Справа №22ц - 0590/4548 / 2011р. Головуючий у 1 інстанції: Демидова В.К.
Категорія: 52 Доповідач: Краснощокова Н.С.
7 травня 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 березня 2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про визнання незаконним звільнення, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на попередньому місці роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 14 березня 2012р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні його позову, не дав оцінки наданим ним доказам щодо написання ним заяви про звільнення за згодою сторін під тиском керівництва відповідача. Приводом для написання ним та помічником машиніста ОСОБА_2, тобто їх локомотивною бригадою, одночасно заяв про звільнення було те, що його та ОСОБА_2 приблизно о 10 годині ранку 27.11.2011р. було затримано працівниками міліції за підозрою у незаконному зливі з потяга дизельного палива на користь третіх осіб. Вони були доставлені у лінійне відділення станції Іловайськ, де їх протримали цілий день, проводячи огляд місця події та домагаючись від них визнання факту незаконного зливу дизель - палива. У той же день їх зняли з графіку поїздок, за яким вони мали з'явитись на роботу о 9.00 год. наступного дня, тобто 28.11.2011р., таким чином вони були відсторонені від роботи ще до написання ними заяв про звільнення. Через підозру у крадіжці палива керівництво стало наполягати на негайному написанні ними заяв про звільнення за угодою сторін. Відпрацювавши всю ніч, а потім після перебування протягом майже 12 годин у міліції вони були деморалізовані, психологічно і фізично знесилені, тому обидва під психологічним тиском і залякуванням керівництва написали заяви про звільнення, хоч не мали в дійсності власних причин і мотивів для звільнення. До написання заяв про звільнення їх змусили написати заяви про надання відпусток, а потім знову наказали написати заяви про звільнення, що вони і зробили. Таким чином, добровільної домовленості про звільнення не було. Суд не дав оцінки наданим ним доказам, не врахував, що відповідач, як роботодавець, не спростовував надані ним докази та не надав доказів законності його звільнення. В день звільнення він і ОСОБА_2 написали по 4 однакових заяви - про звільнення за згодою сторін, про відкликання заяви про звільнення, про надання відпустки на 1 день - на 28.11.2011р. та ще раз про звільнення за згодою сторін. Суд задовольнив клопотання його представника про витребування від позивача заяв, поданих ним у день звільнення, однак, відповідач так і не надав заяву про надання відпустки. Написання цих заяв в один день та одночасно з ОСОБА_2 свідчить про психологічний тиск на їх бригаду під час написання цих заяв. Будь яких особистих підстав для звільнення чи для надання відпустки на 1 день він не мав, робота була для нього джерелом існування, він не змінював місця проживання і роботи, і зараз є безробітним, що свідчить про те, що його бажання при написанні заяви про звільнення не було. Відповідач перед звільненням не розглянув його заяву про надання відпустки, а в наказі про звільнення не вказав частину ст. 36 КЗпП України, за якою він звільнений.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин.
Позивач працював в Моторвагонному депо Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» машиністом дизель - поїзда. 28.11.2011р. позивач подав заяву про звільнення за угодою сторін з 28 листопада 2011р., у цей же день він подав заяву про відкликання заяви про звільнення, після чого подав ще одну заяву про звільнення за угодою сторін з 28 листопада 2011р. Наказом від 28.11.2011р. № 100 ос він був звільнений з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Суд прийшов до висновку, що звільнення відбулось на підставі заяви позивача, що була погоджена керівником відповідача, що свідчить про досягнення між сторонами взаємної згоди про припинення трудового договору. Показаннями свідків не доведено, що звільнення відбулось під тиском керівництва.
В засіданні апеляційного суду позивач та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили про її задоволення, представник відповідача Крикунов В.А. проти скарги заперечував та просив рішення залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що позивач працював у Моторвагонному депо Іловайськ Державного підприємства «Донецька залізниця» машиністом дизель - поїзда. Наказом від 28.11.2011р. № 100 ос він був звільнений з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін на підставі власноруч написаної заяви від 28.11.2011р. про звільнення на підставі ст. 36 КЗпП України за згодою сторін з 28 листопада 2011р. З наказом про звільнення позивач ознайомлений у той же день, також у день звільнення він отримав трудову книжку та з ним проведено розрахунок, у тому числі виплачено компенсацію за невикористану відпустку.
26 грудня 2011р. позивач звернувся з даним позо вом до суду, посилаючись на те, що заяву про звільнення написав вимушено, під тиском керівництва, у зв'язку з тим, що він та помічник машиніста ОСОБА_2 підозрювались у незаконному зливі з потяга дизель - палива на користь третіх осіб, а на час звернення з позовом транспортною прокуратурою відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно нього та ОСОБА_2
Згідно із п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є угода сторін. Подання позивачам письмової заяви, у якій він просить звільнити його з 28 листопада 2011р. за угодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України та погодження цієї заяви керівником свідчить про досягнення угоди про звільнення позивача.
Доводи позивача про те, що він не мав наміру звільнятись, а написав заяву про звільнення під тиском керівництва суд правильно не прийняв до уваги.
Дійсно, із постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 8 грудня 2011р., винесеної заступником Іловайського транспортного прокурора вбачається, що 27 листопада 2011р. працівниками Іловайської стрілкової команди Ясинуватського загону ВОХР ОСОБА_4. та ОСОБА_5. було складено акт про виявлення крадіжки дизпалива машиністом ОСОБА_1 та помічником машиніста ОСОБА_2 у кількості 100 літрів, що знаходились у п'яти каністрах, з приводу чого проводилась перевірка, за результатами якої у порушенні кримінальної справи відмовлено. 27 листопада 2011р. ОСОБА_1 був опитаний працівником міліції з приводу зупинки поїзда та можливої домовленості з приводу крадіжки дизельного палива, у нього відібрано письмове пояснення.
Із книги реєстрації документації Моторвагонного депо Іловайськ та копій заяв вбачається, що 28 листопада 2011р. о 8 год. 10 хв. позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням за п.1 ст. 36 КЗпП України ( за угодою сторін) з 28 листопада 2011р., о 8 год. 25 хвилин він подав заяву про відкликання заяви про звільнення у зв'язку із зміною обставин, об 11 год. 09 хвилин того ж дня він подав ще одну заяву про звільнення за угодою сторін з 28 листопада 2011р. за п.1 ст. 36 КЗпП України. На підставі останньої заяви позивач був звільнений.
Вказаними доказами підтверджено пояснення позивача про те, що заява про звільнення написана ним у зв'язку з проведенням перевірки щодо можливої причетності його та помічника машиніста до незаконного зливу з потяга дизель - палива.
Однак, зазначені докази безспірно не підтверджують факту написання заяви про звільнення під тиском керівництва. Позивач не зазначив, у чому саме виражено тиск чи примушення до написання заяви, що саме заважало йому не писати вказану заяву. Відповідачем будь - який сплив чи тиск на позивача щодо написання заяви заперечується.
Той факт, що позивач у один день з невеликими проміжками часу написав дві заяви про звільнення, одну з яких відкликав, свідчить про те, що він вагався та обдумував своє рішення та все-таки подав другу заяву, яка задоволена відповідачем. Факт написання в день подачі заяви про звільнення заяви про надання відпустки на один день, що була здана відповідачу 28.11.2011р. о 10 год. 40 хв. також не підтверджує примушення до написання заяви про звільнення. Об 11 год. 09 хв. позивач подав заяву про звільнення, яка була задоволена, тому заява про надання відпустки відповідачем не вирішувалась.
У разі, якщо заява була написана під тиском чи примусом та поза волею позивача, він мав можливість звернутись до правоохоронних органів із відповідною заявою про незаконні дії та примушення його до звільнення, однак цього не зробив.
Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи винесена 8 грудня 2011р., позивач звернувся до суд з даним позовом 26 грудня 2011р., через 28 днів після звільнення, із заявою чи скаргою про неправомірні дії відносно нього з приводу примушення не звертався, за вказаних обставин його посилання на написання заяви про звільнення під примусом адміністрації суд обґрунтовано визнав недоведеними.
Згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують.
Написання в один день заяв про звільнення, відкликання заяви про звільнення, про надання відпустки на один день та знову про звільнення одночасно позивачем та помічником машиніста ОСОБА_2 підтверджують пояснення позивача про те, що рішення про звільнення позивачем приймалось саме через підозру щодо здійснення ним та помічником машиніста зливу пального, однак не є підтвердженням факту тиску керівництва.
За вказаних обставин підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 307 ЦПК України а пеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 березня 2012р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: