Справа №22ц - 149 / 2012р. Головуючий у 1 інстанції: Брежнєв О.А. Категорія: 31 Доповідач: Краснощокова Н.С.
10 лютого 2011р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Кіянової С.В., Папоян В.В.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокуратури Донецької області, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 1 листопада 2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
10 грудня 2002р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», третя особа ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй загибеллю в ДТП 17 травня 2000р. її п'ятирічної дочки ОСОБА_6, у розмірі 20 000 000 грн.( т.1, а. с. 3-5).
Посилалась на те, що 17.05.2000р. о 18. год. 20 хв. водій ОСОБА_5, керуючи належним відповідачу на праві власності автомобілем «Лексус - 470» державний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом по Театральному проспекту у м. Донецьку з виїздом на тротуар перед аркою будинку № 156 по вул. Горького, скоїв наїзд на її 5 - річну дочку ОСОБА_6, в результаті чого дочка загинула. Внаслідок позбавлення життя її дочки автомобілем відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка виражена у душевних, фізичних, моральних стражданнях, моральних переживаннях, які вона відчуває та буде відчувати до кінця своїх днів в результаті усвідомлення факту порушення законних прав доньки на щасливе дитинство, юність, на життя під сонцем, споглядання живого та прекрасного на землі, на абсолютне, невід'ємне право на життя. Порушені її нормальні життєві зв'язки у зв'язку з неможливістю продовжувати подальше активне життя, вона не бажає бачитись і спілкуватись із колишніми друзями та знайомими, оскільки це нагадує про колишнє щасливе життя з дочкою, сенс життя вона знаходить лише у постійному відвідуванні могилки доньки. Порушено її психологічний стан, відсутній інтерес до життя, погіршились відносини з оточуючими людьми, втрачені життєві зв'язки, друзі, з якими постійно спілкувались та дружили сім'ями, оскільки спілкування з ними нагадувало б їй про втрату, наступив розлад душевного стану. В її житті стались негативні зміни які мають наступні наслідки: морально їй важко жити в м. Донецьку, де все нагадує про трагедію, що сталась, але вона немає можливості переїхати у інше місце; неможливість влаштувати особисте життя, оскільки неможливо зустріти людину, яка могла б зрозуміти причину та глибину її моральних страждань і переживань, крім того, сім'я асоціюється з дітьми, а думка про це причиняє їй спогади про дочку; виникають труднощі при навчанні в університеті і занятті науковою діяльністю, намагання теоретичного аналізу правових норм викликають у неї аналіз трагедії, що сталась, не дають можливості аналізувати правовий матеріал чи займатись будь - якою творчістю; неможливість продовжувати службову кар'єру, оскільки трагедія сталась у зв'язку із затримкою її на роботі і щоденна явка на службу викликає у неї спогади про те, що сталось, однак, вона вимушена йти заробляти кошти на своє існування, переживаючи щоденні моральні та етичні страждання на протязі всього робочого дня. Повністю припинилось її спілкування з оточуючими людьми, оскільки вона не може бачити їх радісні обличчя та чути сміх, вона усвідомлює, що вони знаходяться на діаметрально протилежних сторонах та вона вже ніколи не поверне своє життя у колишнє русло, бо існування без дочки позбавлене сенсу життя. Єдина надія це зайняття добродійною діяльністю, допомога обездоленим дітям, однак, навіть тут вона не може реабілітувати себе з причини відсутності коштів. Спричинену шкоду відповідач не намагався відшкодувати, хоча їх мати ще у 2000р. зверталась із телеграмою до керівника корпорації з проханням прийняти її з пи?ання її реабілітації, однак це питання залишилось невирішеним. Із сплином часу можливість хоча б частково відновити стан її здоров'я зменшується, оскільки вона не має на це коштів. А здоров'я - це стан фізичного, душевного та соціального благополуччя, саме цього вона повністю позбавлена. Ще більше вона страждає, коли читає та чує у засобах масової інформації про проведення відповідачем всіляких заходів, на які витрачаються значні грошові кошти, у той же час вона не може дозволити собі через відсутність коштів проведення мінімальних заходів по своїй реабілітації, які могли б сприяти зменшенню глибини її страждань.
27 грудня 2002р. ОСОБА_1 звернулась із позовом до корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», третя особа ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої її здоров'ю в результаті ДТП, що сталась 17 травня 2000р., у розмірі 8 000 000 грн.(т.1, а. с. 17-19). Посилалась на те, що внаслідок ДТП їй спричинені ушкодження середньої тяжкості, а саме - струс головного мозку, численні забиття верхніх кінцівок та грудної клітини, числення гематоми та садна кінцівок, сідниць, забиття нирок, реакція на тяжкий стрес у вигляді астенодепресивної реакції на фоні гострої закритої черепно - мозкової травми (краніоцервікальної), струсу головного мозку 17.05.2000р., церебрального ангіодистонічного синдрому. З 20 по 31 травня 2000р. їй безперервно надавалась медична допомога, у неї був стан надзвичайного емоційного перенавантаження. З 2.06.2000р. по 10.07.2000р. вона знаходилась на лікуванні в неврологічному відділенні Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання (ДОКТМО). Її мати звернулась до відповідача за допомогою у лікуванні, оскільки їй було рекомендовано лікування в будинку відпочинку, санаторно - курортне лікування, однак, відповідачем відповіді не було надано ні відповіді, ні допомоги. В подальшому знаходилась на лікуванні з 29.07.2000р. у невропатолога, з 12.07.2000р. по 28.07.2000р. в нефрологічному відділенні ДОКТМО, з 30.10.2000р. в кардіологічному відділенні №2 лікарні «Енергетик». Стан її здоров'я не покращується, а моральні страждання поглиблюються, зокрема, і від того, що із засобах масової інформації вона дізнається про значні витрати відповідача на різні заходи, а вона не має матеріальної можливості провести мінімальні заходи по реабілітації свого здоров'я.
10 січня 2003р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», третя особа ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, що сталось 17 травня 2000р. в розмірі 28 489 грн. 21 коп., що витрачені нею на транспорті витрати, поминальні обіди 14 та 16 травня 2002р., замовлення молебнів, придбання свічок, оформлення могили та території навколо неї, встановлення новорічних ялинок, лавок (ослінців) та ін., а також витрат на платне отримання нею освіти на економіко - правовому факультеті, також просила зобов'язати відповідача оплатити її навчання в ДонНУ в сумі 5172 грн. (всього 33 661,21 грн.).(т.1, а. с.30-31).
4 квітня 2006р. позивачка подала уточнення до позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй порушенням абсолютного права на життя її доньки та просила стягнути з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» у відшкодування моральної шкоди 50 000 000 грн. (т.5, а. с. 61).
24 жовтня 2007р. позивачка звернулась із позовною заявою про уточнення позовних вимог та притягнення додаткового відповідача за її позовом до корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, пов'язаної із загибеллю її п'ятирічної дитини та травмування її броньованим джипом в ДТП, що сталась 17 травня 2000р., просила стягнути з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» та ОСОБА_5 солідарно матеріальну шкоду 33 661, 21 грн. та моральну шкоду 58 000 000 грн. ( т. 5, а.с.221).
Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 1 квітня 2008р. прийнято часткову відмову від позову ОСОБА_1, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_5 залучений до участі у справі у якості третьої особи на боці відповідача. (т.6 а.с.103).
3 червня 2009р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» та ОСОБА_5 про компенсацію моральної шкоди, спричиненої їй в результаті ДТП, що сталось 17 травня 2000р. в сумі 9 000 000 грн. з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», в сумі 500 000 грн. з ОСОБА_5 Посилалась на те, що в результаті ДТП їй спричинено численні травми, а також вона позбавлена повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, живе з постійним душевним дискомфортом в страху від усвідомлення того стану, коли вона лежала під днищем броньованого джипу на тротуарі, а над нею крутився кардан. З 2004р. стан її здоров'я погіршився, їй встановлено інвалідність 3 групи з установленням причинно - наслідкового зв'язку з подіями 17 травня 2000р. (т. 6, а. с.254).
3 червня 2009р. ОСОБА_1 звернулась із позовом до Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої їй ДТП, скоєною працівником корпорації ОСОБА_5. Просила стягнути у відшкодування матеріальної шкоди суму, заявлену раніше у розмірі 33 661,21 грн. з врахуванням інфляції станом на 31.12.2008р. у розмірі 60 657, 21 грн. та недоотриману нею заробітну плату з урахуванням інфляції в розмірі 7 394, 34 грн., оскільки внаслідок ДТП вона стала інвалідом та працює неповний робочий день, витрати на виготовлення надмогильного хреста з табличкою та вінок в сумі 625 грн., всього 68 676, 55 грн. (т.6 а. с.262).
3 червня 2009р. ОСОБА_1 звернулась із позовом до Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» та ОСОБА_5 про компенсацію моральної шкоди, завданої їй вбивством та тротуарі її 5 річної дитини, просила стягнути з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» 90 000 000 грн. та з ОСОБА_5 1 000 000 грн. (т.6, а. с. 271).
6 жовтня 2009р. ОСОБА_1 подала заяву, у якій просила об' єднати в одне провадження її позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди, подану 10 січня 2003р. з позовом про стягнення з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» 68 678, 55 грн. Позовні заяви про компенсацію моральної шкоди, спричиненої їй в результаті ДТП про стягнення з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» 9 000 000 грн., а з ОСОБА_5 500 000 грн., про компенсацію моральної шкоди, завданої їй вбивством на тротуарі її п'ятирічної доньки про стягнення з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» 90 000 000 грн. та з ОСОБА_5 1 000 000 грн. вважати новими. Інші позовні заяви залишити без розгляду. (т.7, а. с. 89).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 1 листопада 2011р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 33 661, 21 грн., у відшкодування моральної шкоди 400 000 грн., у іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнено з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» на користь держави судові витрати 1730 грн.
У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 заявляє клопотання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд неповно з'ясував обставини, на які посилалась позивач та її представники, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які могла надати позивачка та які не були досліджені в судовому засіданні з-за їх відсутності. Судом не визначені немайнові права малолітньої ОСОБА_6 та не у повному обсязі визначені майнові права ОСОБА_1 Судом не розглянуті всі заяви та клопотання позивача, відхилені заяви про відвід судді, хоч є всі підстави для визнання його дій незаконними, так як суддя не сприяв процесуальним діям представників, чим обмежував доступ до справедливого правосуддя. Відповідач не надав заперечень проти доказів, які надані позивачкою, немайнові права позивача не мають економічного обґрунтування і можуть оцінюватись лише самим потерпілим. Матеріальне відшкодування повинно визначатись з урахуванням індексу інфляції.
У апеляційній скарзі прокурор прокуратури Донецької області Сельська О.З. просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Зазначає, що суд в порушення норм процесуального закону розглянув справу у відсутності позивачки, представника позивачки ОСОБА_4 та відповідачів, але вони не були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Тільки позивач може розповісти про свої моральні страждання і визначитися, у чому вони полягають і чому саме таку суму він пред'явив до стягнення. Не надавши позивачці можливість виступити у дебатах, суд порушив право позивачки на захист своїх порушених прав та реалізацію процесуальних повноважень. Позивачкою заявлено три позови: про відшкодування моральної шкоди, завданої їй вбивством дитини, про відшкодування моральної шкоди, завданої безпосередньо їй, про відшкодування матеріальної шкоди. Проте суд розглянув лише дві позовні заяви: про відшкодування моральної шкоди, завданої їй вбивством дитини та про відшкодування матеріальної шкоди, позов про відшкодування шкоди, завданої позивачці, взагалі не розглядався. Суд не навів у рішенні ніяких доводів щодо цього позову, які саме тілесні ушкодження були заподіяні позивачці і в чому полягали її моральні страждання судом не з'ясовано. Безпідставно та необґрунтовано вимоги позивачки задоволено частково, посилання на судову практику по справі «Трагедія при падінні літаків у м. Львові» є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі. Сума, стягнена в рахунок відшкодування моральної шкоди є неспівмірною з тими моральними стражданнями, яких зазнала позивачка, крім того, вказана сума є значно меншою, ніж та, яка була стягнена за попереднім рішенням суду від 14.12.2009р., скасованим судом апеляційної інстанції. Неправильно зазначено у рішенні, що позивачкою не надано доказів того, що вона змушена перейти на режим неповного робочого дня, такі докази у справі є - це бухгалтерські розрахунки щодо недоотриманої позивачкою заробітної плати та документи про те, що внаслідок ДТП вона стала інвалідом 3 групи і не може працювати повний робочий день.
У апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_3 вимагає скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що рішення суду не обґрунтоване та явно незаконне, порушені норми процесуального і матеріального права. Зокрема, зазначає, що суддя свідомо перешкоджав заявляти йому відводи, незаконно поєднував відводи та вирішував їх однією ухвалою, при розгляді відводів свідомо вносив в офіційний документ - ухвалу суду завідомо неправдиву інформацію про відсутність тих обставин, на які представники позивача посилались в обґрунтування відводів, розглянув справу у відсутності основного представника позивачки - ОСОБА_4, чим позбавив позивача права обґрунтовувати вимоги поясненнями основного представника, який досконально знає всі обставини і справу. Також суддя не розглянув клопотання та заяви ОСОБА_4 та ще один відвід, за відсутності заперечень відповідача мінімізував відповідальність обох відповідачів.
У апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_8 просить змінити рішення суду, задовольнивши всі три позови у повному об'ємі. Зазначає, що рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм процесуального права, що призвело до порушення матеріального права, вимог цивільного судочинства і вирішенням справи не у відповідності до закону та створенням суддею при цьому конфлікту інтересів. Суд не забезпечив позивачу захист її конституційних прав і свобод, допускав грубі порушення норм процесуального права, навмисно створив умови для того, щоб вона, ОСОБА_8 не змогла в суді в повному об'ємі захистити права позивача. 22 вересня 2011р. під час судового засідання вона вдруге з залу судового засідання була госпіталізована бригадою швидкої медичної допомоги до стаціонарного відділення. На лікуванні знаходилась до 14 грудня 2011р., про що повідомляла суд належним чином з пред'явленням медичних довідок. На запит прокуратури Донецької області лікарнею надавався протокол ЛКК, який прокурором оголошувався у суді та був залучений до матеріалів справи. Через порушення суддею її процесуальних прав, які вона не змогла реалізувати, коли знаходилась у лікарні були порушені конституційні права позивача, результатом чого явилось неповне відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Судом неповно з'ясовані обставини справи, не були витребувані докази, про сприяння у наданні яких заявлялись клопотання та заяви про забезпечення доказів, клопотання про призначення додаткової судово - бухгалтерської експертизи, не виконана у повному об'ємі ухвала суду від 10 жовтня 2006р.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин.
17 травня 2000р. о 18 год. 20 хв. працівник відповідача корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» ОСОБА_5, виконуючи трудові обов'язки, керуючи автомобілем «Лексус -479» державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, рухаючись заднім ходом, в порушення правил дорожнього руху не переконався в безпеці цього маневру, швидкості руху, дорожній обстановці, перед аркою будинку №156 по вул. Горького у м. Донецьку скоїв наїзд на ОСОБА_1 та її малолітню доньку ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_6 спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула.
Оскільки протиправними діями працівника корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» спричинено смерть ОСОБА_6 та шкоду здоров'ю ОСОБА_1 та заподіяно матеріальну і моральну шкоду на підставі статей 440, 440-1, 441, 450 ЦК Української РСР ( в редакції 1963р.) суд стягнув з відповідача корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» на користь позивачки у відшкодування матеріальної шкоди 33 661, 21 грн. та у відшкодування моральної шкоди 400 000 грн. Суд не задовольнив вимоги позивачки про стягнення суми матеріальної шкоди із застосуванням індексів інфляції, оскільки це не передбачено чинним законодавством, а також відмовив у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку з недоотриманням заробітної плати через вимушений перехід на неповний робочий день, посилаючись на відсутність доказів про те, що позивачка змушена була перейти на такий режим роботи саме у зв'язку з настанням трагічних подій. У задоволенні вимог до ОСОБА_5 суд відмовив з тих підстав, що відповідальність має нести роботодавець.
В засіданні апеляційного суду представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та прокурор Сельська О.З підтримували апеляційні скарги та наполягали на скасуванні рішення і ухваленні нового рішення про повне задоволення вимог позивачки.
Позивач ОСОБА_1 виступила в судових дебатах та також просила скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач корпорація «Індустріальна спілка Донбасу», будучи повідомленим про час та місце розгляду справи телефонограмою, отриманою спеціалістом канцелярії ОСОБА_10 (аркуші справи 249 т.9, 149, 300 т.10) правом участі у розгляді справи не скористався, представника в судове засідання не направив, про причини неявки представника відповідач не повідомив. Пропозиція позивачки на стадії апеляційного розгляду справи про укладення мирової угоди відповідачем не вирішена.
Відповідач ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи повідомлений, в матеріалах справи є розписка про вручення йому судової повістки, в судове засідання він не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, її представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарги представників позивача підлягають задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати, в частині стягнення витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та змінити в частині стягнення судових витрат, у іншій частині рішення слід залишити без зміни з наступних підстав.
Розглядаючи справу, суд обґрунтовано виходив із того, що правовідносини, які виникли між сторонами з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди регулюються ЦК Української РСР в редакції 1963р., що діяв на час виникнення правовідносин.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що 17 травня 2000р. о 18 год. 20 хв. працівник відповідача ОСОБА_5, виконуючи трудові обов'язки, керуючи автомобілем «Лексус -479» державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», рухаючись заднім ходом, в порушення правил дорожнього руху не переконався в безпеці цього маневру, швидкості руху, дорожній обстановці, перед аркою будинку №156 по вул. Горького у м. Донецьку скоїв наїзд на ОСОБА_1 та її малолітню доньку ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_6 спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13.09.2000р. кримінальна справа відносно ОСОБА_5 по ст. 215 ч.2 КК України ( в редакції 1963р.) закрита на підставі Закону України «Про амністію».
Вказані обставини відповідачем визнаються та згідно із ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди суд виходив із того, що позов доведено на суму 33 661 грн. 21 коп. Доводів щодо неправильності рішення у цій частині апеляційні скарги не містять.
Вимоги про індексацію суми матеріальної шкоди судом правильно не задоволені, оскільки не ґрунтуються на законі.
Так, згідно із ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 цього Закону визначено об'єкти індексації грошових доходів населення, зокрема, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
За вказаних обставин підстав для скасування рішення в частині розгляду вимог про відшкодування матеріальної шкоди немає.
Вимоги щодо стягнення недоотриманої заробітної плати в сумі 7 394, 34 грн. у зв'язку з тим, що позивачка була змушена перейти на роботу з неповним робочим днем суд відхилив через відсутність доказів того, що неможливість працювати у звичайному режимі пов'язана саме з настанням зазначених позивачкою трагічних подій.
Вказаний висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно з довідкою МСЕК від 26.05.2004р. позивачці вперше встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням за діагнозом - наслідки перенесеної черепно - мозкової травми (17.05.2000р.) - краніоцервікальної травми у вигляді розсіяної органічної неврологічної симптоматики, вегето - судинної дистонії, цим висновком позивачці рекомендовано роботу з неповним робочим днем (а.с.237 т.1).
Однак, підстави для задоволенні цієї позовної вимоги відсутні з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст. 1195 ЦК України (застосовується на час виникнення правовідносин, тобто на час встановлення висновком МСЕК від 26.05.2004р. вперше 3 групи інвалідності та рекомендації роботи з неповним робочим днем) фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Статтею 1197 ЦК України передбачено визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором, зокрема, передбачено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Оскільки позивачкою не надано доказів щодо встановлення ступеню втрати працездатності вимоги про стягнення недоотриманої заробітної плати задоволенню не підлягають. Тому рішення суду в частині відмови у задоволенні вказаних вимог слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові із зазначених вище підстав.
Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди суд не у повному обсязі врахував позовні вимоги ОСОБА_1 та фактичні обставини справи.
Так, у описовій частині рішення суд зазначив, що позивачка просила стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди з корпорації «Індустріальна спілка «Донбасу» 90 мільйонів грн., з ОСОБА_5 - 1 мільйон грн., посилаючись на те, що внаслідок ДТП порушено право дитини на життя, вирішуючи спір суд розглядав саме ці вимоги.
Між тим, позивачкою були також заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок ушкодження її здоров'я в ДТП, позивачка посилалась на те, що вона, як і її дитина, також була збита машиною під керуванням водія відповідача, їй спричинено ушкодження здоров'я, вона відчуває постійний душевний дискомфорт від страху та усвідомлення того стану, коли вона лежала під днищем броньованого джипу, з часом стан її здоров'я погіршився та висновком МСЕК їй встановлено 3 групу інвалідності та встановлено причинно - наслідковий зв'язок з подіями 17 травня 2000р. У відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням її здоров'я позивачка просила стягнути з корпорації «Індустріальна спілка «Донбасу» 8 000 000 грн., згодом збільшила розмір вимог та просила стягнути з корпорації 9 000 000 грн., з ОСОБА_5 - 500 000 грн.
Таким чином, суд не розглянув усі заявлені вимоги, та відсутня можливість ухвалити додаткове рішення, оскільки з приводу цих вимог сторони не давали пояснення (справа розглянута в суді 1 інстанції без присутності позивача та представника відповідача), вказане порушення процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, що згідно з п.4 ч.1, ч.3 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд виходить із наступного.
Позивачка просила стягнути з корпорації «Індустріальна спілка «Донбасу» у відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй ушкодженням її здоров'я в результаті ДТП 17 травня 2000р. 9 000 000 грн., у відшкодування моральної шкоди, завданої їй вбивством на тротуарі її п'ятирічної доньки 90 000 000 грн.
Відповідач у попередніх засіданнях суду першої інстанції надав письмові пояснення та відзив на позов, у яких не заперечував факту ДТП, його наслідків та його обов'язку відшкодувати шкоду, але не погоджувався із розміром заявлених вимог. Так, у відзиві на а. с. 56 у томі 8 відповідач визнав позов частково у сумі 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої загибеллю дитини та в сумі 50 000 грн. за моральну шкоду, причинену здоров'ю позивачки. Про зменшення розміру суми моральної шкоди до 150 000 грн. відповідач просив у апеляційній скарзі на рішення суду від 14.12.2009р., яке було скасовано судом апеляційної інстанції.
Згідно з ч.1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 440-1 ЦК України ( 1963р.) визначено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 441 ЦК України ( 1963р.) о рганізація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 450 ЦК України ( 1963р.) о рганізації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди суд не у повному обсязі врахував обсяг позовних вимог позивачки та фактичні обставини справи, тому сума, стягнена у відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн. є недостатньою для відшкодування моральних страждань позивачки.
Так, позивачка втратила єдину доньку віком 5 років, у зв'язку з чим перенесла та постійно переносить моральні страждання. Загибель дитини відбулась на очах позивачки, при цьому вона, знаходячись на тротуарі, призначеному для руху пішоходів, тримала доньку за руку та вони обидві були збиті автомобілем відповідача, позивачка продовжувала тримати за руку вже мертву дитину. Очевидно і безсумнівно, що втрата матір'ю дитини у цій ситуації спричинила позивачці значні моральні страждання, які продовжуються і до цього часу. Крім того, внаслідок ДПТ ушкоджено здоров'я позивачки, їй спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, які згодом призвели до встановлення інвалідності 3 групи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачка зазначала, що така шкода виражена у душевних, фізичних, моральних стражданнях, моральних переживаннях, які вона відчуває та буде відчувати до кінця своїх днів в результаті усвідомлення факту порушення законних прав доньки на щасливе дитинство, юність, на життя під сонцем, споглядання живого та прекрасного на землі , на абсолютне, невід'ємне право на життя. Порушені її нормальні життєві зв'язки у зв'язку з неможливістю продовжувати подальше активне життя, вона не бажає бачитись і спілкуватись із колишніми друзями та знайомими, оскільки це нагадує про колишнє щасливе життя з дочкою, сенс життя вона знаходить лише у постійному відвідуванні могилки доньки. Порушено її психологічний стан, відсутній інтерес до життя, погіршились відносини з оточуючими людьми, втрачені життєві зв'язки, друзі, з якими постійно спілкувались та дружили сім'ями, оскільки спілкування з ними нагадувало б їй про втрату, наступив розлад душевного стану. Також позивачка зазначала, що її моральні страждання поглиблювались протягом часу, коли відповідач, заперечуючи проти її позовних вимог, не надаючи допомоги на відновлення її здоров'я, на встановлення пам'ятника загиблій дитині, витрачав значні кошти на благодійні цілі, меценатство, різноманітні культурні, спортивні проекти, внаслідок чого позивачка подавала декілька заяв про збільшення розміру позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Згідно з висновком судово - медичної експертизи №427 від 9.06.2000р. внаслідок ДТП 17.05.2000р. ОСОБА_1 спричинено численні забиття, гематоми верхніх кінцівок та грудної клітини, числення гематоми та садна кінцівок, сідниць, забиття нирок та м'яких тканин спини, струс головного мозку, з наступним розвитком вираженого астенодепресивного синдрому на фоні тяжкого ситуаційного стресу, які утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автотехнічного засобу, що рухався та дорожнього покриття під час ДТП 17.05.2000р. і відносяться до пошкоджень середньої тяжкості (а. с. 107-108 т.2).
Згідно з довідкою МСЕК від 26.05.2004р. позивачці вперше встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням за діагнозом - наслідки перенесеної черепно - мозкової травми (17.05.2000р.) - краніоцервікальної травми у вигляді розсіяної органічної неврологічної симптоматики, вегето - судинної дистонії, цим висновком позивачці рекомендовано роботу з неповним робочим днем (а.с.237 т.1). Таким чином, стан здоров'я позивачки з часу події ДТП погіршився.
Відповідач корпорація «ІСД» є однією з найбільших транснаціональних металургійних компаній, це одна з найбільших корпорацій України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач задовольнив вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16 222, 88 грн. шляхом укладення мирової угоди та виконав її, сплативши зазначену суму 3 січня 2002р. (а.с.12-15 т.1), виплатив 30 травня 2000р. 1 100грн. та 5 липня 2000р. 3500 грн. для лікування позивачки (а.с.123-124 т.2), сплатив 7 листопада 2002р. 4 000 грн. Донецькому національному університету за навчання позивачки (а.с.117-125 т.5).
Вказані виплати не виключають обов'язку відповідача відшкодувати позивачці моральну шкоду, спричинену їй втратою дитини та ушкодженням її здоров'я в ДТП, що сталась з вини робітника відповідача та від дій автомобіля відповідача.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь -яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз. З врахуванням викладеного апеляційний суд не знаходить підстав для повного задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі, заявленому позивачкою.
З врахуванням фактичних обставин, тяжкої невиправної втрати дитини позивачкою, ушкодження її здоров'я, важкості змін в її житті, характеру та обсягу перенесених нею та таких, що продовжуються, душевних та фізичних страждань, колегія суддів апеляційного суду вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути у відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою дитини 1 200 000 грн. (один мільйон двісті тисяч грн..), у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я позивачки 100 000 грн. (сто тисяч грн..), всього слід стягнути у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивачки 1 300 000 грн.(один мільйон триста тисяч грн.).
Доводи апеляційних скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, які, на думку апелянтів, є підставами для скасування рішення суду у повному обсязі, не можуть бути задоволеними з наступних підстав.
Справа розглянута в суді першої інстанції та ухвалено рішення 1.11.2011р. без присутності позивачки, її представника ОСОБА_4, відповідачів. Участь у розгляді справи приймали представники позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3, та прокурор Сельська О.З.. Судові повістки про розгляд справи 1.11.2011р. о 14.00год. були вручені представникам позивачки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2 21.10.2011р. (а. с. 58-60 т. 9). Згідно з ч.5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. Хвороба ОСОБА_4, яка є представником позивача, а не позивачем, не є підставою для відкладення розгляду справи. Відповідач - корпорація «ІСД» про час та місце розгляду справи була повідомлена телеграмою, яка була вручена 25.10.2011р. о 13год 55 хв. спеціалісту ОСОБА_10. Явка до суду та надання пояснень є правом сторін. За вказаних обставин вимоги ст. 169 ЦПК України порушені не були.
У той же час, оскільки справа розглянута без участі самої позивачки, її представника ОСОБА_4, апеляційний суд визнав поважними причини неподання доказів суду першої інстанції та задовольнив клопотання представника позивачки ОСОБА_4 щодо доручення до матеріалів справи, доказів, з поважних причин не поданих в суд першої інстанції, а саме медичних документів на підтвердження втрати здоров'я позивачкою, витягів із засобів масової інформації щодо меценатської, спонсорської діяльності відповідача - корпорації «ІСД».
Згідно із ч.3 ст. 309 ЦПК України п орушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Непроведення судом додаткової судово - бухгалтерської експертизи не є порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення, оскільки закон не пов'язує визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежно від точного визначення розміру коштів, витрачених відповідачем на благодійну допомогу, меценатство, спонсорство, від точної кількості інвестиційних проектів, їх спрямування та конкретного розміру вкладених в них коштів.
Судові витрати, понесені на оплату послуг адвоката ОСОБА_13 у розмірі 4000грн. не можуть бути покладені на відповідача у даній справі, оскільки з наданої квитанції вбачається, що їх понесла ОСОБА_4, а не позивачка.
Також слід скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., оскільки Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011р. №3674 - VI, що набрав чинності 1.11.2011р. ст. 81 ЦПК України виключена з ЦПК України, тому станом на час ухвалення рішення були відсутні підстави для стягнення вказаних витрат.
В частині стягнення судового збору в сумі 1700 грн. рішення слід змінити.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону «Про судовий збір», ставка судового збору за вимоги майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати. Згідно з ч.3 ст. 6 вказаного Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Частиною 1 ст. 4 Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Таким чином, ставка судового збору за вимоги майнового характеру, задоволені судом 1 інстанції - за 33 661, 21 грн. становить 1 відсоток ціни позову 336, 61 грн., за вимоги про відшкодування моральної шкоди - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що становить з1.01.2012р. 1073 грн., тобто 107, 30 грн., всього слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір 443,91 грн.
Також підлягають стягненню з відповідача на користь Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз судові витрати в сумі 457, 63 грн. за проведення судово - бухгалтерської експертизи (а.с.131 т.5).
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокуратури Донецької області, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 1 листопада 2011р. скасувати в частині відшкодування моральної шкоди, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати, в частині стягнення витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та змінити в частині стягнення судових витрат.
Позов ОСОБА_1 до корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 300 000 грн.(один мільйон триста тисяч грн.).
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» про стягнення недоотриманої заробітної плати відмовити.
Стягнути з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» на користь Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз судові витрати в сумі 457, 63 грн.
Стягнути з корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» на користь держави судовий збір в сумі 443,91 грн.
У іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді:
1