26 січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
встановила:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, вказуючи на те, що в період з 27 грудня 2007 року по 08 січня 2009 року вона позичала ОСОБА_1 гроші на загальну суму 36 500 доларів США, яку остання зобов'язалась повернути з виплатою 10 % від суми позики, але відповідачка своїх зобов'язань не виконала.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 36 500 доларів США основного боргу та 25 500 доларів США за користування грішми.
Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила, що вона отримала від ОСОБА_2 гроші за розпискою, однак у значно меншій сумі, які згодом повернула разом із відсотками.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було задоволено частково - стягнуто зі ОСОБА_1 на її користь борг у розмірі 34 635 доларів США, що є еквівалентним 276 733 грн. 65 коп.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставилось питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 березня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року - скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на її користь зі ОСОБА_1 2 395 доларів США.
Справа №22ц-458/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Курочка В.М.
Категорія: 27 Доповідач: Ткачук О.О.
Ухвалою Верховного Суду України від 29 вересня 2010 року рішення апеляційного суду Одеської області від 25 березня 2010 року було скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 27 грудня 2007 р. по 08 січня 2009 р. отримала від ОСОБА_2 за договором позики гроші на загальну суму 36 500 доларів США.
ОСОБА_1 визнала у судовому засіданні суду першої інстанції, що усі розписки про отримання грошей написані нею власноручно.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Суд вірно не прийняв до уваги заперечення ОСОБА_1 про те, що вона отримала від позивачки лише 16 000 доларів США, оскільки ніяких допустимих доказів на підтвердження цих заперечень вона суду не надала.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка повернула позивачці лише 1 865 доларів США.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10% за користування грошовими коштами, що становить 25 500 доларів США , задоволенню не підлягали з таких підстав.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 4 п.6 вказаного Закону, надання грошових коштів у позику є фінансовою послугою; фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти ( п.5 ч.1 ст.1 Закону); фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.
Суд вірно вказав у своєму рішенні, що позивачка не є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому не має права надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів, вимоги її про стягнення процентів за користування грошовими коштами є безпідставними і задоволенню не підлягали.
Повернуті ОСОБА_1 позивачці гроші у сумі 1 865 доларів США суд вірно зарахував в рахунок погашення основного боргу за договором позики.
Таким чином, зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягав стягненню борг у розмірі 34 635 доларів США. (36500 - 1865 = 34635)
Станом на день ухвалення рішення, за курсом НБУ 34 635 доларів США складало 276 733 грн. 65 коп.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис Г.О. Косогор
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук