просила визнати договір оренди земельної ділянки нікчемним та стягнути на її користь упущену вигоду - вартість користування вбудованим приміщенням та орендну плату за користування земельною ділянкою, посилаючись на норми ст. 215,220,216,793 ЦК України.
Із означеного вбачається, що нею змінена підстава та предмет первинного позову, що суперечить положенням ст. 31 ЦК України, яка передбачає право позивача змінювати предмет або підставу позову до початку розгляду справи, тому суд обгрунтовано відмовив позивачці у прийняті зміненої позовної заяви.
Таким чином, при встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівка від 16 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: