01 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року по справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_4) про стягнення боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 014/80054/85/80953 від 31 серпня 2007 року на загальну суму 265 314,38 грн., а також судових витрат, посилаючись на те, що відповідачі належним чином свої зобов'язання не виконують.
Частково не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання позивача укласти договір про припинення зобов'язання передачею відступного - земельної ділянки під № 3171, площею 0,06 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, СТ «Світанок», вул. Мала, 2, взамін сплати за кредитним договором № 014/80054/85/80953.
Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні вимоги позову підтримала, заперечувала проти задоволення зустрічної позовної заяви.
Представник ОСОБА_1 вимоги позову визнав частково.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та задоволення позовних вимог апелянта.
Справа №22ц-3279/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Пепеляшков О.С.
Категорія: 27 Доповідач: Ткачук О.О.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2007 року між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем було підписано кредитний договір № 014/80054/85/80953 про надання кредиту в сумі 24 766 доларів США, на строк з 31 серпня 2007 року по 31 серпня 2027 року під 14,25 % річних.
З метою забезпечення виконання обов'язків по вказаному кредитному договору, 31 серпня 2007 р. між банком та позичальником було укладено договір іпотеки, предметом якого стала земельна ділянка під № 3171, площею 0,06 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, СТ «Світанок», вул. Мала, 2.
Крім того, в якості забезпечення кредиту між позивачем та ОСОБА_3 був підписаний договір поруки від 31 серпня .2007 р., згідно п. 1.2 якого останній на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1.
Згідно п. 2.1 договору поруки від 31 серпня 2007 р., у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору ОСОБА_1, ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність перед позивачем за всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.
Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а відповідачі не зробили оплату по кредиту та нарахованих відсотках, на претензію не відреагували, що не заперечувалось представником відповідача.
У результаті таких дій, станом на 02 березня 2010 року заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором № 014/80054/85/80953 від 31 серпня 2007 року склала 33 205,88 дол. США.
Згідно ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 525 ЦК України). Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі статі 1054 ЦК України, за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статей 553, 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом задоволенню не підлягали, оскільки за п.3.1.4 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет застави - це право, а не обов'язок банку.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що позивач не мав права видавати кредит в іноземній валюті, оскільки згідно ч.2 ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.193 ЦК України, порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом. Згідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземної валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Згідно Банківської ліцензії №10, виданої Національним банком України, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» має право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Правомірність і відповідність чинному законодавству операцій з надання кредитів в іноземній валюті підкреслюється і позицією Верховного суду України в Узагальненні практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 р.р.).
Крім того, згідно ст.ст. 651, 652 ЦК України, дана обставина не є підставою для розірвання договору.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис О.С. Комлева
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук