Справа №22ц - 0590/1565 / 2012р. Головуючий у 1 інстанції: Брежнєв О.А.
Категорія: 24 Доповідач: Краснощокова Н.С.
8 лютого 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Безрученко Ю.О., Новосьолової Г.Г.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» на ухвалу судді Київського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2011р. про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги,
Ухвалою судді Київського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2011р. відмовлено у прийнятті заяви Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги.
У апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відкрити наказне провадження, посилається на порушення суддею норм матеріального і процесуального права. Так, статтею 100 ЦПК України не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, як пропуск заявником строку позовної давності. Позовна давність застосовується лише за заявою сторони, та не може бути застосована за ініціативою суду. Вимоги, викладені у заяві, передбачені п.3 ст. 96 ЦПК України, тому підстав для відмови у прийнятті заяви не було.
В засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, від апелянта надійшла заява з клопотанням про розгляд справи у відсутності його представника.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у прийнятті зави про видачу судового наказу суддя виходив із того, що заявник просить видати судовий наказ про стягнення суми заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_1 за період з 1 лютого 2007р., тому пропустив строк позовної давності.
Вказаний висновок судді є вірним.
Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявник просив видати судовий наказ про стягнення з боржника заборгованості за оплату послуг з теплопостачання за період з 1 лютого 2007р. по 1 листопада 2011р.
Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Наслідки спливу позовної давності визначені ст. 267 ЦК України. Зокрема, згідно з частинами 3-5 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Тому вимога про захист цивільного права або інтересу, заявлена з пропуском строку позовної давності, може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.9 постанови №14 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011р. н аявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).
За вказаних обставин висновок суду про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу є вірним.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна давність застосовується судом лише за завою сторони висновків суду не спростовують.
Оскільки наказне провадження є спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві, судовий наказ видається суддею без судового засідання і виклику стягувача і боржника на основі доданих до заяви документів, тому зробити заяву про застосування наслідків пропуску строку боржник не може, що свідчить про наявність спору про право та можливість розгляду такої вимоги лише у позовному провадженні.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 307, 312ч.1 п.1, 313, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» відхилити.
Ухвалу судді Київського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2011р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: