16 березня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Комлевої О.С., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам,
встановила:
У жовтні 2010 року до суду першої інстанції звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам у сумі 12 772,40 гривень. При цьому вона посилалась на те, що, згідно з рішенням Київського райсуду м.Одеси від 14.02.1985 р., Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції було поновлено виконавче провадження щодо стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частин усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30.01.1985 р. до його повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_1 З квітня 1997 р. по 09.09.2001 рік, боржник, ухиляючись від виконання судового рішення, аліментів не сплачував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка за розрахунком державного виконавця, станом на 01.10.2010 рік склала - 1595 грн. 28 коп. На час виникнення і визначення заборгованості відповідач надавав заяву про те, що працює підприємцем і його дохід за 3 квартал 2010 року склав - 600 грн., а за 1 місяць - 200 грн. Виходячи з цієї суми доходу і була визначена заборгованість по аліментам. Проте, позивачка вважала, що розрахунок заборгованості не ґрунтується на вимозі закону. З урахуванням сплачених відповідачем аліментів у розмірі 1595,28 гривень, остаточна сума заборгованості, на думку позивачки, складає 12 772,40 гривень.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка підтримала позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Справа №22ц-151/2011 Головуючий 1- ої інстанції
Бондар В.Я.
Категорія: Доповідач: Ткачук О.О.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Київського райсуду м.Одеси від 14 лютого 1985 р., з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частин усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30 січня 1985 р. до його повноліття.
У відповідності до розрахунку по аліментам, складеним державним виконавцем Зозулею О.Ю., заборгованість відповідача по аліментам складає 1 595,28 гривень, яка ним була сплачена, що підтверджується квитанцієювід 27 вересня 2010 р. На розрахунку містяться підписи позивача та її представника про ознайомлення з вказаним розрахунком 01 жовтня 2010 р. та зазначенням представником позивача того, що він з розрахунком згодний.
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається, виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувана і боржника.
Однак, згідно ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», в період, коли боржник не працював, розмір заборгованості визначається в цей період, виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.
Разом з тим, згідно ч.1 ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості по аліментам.
Разом з тим, суд вірно не погодився з сумою розрахунку заборгованості по аліментам, виконаною позивачем, оскільки нею не були дотримані правила розрахунку заборгованості по аліментам, встановлені ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, ОСОБА_1 не був вказаний розмір середньої заробітної плати для даної місцевості та використання його при загальному підрахунку. До того ж, позивачка зазначала, що загальна заборгованість по аліментам виникла за 52 місяці, з 01 квітня 1997 р. по 09 вересня 2001 р. Проте, нею не було взято до уваги при розрахунку те, що з 24 квітня 1997 р. по 30 жовтня 1999 р. відповідач працював в Одеській загально-освітній приватній 1-3 ступенів художньо-естетичного профілю школі «Костанді», не врахувала розмір його доходів за цей час та не використала цю суму при загальному підрахунку заборгованості.
Відповідно до змін, внесених згідно із Законом України від 22 вересня 2005 р. N 2901-IV, до ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Проте, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога ч.2 ст.182 Сімейного Кодексу України в редакції 22 вересня 2005 р. не може бути застосована до правовідносин, які виникли до прийняття цих змін, а саме, до періоду з 01 квітня 1997 р. по 09 вересня 2001 р.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки такі доводи є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий ___________________ О.О. Ткачук
Судді ___________________ Г.О. Косогор
___________________ Н.В. Ісаєва