Справа №22ц - 0590/1392/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Сенчишин Ф.М.
Категорія: 53 Доповідач: Краснощокова Н.С.
8 лютого 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Безрученко Ю.О., Новосьолової Г.Г.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуправління №8 Сантехелектромонтаж» на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 6 грудня 2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуправління №8 Сантехелектромонтаж» про стягнення заборгованості із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 6 грудня 2011р. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 5291, 27 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 10 000 грн., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за березень 2009р.в розмірі 1768, 49 грн., на користь держави судовий збір у розмірі 162 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та у частині стягнення моральної шкоди. Посилається на необґрунтованість рішення у цій частині, зокрема, суд не звернув уваги на доводи відповідача про те, що позивач не працював в момент звільнення, тому невиплачені суми мають бути видані йому не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, позивач з такими вимогами на підприємство не звертався. Також позивачем пропущено трьохмісячний строк на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із того, що позивач з 12.03.2002р. працював у відповідача монтажником внутрішніх сантехсистем та обладнання, звільнений за власним бажанням з 1.04.2009р. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, на день звільнення заборгованість складала 8 315, 07 грн. У червні 2009р. відповідач сплатив позивачу 500 грн., у липні 2009р. - 1723,80 грн., у серпні 2009р. - 500 грн., у вересні 2009р. 300 грн. Станом на час розгляду справи не була виплачена заборгованість по заробітні платі за лютий 2009р. 501, 48 грн. та за березень 2009р. 1768, 49 грн., а також компенсація за невикористану відпустку 3021, 30 грн., вказані суми стягнені рішенням суду на користь позивача. Суд також провів розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шляхом обчислення його за кількістю робочих днів з дня звільнення до дня ухвалення рішення та виходячи із середнього заробітку позивача за два останні місяці, що передують звільненню, визначивши середній заробіток за вказаний період в сумі 87 054, 66 грн. та зменшив вказану суму до 10 000 грн. з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право та істотності розміру цієї суми порівняно із середнім заробітком, того факту, що після звільнення суми заборгованості частково виплачувались, також суд врахував, що позивач не мав об'єктивних перешкод на звернення до суду у межах розумного строку. Встановивши факт порушення трудових прав суд стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 підтримувала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Позивач в засідання апеляційного суду не з'явився,про час та місце розгляду справи повідомлений, його письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання без зазначення причин відхилене, як необґрунтоване.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду слід скасувати в частині стягнення на користь позивача суми відшкодування моральної шкоди та в частині стягнення на користь держави витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, у іншій частині рішення слід залишити без зміни з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача монтажником внутрішніх сантехсистем та обладнання, звільнений за власним бажанням з 1.04.2009р. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, на день звільнення заборгованість складала 8 315, 07 грн. У червні 2009р. відповідач сплатив позивачу 500 грн., у липні 2009р. - 1723,80 грн., у серпні 2009р. - 500 грн., у вересні 2009р. 300 грн. Станом на час розгляду справи не була виплачена заборгованість по заробітні платі за лютий 2009р. 501, 48 грн. та за березень 2009р. 1768, 49 грн., а також компенсація за невикористану відпустку 3021, 30 грн., вказані суми стягнені рішенням суду на користь позивача.
Вказані обставини сторонами не оспорюються, рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку також не оспорене.
Стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, ст. 116 КЗпП України п ри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Встановивши, що відповідач не провів з позивачем розрахунок у день звільнення, суд обґрунтовано задовольнив частково вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому суд зменшив розмір суми середнього заробітку з 87 054, 66 грн. до 10 000 грн. з урахуванням розміру спірної суми, на яку позивач мав право та істотності розміру цієї суми порівняно із середнім заробітком, того факту, що після звільнення суми заборгованості частково виплачувались, також суд врахував, що позивач не мав об'єктивних перешкод на звернення до суду у межах розумного строку.
Доводи апелянта про те, що підстав для стягнення середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП України немає через те, що у день звільнення позивач не працював, а після звільнення не звертався за розрахунком не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки на підтвердження вказаних обставин апелянтом не надано належних доказів, зокрема, табеля обліку робочого часу. Факт втрати документів підприємства, на який посилався відповідач не має правового значення для вирішення справи, оскільки не є належним доказом відсутності позивача на роботі. Посилання апелянта на те, що до дня звільнення позивач не працював без поважних причин та мав прогули також не підтверджені доказами, як вбачається з копії трудової книжки позивач звільнений з роботи за власним бажанням.
Згідно з п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» н епроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Оскільки до дня ухвалення судом рішення розрахунок з позивачем проведено не було, заборгованість стягнена рішенням суду, безпідставне посилання апелянта на пропуск позивачем трьохмісячного строку на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Тому в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підстав для скасування чи зміни судового рішення немає.
У той же час для заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди позивачем пропущено 3-х-місячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України, оскільки про невиплату сум розрахунку позивач дізнався у день непроведення такого розрахунку, тобто одразу після звільнення, яке відбулось 1.04.2009р. До суду з даним позовом позивач звернувся 30 серпня 2011р., через 2 роки 4 місяці, на наявність поважних причин пропуску строку не посилався. Моральну шкоду позивач обґрунтовував спричиненням моральних страждань саме через невиплату заборгованості по заробітній платі та сум розрахунку при звільненні. Оскільки строк пропущено та поважність причин пропуску строку не доведена, підстав для задоволення позову про стягнення моральної шкоди немає. Слід скасувати рішення у вказаній частині та відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку.
Також судом неправильно стягнено з відповідача на користь держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., оскільки Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011р. №3674 - VI, що набрав чинності 1.11.2011р. ст. 81 ЦПК України виключена з ЦПК України, тому станом на час ухвалення рішення відсутні підстави для стягнення вказаних витрат.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуправління №8 Сантехелектромонтаж» задовольнити частково.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 6 грудня 2011 р. в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуправління №8 Сантехелектромонтаж» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн. та на користь держави витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуправління №8 Сантехелектромонтаж» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: