Справа №22ц - 0590/4622/12 Головуючий у 1 інстанції: Попович Т.М. Категорія: 67 Доповідач: Краснощокова Н.С.
18 квітня 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 14 березня 2012 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дебальцевського міського відділу УМВС України в Донецькій області про встановлення факту проживання на території України,
Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 14 березня 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України відмовлено.
У апеляційній скарзі заявник просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі, посилається на те, що судом дана невірна оцінка обставинам справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, допущені суттєві порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, не врахував його пояснення про те, що він проходив строкову військову службу в Арменії, зараз це самостійна держава, командування військової частини на його листи не відповідає. Він надав суду паспорт громадянина СРСР, іншого документа у нього немає. Це свідчить про те, що він не має іншого громадянства. Свідки підтвердили факт його проживання та роботи на території України у 1991р. та у 1993р., однак, суд без приведення мотивів не прийняв до уваги показання свідків.
В засіданні апеляційного суду представник заявника ОСОБА_2 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, представник заінтересованої особи в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи заінтересована особа повідомлена, що підтверджено розпискою про вручення поштового відправлення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив із того, що заявником не надано і в судовому засіданні не добуто доказів його проживання на території України станом на 24 серпня 1991р. чи на 13 листопада 1991р., підтверджений термін перебування заявника на території України закінчується 24 червня 1991р. та поновлюється з 1 березня 1994р. Суд не прийняв до уваги твердження свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проте, що в зазначений період заявник перебував на військовій службі, оскільки заявник знятий з військового обліку Дебальцевського міського військового комісаріату 4.03.1991р., не має військового квитка, не перебуває на військовому обліку в Артемівсько - Дебальцевському ОМВК, в військово - обліковому столі Дебальцевської міської ради відсутні відомості про проходження заявником військової служби.
Зазначені висновки суду є правильними, вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Заявник просив встановити факт проживання на території України на час розпаду СРСР та створення держави України в 1991 році та посилався на те, що він народився в селищі Миронівське м. Дебальцеве Донецької області, проживав у ньому, нікуди не виїздив, у 1991р. був призваний на строкову військову службу та був знятий з реєстрації. Встановлення даного факту необхідне для отримання паспорта громадянина України та спадщини. В засіданні апеляційного суду представник заявника пояснив, що заявник служив в Арменії, після закінчення військової служби повернувся в Україну, але не зареєструвався, паспорт не отримав, військовий квиток загубив.
З копії паспорта заявника ( паспорт громадянина СРСР, виданий 14.06.1989р.) вбачається, що він був зареєстрований 14.06.1989р. у АДРЕСА_2, знятий з реєстрації 5.03.1991р., 11 червня 19 91р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, знятий з реєстрації 24.06.1991р.
У трудовій книжці ОСОБА_1 перший запис про роботу в МСЧ Миронівської ГРЕС датований 2.03.1994р., подальші записи свідчать про його роботу в Україні по даний час.
За даними Артемівсько - Дебальцевського об'єднаного міського військового комісаріату Донецької області заявник на військовому обліку не перебуває.
Отже, заявник має паспорт громадянина СРСР, виданий у 1989р., був зареєстрований по 24.06.1991р. та записами у трудовій книжці підтверджено його постійну роботу з 2 березня 1994р. З 25 червня 1991р. по даний час заявник не має реєстрації, з цього часу по 2 березня 1994р. відсутні докази щодо його місця проживання чи місця перебування.
Згідно із ст.3 Закону України «Про громадянство» г ромадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Юридичне значення для отримання паспорта громадянина України мають факти проживання на території України станом на 24 серпня 1991р. та на 13 листопада 1991р.
У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що після зняття з реєстрації у зв'язку з проходженням строкової військової служби він проходив цю службу в Арменії, таким чином, оскільки він знятий з реєстрації 24.06.1991р., станом на 24 серпня 1991р. та на 13 листопада 1991р. він не проживав в Україні, тому його вимоги про встановлення факту постійного проживання в цей час в Україні необґрунтовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 8 Закону України «Про громадянство» врегульовано набуття громадянства за територіальним походженням.
У справі відсутні докази того, що заявник звертався у відповідний підрозділ служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб із відповідною заявою та йому відмовлено у отриманні паспорта громадянина України замість наявного у нього паспорта громадянина колишнього СРСР.
За вказаних обставин ухвалене судове рішенні є вірним, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 14 березня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .
Судді: