Справа № 22ц- 0590/3135/2012 рік Головуючий в 1 інстанції: Куликов В.В.
Категорія: 45 Доповідач: Краснощокова Н.С.
21 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 2 лютого 2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
У грудні 2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма «Агротіс» про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Посилався на те, що він є власником земельної ділянки розміром 4,95 га згідно державного акту серії ЯЖ № 429525, виданого Олександрівською райдержадміністрацією 18.08.2008 року. Маючи намір укласти з ним договір оренди земельної ділянки відповідач розпочав її використання за призначенням. У листопаді 2011р. він дізнався, що договір оренди між ним та відповідачем не зареєстровано у державному реєстрі. 15.11.2011 року він звернувся до відповідача із заявою про повернення йому земельної ділянки, так як мав намір обробляти її самотужки, але отримав відмову. Просив зобов'язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку у розмірі 4,95 га, розташовану на території Веселогорської сільської Ради Олександрівського району, стягнувши на його користь понесені судові витрати.
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 2 лютого 2012р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального закону. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку про відмову у позові, договір оренди не пройшов державну реєстрацію, тому не є вчиненим.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин. Позивачу на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, відповідно до Державного акту серії ЯЖ № 429525, виданого Олександрівською райдержадміністрацією 18.08.2008 року. 24 вересня 2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки терміном на 12 років, тобто до 2020 року. Позивачем підписано договір оренди, акт приймання - передачі земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору. Умови договору відповідають вимогам діючого законодавства, а форма договору відповідає Типовій формі договору, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004р. №220 з наступними змінами. Договір виконувався, позивач отримував орендну плату за 2008, 2009, 2010 та 2011 роки, крім того, позивач підписував зміни в договір щодо збільшення орендної плати. Тому суд не прийняв до уваги доводи позивача про те, що позивач не знав умов договору та не було досягнуто суттєвої згоди щодо умов договору. Процес реєстрації договору оренди є тривалим, вимагає подання технічної документації, частина якої виготовляється експертною установою. Факт небажання сторони реєструвати вже укладений договір оренди не є підставою для відмови у реєстрації чи її зупинення, оскільки це не передбачено ні договором оренди, ні Порядком реєстрації договорів оренди.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача Масло А.В. проти скарги заперечувала та просила апеляційну скаргу відхилити, посилалась на те, що сторонами досягнуто згоди щодо умов договору, він виконувався протягом трьох років, реєстрація договору відбувалась тривалий час не з вини відповідача, а через зміни в законодав стві, зміни тарифів та реєструючих органів, на даний час договір оренди зареєстровано.
Позивач в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, його представник ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи у відсутності позивача та представника позивача.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення терміном на 12 років. Договір підписаний сторонами, підписано акт приймання - передачі землі, що є невід'ємною частиною договору, у цей же день позивачем підписана заява на адресу начальника Олександрівського районного відділу Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про виконання робіт по складанню реєстраційних справ та проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту такої реєстрації.
За змістом ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно із ст.ст.16,18,19 вказаного Закону договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні , оскільки він містить всі передбачені законодавством істотні умови, виконувався протягом 2008, 2009, 2010 та 2011 років, до договору вносились зміни щодо збільшення орендної плати.
З наданого представником відповідача та оглянутого в засіданні апеляційного суду оригіналу реєстраційної справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами 24 вересня 2008р., зареєстрований у відділі Держкомзему в Олександрівському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 березня 2012р.
За вказаних обставин підстав для задоволення скарги та скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову та повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння немає.
Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності документальних доказів отримання ним орендної плати необґрунтовані, у справі є копії видаткових касових ордерів та заяв позивача про видачу йому в рахунок орендної плати за договором оренди землі гроші. ( а. с. 29-32).
Відповідно до ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 2 лютого 2012р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: