Справа 22- 0590/4730 Головуючий у 1 інстанції Клешньов О.І.
Категорія 26 Доповідач Жданова В.С.
19 квітня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого: судді Жданової В.С.
суддів Єлгазіної Л.П., Смєлік С.Г.
при секретарі Забавіній М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 27 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки про відшкодування моральної школи,-
Рішенням Калінінського районного м. Горлівки суду від 27.03.2012 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення ВДФСС у Калінінському районі м. Горлівки задоволені частково , з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди стягнуто 6000 грн.
Розглядаючи справу, суд встановив, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах із шкідливими умовами праці з червня 1974 року по лютий 1997 року , що призвело до професійного захворювання на антрако-сілікатоз . Згідно висновку МСЕК від 18.04.2005 р. йому вперше встановлено втрату професійної працездатності 25%, а у 2006 р. втрату працездатності збільшено до 70%. Ушкодження здоров»я призвело до змін у житті позивача, обмежень та моральних страждань.
Відповідач в апеляційній скарзі просить рішенням суду скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки судом не враховані положення Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 р. № 717, яким підпункт „е" п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 абз.4 виключені і на даний час відсутні нормативні акти щодо можливості стягнення морального відшкодування за рахунок Фонду. Крім того, посилається на відсутність своєї вини в настанні професійного захворювання та недоведеність факту моральних страждань, оскільки при прийомі на роботу позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, пільгами, компенсаціями та знав про наслідки, що могли бути спричинені його здоров"ю внаслідок тяжких та шкідливих умов праці.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і обгрунтовано виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, а обов'язок по її відшкодуванню покладено на відповідача. При цьому суд правильно послався на те, що правовідносини по відшкодуванню шкоди в даному випадку виникли у 2005 році, тобто до змін, внесених Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 р. № 717, яким з Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон) виключені положення, що регулювали обов'язок відповідача по відшкодуванню моральної шкоди.
Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що набрав чинності з 01.01.2008 року, не поширюються на відносини, які виникли між сторонами у 2005році. Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків. коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому суд обґрунтовано застосував закон, який діяв у період втрати працездатності позивачем.
Довід апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надані докази заподіяння моральної шкоди не заслуговує на увагу. В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Факт ушкодження здоров'я позивача підтверджений висновком МСЕК.
Доводи скарги щодо пропуску строку позовної давності також не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.3.ч1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров"я.
Розмір суми на відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням характеру і обсягу фізичних і душевних страждань позивача, неможливості відновлення професійної працездатності, стану його здоров'я. Визначений судом розмір відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача не містять підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 27 березня 2012 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду з розгляду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді