Справа №22ц - 0590/ 3223 / 2012р. Головуючий у 1 інстанції: Цукуров В.П.
Категорія: 24 Доповідач: Краснощокова Н.С.
7 березня 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1, який діє від свого імені та від імені відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 лютого 2012р. у справі за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди,
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 лютого 2012р. задоволено позов Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», стягнено солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 11 977, 58 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 119,77 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, який діє також на підставі довіреностей від імені відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Посилається на те, що суд вийшов за межі термінів позовної давності, позивач мотивував пропуск трьохрічного строку позовної давності тим, що він звертався у вересні 2010р. із заявою про видачу судового наказу, однак, діюча на той час редакція Цивільного процесуального Кодексу України не давала позивачу права звертатись до суду в наказному провадженні, звернення із заявою про видачу судового наказу не є підставою ні для зупинення, ні для переривання перебігу позовної давності. Крім того, позивач звертався до суду з позовною заявою з тих же підстав, ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30.09.2011р. його заява залишена без розгляду, що не перериває строк позовної давності. Тому поважних причин для поновлення строку не було. Суд дійшов висновку про те, що між сторонами укладено угоду на користування послугами з теплопостачання шляхом видачі розрахункової книжки, однак, такої книжки не існувало, навпаки, ніякого договору не укладено, умови договору не узгоджувались. В грудні 2007р. в під'їзді було змонтовано прилад обліку теплової енергії, придбаний коштами мешканців під'їзду, тобто, їх родина виступає співвласником тепломіру, але позивач не надає змоги здійснювати контроль обігу теплової енергії, жодного разу не надавав їм інформації про кількість спожитої теплової енергії, не надав такої інформації навіть в суді. Таким чином, позивач зловживає своїм монопольним становищем на ринку та веде нечесну підприємницьку практику. Відповідачі сплачують і згодні надалі сплачувати за надані послуги, за умови, що їх кількість доведена, а не вигадана, позивач не зміг обґрунтувати жодної суми нарахованих щомісячних коштів, ним надано лише відомості нарахованої та отриманої платні.
Також ОСОБА_4 подано окрему апеляційну скаргу на це ж рішення суду в частині відмови у задоволенні його зустрічного прозову, апелянт просить рішення у вказаній частині скасувати та задовольнити його позовні вимоги. Посилається на те, що позивач перешкоджає їм, як співвласникам прибору обліку, контролювати цей лічильник, не надає інформацію про те, яким чином проводиться розрахунок одержаного тепла та гарячої води, зловживає своїм монопольним становищем. Суд помилково прийняв до уваги відшкодування моральної шкоди лише на підставі п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», але зовсім не взяв до уваги ст. 23 ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди від 31.03.1995р. із змінами та безпідставно не прийняв до уваги його мотиви, з яких він просив відшкодувати моральну шкоду.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин.
Відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 у м. Донецьку, між сторонами укладено угоду на оплату послугами з теплопостачання шляхом видачі розрахункової книжки. Відповідачі не у повному обсязі оплачували поставлену позивачем теплову енергію, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 11 977, 58 грн. за період з 1.10.2007р. по 1.02.2011р. Оскільки позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, яка була задоволена, але згодом за заявою відповідачів наказ був скасований, суд визнав поважною причину пропуску строку позовної давності та поновив вказаний строк, стягнув суму заборгованості у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про відшкодування моральної шкоди суд виходив із того, що відповідачем не надано доказів порушення його права, як споживача, крім того, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилався ОСОБА_1 моральна шкода відшкодовується у разі завдання шкоди життю і здоров'ю споживача внаслідок н едоліків продукції, такої шкоди не завдано.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримував апеляційні скарги та наполягав на їх задоволенні, представник позивача та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені телефонограмами.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію, суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.
Так, із справи вбачається, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 у м. Донецьку, позивач надає послуги з теплопостачання, у тому числі, в будинок, у якому проживають відповідачі. Оскільки відповідачі не у повному обсязі оплачували послуги з теплопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 1.10.2007р. по 1.02.2011р. в сумі 11 977, 58 грн., суд обґрунтовано стягнув заборгованість у вказаному розмірі з відповідачів солідарно на користь позивача. При цьому суд врахував, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу та 10 вересня 2010р. Ворошиловським районним судом м. Донецька був виданий судовий наказ про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 10 369, 46 грн., в подальшому за заявою позивачів 5.10.2010р. наказ був скасований, стягувачу роз'яснено право звернення до суду з тими ж вимогами у позовному провадженні. Вказані обставини суд обґрунтовано визнав поважними причинами пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, у якому період, за який позивач просив стягнути заборгованість, перевищив трьохрічний строк позовної давності, оскільки позивач просив стягнути заборгованість за період з 1.10.2007р. по 1.02.2011р. та поновив позивачу пропущений з поважних причин строк.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив із того, що ОСОБА_1 не доведено факту порушення позивачем його прав, як споживача.
Так, у зустрічному позові ОСОБА_1 посилався на те, що Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» жодного разу не надавав відповідачам інформації про кількість спожитої теплової енергії та гарячої води, не надає змоги здійснювати контроль обігу теплової енергії та гарячої води за встановленими приладами обліку, здійснює контроль за вказаними приладами у одноособовому порядку, забороняє відокремлення від центральної системи опалення. Неправомірно нараховуючи платежі, позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, у зв'язку з чим він вимушений був перервати відпустку, щоб подати заяву про скасування судового наказу. Він вимушений вивчати законодавство та витрачати час на перебування в суді, зазнав моральних страждань через поширення позивачем інформації на дошці перед під'їздом будинку про суму боргу, їх оселю відвідували колектори.
Однак, ОСОБА_1 не надано доказів відмови позивача за його зверненнями щодо допуску у контролі за приладами обліку, сам по собі факт звернення позивача із заявою про видачу судового наказу, а після його скасування із даним позовом не свідчить про вчинення ним неправомірних дій. При цьому обставин щодо того, що оплата за теплопостачання проводиться не у повному обсязі, відповідач не заперечує.
Позивачем на підтвердження позову надано розрахунок заборгованості, який проведено з врахуванням показань приборів обліку, надано копію договору на зняття показань теплової енергії з прибору обліку з представником житлового будинку, копії актів зняття показань з водомірного вузла, допуску до експлуатації вузла обліку споживання теплової енергії/ гарячої води після виконання робіт з повірки.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Посилання апелянта на порушення його прав як споживача не підтверджено жодними доказами. Зокрема, апелянт не посилається на наявність актів - претензій щодо якості наданих послуг чи ненадання їх взагалі, як це передбачено ст. 18 Закону України «Про житлово - комунальні послуги».
За вказаних обставин, висновки суду про задоволення позову та відмову у задоволенні зустрічного позову є вірними.
Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України а пеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1, який діє від свого імені та від імені відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 лютого 2012р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: