Справа №22ц - 0590/3997/12 Головуючий у 1 інстанції: Нікіфоров М.Ю.
Категорія: 45 Доповідач: Краснощокова Н.С.
4 квітня 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 листопада 2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Територіальна громада селища Зуївка в особі Зуївської селищної ради, Бюро технічної інвентаризації м. Харцизьк про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Територіальна громада селища Зуївка в особі Зуївської селищної ради, Бюро технічної інвентаризації м.Харцизьк про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення морального збитку,
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 14 листопада 2011р. відмовлено у задоволенні позовних вимог позивачу та відповідачу.
У апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду та задовольнити його позов, відновити його порушене право на землю у вигляді відновлення раніше існуючих меж між його земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою №7 на тій же вулиці, що належить відповідачу та стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. Посилається на те, що рішення в частині відмови у задоволенні його позву не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зазначає, що земельна ділянка за вказаною адресою належить йому на праві власності, відповідач, починаючи з 2009року веде будівельні роботи на своїй земельній ділянці, внаслідок ведення цих робіт порушив межі його земельної ділянки. Це підтверджено актом від 19 червня 2009р., складеним комісією з питань комунального господарства, транспорту, зв'язку, екології та земельних відносин виконкому Зуївської селищної ради, яким, зокрема, встановлено, що відповідач, не відступивши від межі з його земельною ділянкою побудував ряд господарських будівель , чим порушив будівельні норми, на проведення будівельних робіт він не отримав дозвіл, фактичний розмір земельної ділянки відповідача не відповідають даним технічного паспорту, так розмір земельної ділянки по фасаду більше на 0,9 м., межа земельних ділянок проходить по фасаду господарських споруд ділянки №7, що є порушенням будівельних норм, на господарських спорудах відсутні водозливи, що призводить до руйнування фундаменту та стін споруд на його, позивача, ділянці. На підставі ст. 152 ч.2 ЗК України він має право вимагати усунення порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків, а згідно із ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам. Відмовляючи у позові суд зазначив, що йому нібито не належить земля, на якій розташований його будинок, однак, це не відповідає дійсності, згідно плану БТІ м. Харцизька він є власником земельної ділянки.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин. Позивач є власником будинку АДРЕСА_1 м. Харцизька на підставі свідоцтва про право власності від 21.11.1994р. Житловий будинок №7 по цій же вулиці належить відповідачу, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 06.08.1965р. Із документів БТІ, зокрема, даних технічних паспортів, вбачається, що розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок позивача становить 1148 кв. м., розмір земельної ділянки, на якій знаходиться будинок відповідача 1025 кв. м., зазначені розміри по периметру земельних ділянок.
Згідно акту комісії з питань комунального господарства, транспорту, зв'язку, екології та земельних відносин виконкому Зуївської селищної ради від 19.06.2009 р. встановлено, що відповідач без належних дозволів в порушення будівельних норм збудував на своїй земельній ділянці ряд господарських споруд, при цьому, ним була порушена раніш встановлена межа з сусідньою земельною ділянкою АДРЕСА_1. В наданій членам комісії для огляду інвентарній справі розміри земельної ділянки АДРЕСА_2 були самовільно збільшені.
Актом обстеження стану спірних земельних ділянок від 20.10.2011р. встановлено, що розміри земельної ділянки №5 фактично співпадають з даними технічного паспорту (по фасаду -13,40кв.м., по тильній стороні -18,80кв.м. усі споруди на даній ділянці збудовані відповідно до будівельних норм та наданих дозволів. Також даною комісією встановлено, що розміри земельної ділянки АДРЕСА_2 по фасаду фактично на співпадають з даними технічного паспорту, а на господарських спорудах відсутні водовідливи, що приводить до руйнування фундаменту та стін споруд на ділянці №5.
Однак, документів щодо встановлення меж земельних ділянок сторони не мають, тому неможливо встановити чи мають місце порушення меж спірних ділянок, з боку якої сторони, чи споруджені господарські споруди з порушенням будівельних норм, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позовних вимог обох сторін.
В засіданні апеляційного суду позивач підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, відповідач в засідання апеляційного суду не з'явився, надіслав заяву з клопотанням про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, у позовній заяві позивач просив відновити його порушене право шляхом відновлення раніше існ уючих меж між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача та відшкодувати моральну шкоду.
Однак, правовстановлюючих документів щодо меж його земельної ділянки позивач не надав. Плани земельних ділянок, виготовлені БТІ, не є належними правовстановлюючими документами на земельну ділянку.
Так, із договору дарування будинку від 22 липня 1982р. вбачається, що ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 отримав в дар одноповерховий дерев'яний жилий будинок жилою площею 17, 18 кв. м. з надвірними спорудами, що знаходиться на земельній ділянці площею 1148 кв. м. та розташований у АДРЕСА_1 м. Харцизька.
Рішенням виконкому Зуївської селищної ради від 9.04.1986р. дозволено ОСОБА_1 будівництво нового будинку по АДРЕСА_1 із знесенням старого будинку.
Згідно з дозволом на проведення робіт, у якому не вказана дати видачі, але зазначено, що дозвіл дійсний по 9 квітня 1989р., ОСОБА_1 дозволено будівництво одноповерхового житлового будинку згідно з проектом, строк закінчення робіт 9 квітня1989р.. У дозволі зазначено, що на будівництві під час проведення робіт повинні знаходитись документи за переліком, зокрема, акт про відведення червоних ліній та меж ділянки.
Згідно з актом про приймання індивідуального будинку від 24.06.1992р. збудований позивачем будинок прийнято в експлуатацію, 21.11.1994р. позивачу видано свідоцтво про право власності на жилий будинок.
Таким чином, позивачем надані документи, які свідчать про належність йому на праві власності будинку та правомірність користування земельною ділянкою.
Однак, доказів про те, де в натурі на місцевості розташовані межі його земельної ділянки, зокрема, акту про відведення червоних ліній та меж ділянки позивачем не надано.
Крім того, з гідно з частинами 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками ( із змінами, внесеними 25.02.2011р.), якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Таким чином, оскільки позивач не звертався за вирішенням питання про відновлення раніше існуючих меж між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача до органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів розгляд цього спору не входить в компетенцію суду.
Питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою може бути вирішене судом за наявності доказів закріплення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, таких доказів позивачем не надано.
Посилання апелянта на встановлення наданими ним актами порушень з боку відповідача щодо будівельних норм, норм пожежної безпеки, щодо відстані між будинком та господарськими спорудами, відсутності відливів висновків суду не спростовують, оскільки питання про недотримання норм будівництва відносно межі земельної ділянки безпосередньо пов'язане із її встановленням, у даній справі відсутні докази встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, а вимог щодо усунення перешкод у користуванні будинком позивач не заявляв.
За вказаних обставин висновок суду про відмову у позові є вірним, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 листопада 2011р. залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .
Судді: