19 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Комлевої О.С., Ісаєвої Н.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
встановила:
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку за 2006-2008 роки.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 24 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених за вказаний час коштів.
В іншій частині позовних вимог -відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, УПФ України у Київському районі м. Одеси звернулось з апеляційною скаргою, в яких ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач має статус «дитина війни» (в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»), що підтверджується відповідним посвідченням.
Протягом 2006-2008 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Справа №22а-625/2011р. Головуючий 1- ої інстанції
Васильків О.В.
Доповідач: Ткачук О.О.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ст.6 вказаного Закону (в редакції від 19 грудня 2006 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача стосовно виплати йому вказаної надбавки за 2006 рік задоволенню не підлягають
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року ст. 111 вказаного Закону визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином висновки суду першої інстанції щодо перерахунку та стягнення щомісячної доплати за статусом «діти війни» за 2007 рік відповідають нормам матеріального права, оскільки правові положення, які передбачають виплату підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком є чинними з 09 липня 2007 року.
Відповідно до підпункту 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення, зокрема, пунктів 36-100 розділу IІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Беручи до уваги те, що вказана редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратила чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, відповідно попередня редакція цієї статті, а також і право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відновилося з 22 травня 2008 року.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд І-ї інстанції вірно врахував, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду з позовом 12 січня 2009 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів вважає погоджується з думкою суду першої інстанції, що доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За таких підстав, права позивача підлягають захисту з 12 січня 2008 року.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, ст. 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 13 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий ___________________ О.О. Ткачук
Судді ___________________ О.С. Комлева
___________________ Н.В. Ісаєва