Справа №22ц - 0590/ 3101 / 2012р. Головуючий у 1 інстанції: Попшой М.О.
Категорія: 26 Доповідач: Краснощокова Н.С.
28 березня 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Кіровському районі м. Макіївки на рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 грудня 2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Кіровському районі м. Макіївки про стягнення моральної шкоди,
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 грудня 2011р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я на виробництві 6000 грн.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального закону. Зокрема, зазначає, що судом застосовано матеріальний закон, який на час розгляду справи втратив чинність, на момент розгляду справи відсутні норми закону, які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної шкоди з Фонду. Судом прийнята до уваги довідка МСЕК щодо визначення втрати працездатності, хоч сама по собі ця довідка не підтверджує факту спричинення моральної шкоди, висновку МСЕК про стрес, депресію чи їх наслідки, які могли бути підтвердженням факту моральної шкоди не надано. Відсутня вина відділення Фонду у спричиненні моральної шкоди, тому підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача немає. Не прийнято до уваги, що відділенням Фонду виплачується позивачу щомісячно страхові виплати в сумі 654, 92 грн., тобто Фондом виконані та виконуються всі заходи по відновленню працездатності, передбачені законодавством, та стягнена з відділення Фонду сума є економічно і документально необґрунтованою. Судом дана невірна оцінка доказам, запереченням відповідача не надано належної оцінки.
Суд при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин. 14 травня 2001р. з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, він отримав травму - відкритий перелом лівої берцевої кістки. Відповідно до повторного висновку МСЕК від 21.01.2004р. у зв'язку із зазначеною травмою позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності. Внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральну шкоду, обумовлену моральними та фізичними стражданнями з приводу погіршення здоров'я, що порушило його нормальні життєві стосунки внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя. З врахуванням характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач, стану його здоров'я, на підставі статей 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, суд стягнув у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача 6 000 грн.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача Каменської І.Д., яка підтримувала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що під час роботи позивача у ДВАТ «Шахта ім. Бажанова ДХК «Макіїввугілля» 14.05.2001р. з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач отримав травму лівої ноги, у зв'язку з чим підприємством складено акт по формі Н-1 від 16 травня 2001р. Висновком МСЕК від 19.12.2001р. позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеною травмою, в подальшому висновком МСЕК від 18.01.2003р. встановлено 20% втрати професійної працездатності, висновком МСЕК від 21.01.2004р.- 20% втрати професійної працездатності безстроково. У зв'язку з ушкодженням здоров'я та частковою втратою професійної працездатності позивачу спричинена моральна шкода, оскільки він відчував та відчуває фізичний біль страждання, емоційній переживання, йому приходиться докладати додаткових зусиль для організації життя.
Положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та змін до Закону, внесених Законом України від 23 лютого 2007р. №717 - V передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності висновком МСЕК від 19.12.2001р., таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", так і Законом України від 23.02.2007 р. N 717-V, яким із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключені положення про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такого не встановлено. Суд дав оцінку наданим сторонами доказам, посилання відповідача на відсутність висновку МСЕК щодо факту спричинення позивачу моральної шкоди суд правильно не прийняв до уваги, оскільки позивачу встановлено стійку часткову втрату працездатності, що свідчить про спричинення йому і моральної шкоди.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування визначений судом на підставі наявних у справі доказів та відповідає принципам розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у у Кіровському районі м. Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 грудня 2011р. залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: