Справа №22ц - 0590/4514/12 Головуючий у 1 інстанції: Гурідова Н.М.
Категорія: 27 Доповідач: Краснощокова Н.С.
18 квітня 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 7 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Украгазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 7 грудня 2011 року позов задоволено. Стягнено солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 4 344 доларів 67 центів США., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 51 грн. 16 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 294,12 грн. та по оплаті інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального закону, зокрема, зазначає, що:
- ні вона, ні ОСОБА_2 не були належно повідомлені про розгляд справи, оскільки надіслані їм повістки не містили в собі необхідних реквізитів, окрім номера справи та дати розгляду, крім того, 7 грудня 2011р. вона знаходилась у лікарні з інфекційним захворюванням;
- вона не уповноважувала свого представника подавати заяву про розгляд справи у його відсутності, подавши таку заяву її представник діяв недобросовісно;
- судом не виконані вимоги ч.2 ст. 213 ЦПК України, посилання на статті 212, 213 ЦПК носить формальний характер;
- судом проігнорована важлива стадія процесу - судові дебати;
- із тексту рішення не вбачається чи був присутнім представник позивача та яке обґрунтування він привів на підтвердження збільшення розміру позовних вимог;
- розглянувши справу без сторін суд порушив принцип змагальності сторін;
- після скасування за її заявою заочного рішення, що ухвалювалось у цій справі, судом неправильно прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, якою було збільшено розмір позовних вимог, на думку апелянта, суд мав право розглядати справу лише у межах первісно заявленого позову;
- уточнений позов не мав додатків і в такому вигляді був їй вручений, у тексті уточненого позову допущені помилки, зазначено про стан заборгованості ОСОБА_3, а не відповідача, суд механічно переніс текст уточненої позовної заяви у рішення та стягнув з відповідачів заборгованість ОСОБА_3, до якої відповідачі не мають відношення;
- умови кредитного договору є кабальними;
- будучи законослухняним громадянином вона погашала кредит за графіком, подальше порушення графіку викликане збігом важких обставин, а саме важкою хворобою її брата та наступною його смертю, хворобою дочки, та смертю її старого батька, який перед цим пішов з дому та його розшукувала міліція. Скористатись правом перенесення строків платежів, передбаченим п.2.4.1 договору вона не змогла через перешкоди працівників банку;
- суд не перевірив, чи мала право Донецька філія ПАТ «Украгазбанк» надавати кредит в іноземній валюті;
- судом порушено матеріальний закон, так, суд неправильно послався на ст. 129 ЦК України, яка регламентує вибуття з повного товариства, статті 553, 554 ЦК України мають відношення до ОСОБА_2, а не до неї, стаття 1052 ЦК має відношення до договору позики, а не до кредиту;
- строк договору закінчився 26 червня 2010р., після закінчення строку дії договору позивач не має право нараховувати проценти, пеню, суд це питання не дослідив, не перевірив розрахунок заборгованості;
- Неправильно стягнуто на користь позивача 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, оскільки на час розгляду справи ст. 81 ЦПК України виключена.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримувала апеляційну скаргу та просила рішення скасувати, позивач в засідання апеляційного суду не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.
Так, судом встановлено, що 27.06.2008р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2203/26, за яким ОСОБА_1 отримала споживчий кредит в сумі 5000 доларів США на строк з 27.06.2008р. по 26 червня 2010р. зі сплатою 25% річних за користування кредитом. Згідно з пунктом 2.3.2. договору позичальник зобов'язався щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10 -го числа наступного місяця сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, зазначеної в пункті 1.1 цього договору (25%), а у разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 2.2.5 цього договору.
Пунктом 2.2.5 договору визначено право банку на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховувати, виходячи з процентної ставки, зазначеної у пункті 1.1, збільшеної на 1 процент, починаючи з дня виникнення заборгованості.
Пунктом 4.1 договору кредиту передбачено відповідальність за неналежне виконання договору, а саме у разі порушення позичальником зобов'язань банк має право відмовитись від виконання зобов'язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати банку збитки у розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені банком за цим договором.
Також, в день укладення кредитного договору, 27 червня 2008р., між банком, позичальником та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №2063/26/1, згідно з яким ОСОБА_2 взяв на себе обов'язок перед банком відповідати за зобов'язаннями позичальника за договором кредиту.
ОСОБА_1 обов'язки за договором виконувала не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та нарахованими процентами.
12 січня 2010р. відповідачам під розписку вручені листи - вимоги банку про виконання зобов'язань, що виникли з договору, а саме про необхідність сплати заборгованості по кредиту та процентам.
Оскільки заборгованість добровільно відповідачами не сплачена суд обґрунтовано задовольнив позов та стягнув з відповідачів солідарно на користь позивача суми заборгованості за простроченим кредитом 2 749,14 доларів США, за простроченими процентами - 1595,53 долара США, всього 4 344,67 доларів США та пеню в сумі 51,16 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що в уточненому позові зазначено про заборгованість перед банком ОСОБА_3, а не відповідача, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки в уточненій позовній заяві допущена помилка в одній фразі, а у всьому тексті уточненого позову йдеться про позовні вимоги саме до ОСОБА_1, у довідці про розрахунок заборгованості станом на 23.08.2011р. приведено розрахунок заборгованості саме ОСОБА_1 за кредитним договором №2203/26 від 27.06.2008р.
Безпідставні доводи апелянта щодо неправильності стягнення процентів, нарахованих після 26 червня 2010р., тобто після строку, до якого надавався кредит. Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. С аме по собі настання строку, передбаченого договором, до якого надавався кредит, за умови неповернення сум кредиту та відсотків не свідчить про припинення договору, оскільки зобов'язання за договором не виконані й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.
Необґрунтовані доводи скарги щодо відсутності у банку права надавати кредит у валюті, вказана обставина перевірялась судом, у справі є копія банківської ліцензії та дозволу на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною 4 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та додаток до дозволу із переліком операції, які має право здійснювати банк.
Посилання апелянта на незаконність, на її думку, збільшення розміру позовних вимог після скасування заочного рішення безпідставне та не ґрунтується на законі. Згідно з частиною 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Помилкове посилання суду у рішення на ст. 129 ЦК України не впливає на правильність висновків суду. Стаття 1052 ЦК України застосована судом правильно, вона регламентує забезпечення виконання зобов'язання позичальником, і хоча ця стаття знаходиться в параграфі 1 глави 71 ЦК України «Позика», частиною2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим
параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Безпідставні доводи скарги про неправильне стягнення витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, вказані витрати у розмірі 120 грн. були сплачені позивачем у квітні 2010р., під час подачі позову, та стягнені судом з відповідачів на користь позивача в порядку розподілу судових витрат між сторонами на підставі ст. 88 ЦПК України.
Не можуть бути підставою для скасування рішення і доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачки про час та місце розгляду справи та недобросовісність її представника. Із справи вбачається, що представник ОСОБА_1 ОСОБА_4, що діяв на підставі доручення подав 7.12.2011р. заяву про те, що він і ОСОБА_1 просять розглянути справу у їх відсутності та що вони заперечують проти нарахування процентів після строку дії договору. Згідно з ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Крім того, у разі, якщо представник діяв недобросовісно, як вказує апелянт, її права, як сторони у справі, захищені тим, що вона має можливість вказати в апеляційній скарзі про наявність доводів та доказів, які вона не змогла надати суду першої інстанції через розгляд справи у її відсутності.
Однак, на наявність доказів, які апелянт з поважних причин не змогла надати суду, вона не вказує, а її доводи щодо незгоди з судовим рішенням, викладені у апеляційній скарзі висновків суду не спростовують.
За вказаних обставин підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 313 - 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 7 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .
Судді: