10 травня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Горейко М.Д., Шалаути Г.І.
секретаря Сурмачевської У.С.
з участю: представника ОСОБА_1- ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 01 березня 2012 року,-
В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги мотивував тим, що внаслідок умисних протиправних дій відповідача йому заподіяно тілесні ушкодження. Перебуваючи у зв'язку з цим на стаціонарному лікуванні поніс відповідні витрати на придбання медикаментів, крім цього був позбавлений можливості виїхати на заробітки. Йому спричинено майнову шкоду в сумі 727 грн.25коп., моральну шкоду оцінив у 10 000 грн., просив і про стягнення витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги.
Рішенням Долинського районного суду від 01 березня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 396, 10 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат за надання правової допомоги.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 139,61 грн. судового збору.
На дане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що відмовляючи в позові в частині відшкодування втраченого заробітку, суд ________________________________________________________________________________
Справа №2/0906/1353/2012 Головуючий у 1 інстанції Монташевич С.М.
Провадження № 22ц/0909/826/2012 Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Категорія 30
не врахував приписи ч.2 ст. 1195 ЦК України. Так, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування втраченої зарплати (втраченої вигоди) визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Вважає, що розмір втраченого заробітку становить 297 грн. 15 коп.
Крім того, вважає , що суд не в повній мірі врахував характер, ступінь та обсяг його моральних страждань, а також ті істотні зміни, які відбулися внаслідок ушкодження його здоров'я, час та зусилля, які він потратив на лікування та відновлення стану здоров'я.
З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення, позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, та просив про її задоволення.
ОСОБА_3, будучи належно повідомленим про розгляд справи, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення , виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, а саме в результаті умисного нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, останньому була завдана матеріальна та моральна шкода.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні з 05.01.2011 року по 10.01.2011 року з закритою травмою, струсом головного мозку(а.с. 16).
З рахунку №52 від 05.01.2011 року та фіскальних чеків за 01.01.2011 року по 06.01.2011 року позивачем було придбано ліків на суму 396, 10 грн.(а.с. 4).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність позовних вимог та стягнення з відповідача 396,10 грн. матеріальної шкоди, як такої що підтверджена відповідними фінансовими документами.
Що стосується доводів апелянта в частині втраченого заробітку, то такі не приймаються судом до уваги.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Так, сам позивач стверджує, що на час заподіяння йому тілесних ушкоджень він не працював. Що ж стосується ст. 1195 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_1, то нею визначено право фізичної особи на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. При цьому ушкодження здоров'я в даному випадку законодавець пов'язує із втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності.
Оскільки доказів цього позивачем також не представлено, то суд першої інстанції не мав правових підстав для відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою заробітку.
За змістом ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
На основі здобутих та досліджених в судовому засіданні доказів, судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3 позивачу було спричинено моральні страждання.
Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки короткочасний розлад здоров'я вплинув на його емоційний стан, на ритм життя, та викликав значні моральні страждання, однак на переконання судової колегії, визначений ним розмір відшкодування - 1 000 грн. не є адекватною компенсацією за страждання, що їх зазнав позивач.
Рішення в цій частині слід змінити та визначити до стягнення 2 000 грн. моральної шкоди.
На підставі викладеного, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 307; 309; 313; 314- 316; 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Долинського районного суду від 01 березня 2012 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 2 000 ( дві тисячі) грн.
В решті рішення Долинського районного суду від 01 березня 2012 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді: М.Д. Горейко
Г.І. Шалаута