Справа №22ц - 0590/ 2630 / 2012р. Головуючий у 1 інстанції: Попова В.О.
Категорія: 27 Доповідач: Краснощокова Н.С.
7 березня 2012р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Никифоряка Л.П., Безрученко Ю.О.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 7 жовтня 2011р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 визнання договору позики та договору поруки недійсним,
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 7 жовтня 2011р. позов ОСОБА_4 задоволено, стягнено з відповідачів на її користь солідарно суму боргу за договором позики в сумі 56 000 грн., судові витрати по 400 грн. з кожного. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 та задовольнити зустрічний позов і визнати недійсними договори позики та поруки. Посилається на те, що в судовому засіданні показаннями свідків та матеріалами про відмову у порушенні кримінальних справ встановлено, що насправді договір позики не відбувся, гроші не передавались, а відповідачі під погрозами вимушені були підписати вказані угоди через вигаданий привід, а саме твердження позивача про те, що начебто ОСОБА_2 на протязі трьох років скоював крадіжки табачних виробів, чим заподіяв шкоду на суму 71 000 грн.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин.
26.06.2010р. між позивачкою та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики, за яким ОСОБА_4 позичила ОСОБА_2 56 000 грн., відповідач зобов'язався повернути вказану суму не пізніше 1 серпня 2010р., повернення коштів договором обумовлено проводити щотижнево, у розмірі 10 000 грн.. Факт отримання коштів відповідачем підтверджено письмовою розпискою ОСОБА_2
26.06.2010р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_5 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3 поручилась у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення сум позики за договором від 26.06.2010р. на суму 56 000 грн.
Оскільки умови договору позики не виконані, сума позики не повернута, суд стягнув з відповідачів на користь позивача солідарно суму боргу за договором позики.
Суд не прийняв до уваги заперечення відповідачів про те, що кошти у розмірі 56 000 грн. насправді не були отримані ОСОБА_2, а договори позики, поруки та розписка підписані під впливом насильства, оскільки вказані заперечення не підтверджені належними та допустимими доказами.
В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_6 заперечувала проти доводів скарги та просила рішення залишити без зміни. Відповідачі та їх представник ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено розписками про отримання судових повісток.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 та стягуючи з відповідача на користь позивача солідарно суму боргу за договором позики суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 26.06.2010р. укладено письмовий договір позики, за яким позивачка позичила ОСОБА_2 56 000 грн., відповідач зобов'язався повернути вказану суму не пізніше 1 серпня 2010р., повернення коштів договором обумовлено проводити щотижнево, у розмірі 10 000 грн.. Факт отримання коштів відповідачем підтверджено письмовою розпискою ОСОБА_2 У цей же день між позивачкою та відповідачами укладено у письмовій формі договір поруки, за яким ОСОБА_3 поручилась у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення сум позики за договором від 26.06.2010р. на суму 56 000 грн. Оскільки строк повернення позики минув, а зобов'язання відповідачем не виконано, позичені кошти ОСОБА_2 не повернуті, суд обґрунтовано стягнув з відповідачів на користь позивача суму заборгованості.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідачів щодо неотримання коштів, вказаних у договорі позики та відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання договорів позики та поруки недійсними, оскільки вказані договори укладені у письмовій формі, передбаченій законом, належних та допустимих доказів на підтвердження підписання договорів під впливом насильства відповідачами не надано. Відповідачі не заперечували фактів особистого підписання ними вказаних договорів, а ОСОБА_2 - також розписки про отримання коштів в сумі 56 000 грн. ОСОБА_2 звертався в органи внутрішніх справ 29.06.2010р. із заявою щодо прийняття заходів щодо ОСОБА_4 та її дочки ОСОБА_7, які вимагають у нього грошові кошти, постановою Центрально - Міського районного відділу Горлівського міського управління УМВС України в Донецькій області від 6.07.2010р. у порушенні кримінальної справи по ст. 189 КК України відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відмовлено. Також проводилась перевірка за заявою ОСОБА_7, яка просила притягти до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за крадіжку табачних виробів, постановою Центрально - Міського районного відділу Горлівського міського управління УМВС України в Донецькій області від 1.12.2010р. у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги щодо підтвердження, на думку апелянта, матеріалами перевірок вказаних заяв та показаннями свідка ОСОБА_8 факту підписання договору позики під впливом насильства та погроз насильства та відсутності фактичної передачі коштів у позику не можуть бути прийняті до уваги, як такі, що суперечать закону. За правилом статті 1051 ЦК України при оспорюванні позичальником договору позики з підстави, що грошові кошти не були ним одержані від позикодавця, якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були отримані позичальником.
Матеріалами щодо відмови у порушенні кримінальних справ за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_7 також не підтверджено факту підписання договорів та розписки під впливом насильства.
Таким чином, висновки суду про задоволення позову ОСОБА_3 та відмову у задоволенні зустрічного позову є правильними, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України а пеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 7 жовтня 2011р. залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: