Справа №22ц -590/1430 /2012р. Головуючий у 1 інстанції: Несторенко Є.В.
Категорія: 51 Доповідач: Краснощокова Н.С.
1 лютого 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Мальованого Ю.М., Папоян В.В.
при секретарі: Зоріковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2011р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2011р. частково задоволено позов ОСОБА_2, стягнено з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я на виробництві 10 000 грн.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з настанням нещасного випадку відповідач не вчиняв, а тому не може нести відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди. На підтвердження факту настання моральної шкоди позивач не надав належних доказів, зокрема, факт моральної шкоди може бути встановлено лише за висновком МСЕК. Статті 233, 234, 237-1 КЗпП України не поширюються на правовідносини, пов'язані з відшкодуванням моральної шкоди осіб, які працюють на умовах трудового договору та які підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню. Закон, який передбачає обов'язок роботодавця по відшкодуванню моральної шкоди, завданої здоров'ю працівника при виконанні ним трудових обов'язків відсутній, а параграф 2 глави 82 ЦК України на вказані правовідносини не поширюється. Задоволення позову за рахунок ПАТ ДТЕК «Шахта Комсомолець Донбасу» суперечить вимогам ст. ст. 8, 46 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», статтям 21, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», статтям 4, 999 ЦК України, 8 та 213 ЦПК України.
В засіданні апеляційного суду позивач заперечував проти апеляційної скарги та просив рішення залишити без зміни.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений, від представника відповідача Марченко В.М. надійшла письмова заява про підтримання апеляційної скарги у повному обсязі та розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що позивач з 1.07.1983р. по 31.07.2007р. працював на шахті «Комсомолець Донбасу», у тому числі з 8.01.1987р. по 31.07.2007р. підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем під землею.
Під час роботи у важких та шкідливих умовах праці позивач отримав хронічне професійне захворювання - хронічний бронхіт, висновком МСЕК від 14.06.2007р. йому вперше встановлено втрату професійної працездатності за вказаним професійним захворюванням 30%, визнано інвалідом 3 групи.
Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання №37 від 17.04.2007р. професійне захворювання виникло за таких обставин - недосконалість технологічних процесів добичі вугілля, тривала роботі в умовах шкідливих факторів виробництва.
Згідно з частинами 2,3,4 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Суд правильно дійшов висновку про те, що позивачу умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров' я, що порушило його звичні життєві зв'язки та позивач потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з часу встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Оскільки висновком МСЕК від 14.06.2007р. позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням - хронічним бронхітом відшкодування моральної шкоди обґрунтовано покладено на відповідача, що відповідає вимогам статей 1, 4, 6, 7, 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність правових норм, які передбачають відшкодування моральної шкоди роботодавцем.
Законом України від 23.02.2007 р. N 717-V із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключені положення про відшкодування моральної шкоди. Тому працівник, здоров'я якого ушкоджено на виробництві, має право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) на підставі ст.237 -1 Кодексу законів про працю України.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності висновку МСЕК на підтвердження факту спричинення моральної шкоди не є підставою для скасування рішення.
Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У даному випадку потерпілий втратив працездатність на 30% безстроково, що очевидно свідчить про перенесення ним моральних страждань.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. При цьому висновок експертизи є одним із видів доказів та законом не передбачено обов'язку потерпілого надати на підтвердження факту спричинення моральної шкоди висновку МСЕК.
Наданими позивачем та дослідженими судом доказами, а саме - трудовою книжкою позивача, актом про розслідування хронічного професійного захворювання N 37 від 17.04.2007 року, довідкою МСЕК від 07.04.2003 року, випискою з історії хвороби, повідомленням про професійне захворювання підтверджено факт спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
За вказаних обставин, висновки суду про часткове задоволення позову є вірними.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такого не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2011р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: