Справа № 22ц- 590/2166/2012 рік Головуючий в 1 інстанції: Іванов В.М.
Категорія: 19 Доповідач: Краснощокова Н.С.
22 лютого 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.
при секретарі: Зоріковій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми,
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2011р. задоволено позов ОСОБА_2, стягнено з відповідача на користь позивача 5000 грн. - суму авансу, 1404, 62 грн. витрати на правову допомогу, 51 грн. витрати по сплату судового збору та 120 грн. витрати на сплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує, що у розписці, яка по суті є договором, не вказано у кого він бере завдаток у сумі 5000 грн. та чи отримав він цю суму взагалі. Суд вийшов за межі заявлених вимог, зазначивши, що сума є завдатком. В порушення вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним обставин.
12 березня 2011р. ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримав 5000 грн. завдаток за автомобіль ВАЗ 21013, 1978р. випуску, державний номер НОМЕР_1, на підтвердження чого відповідачем видана розписка. Вказана сума була передана до укладення основного договору купівлі - продажу, тому є авансом. Договір купівлі - продажу автомобіля укладено не було, тому сума авансу має бути повернута відповідачем, який ухиляється від виконання цього обв'язку. Тому суд стягнув вказану суму авансу та понесені позивачем судові витрати.
В засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 заперечував проти скарги та просив рішення залишити без зміни, відповідач в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджено розпискою (а.с.73).
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що 12 березня 2011р. ОСОБА_1 отримав 5000 грн. завдаток за автомобіль ВАЗ 21013, 1978р. випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджено письмовою розпискою відповідача.
Факт того, що вказані кошти відповідач отримав від позивача підтверджений видачею розписки саме позивачу. Крім того, вказані обставини щодо передачі 5000 грн. у якості завдатку за автомобіль підтверджені показаннями свідка ОСОБА_3, допитаного в суді та постановами про відмову у порушенні кримінальної справи від 12 квітня 2011р. та від 22 червня 2011р.
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Оскільки договір купівлі-продажу автомобіля в установленому законом порядку між сторонами укладено, суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що сума, передана позивачем відповідачу є саме авансом. Зважаючи на те, що добровільно відповідачем отримана від позивача сума авансу не повернена, суд правильно стягнув її з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належно повідомлений про час та місце розгляду справи частково обґрунтовані. Дійсно у справі відсутні відомості про вручення відповідачу судової повістки або про повідомлення відповідача іншим, передбаченим процесуальним законом способом про розгляд справи 13 грудня 2011р.. Однак, із справи вбачається, що відповідач, а також його представник ОСОБА_4 приймали участь в судовому засіданні 12 вересня 2011р., давали пояснення по суті вимог, у їх присутності допитано свідка ОСОБА_3, після чого було оголошено перерву на 21 жовтня 2011р. та у цей день відповідач в судове засідання не заявився.
Згідно із ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відсутність відповідача в судовому засіданні може бути підставою для подання апеляційному суду доказів або заперечень, які відповідач з поважних причин не надав суду першої інстанції. На наявність таких доказів чи заперечень, які б спростували висновки суду, апелянт у скарзі не посилається.
За вказаних обставин відсутність доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи не може бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2011р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді