Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2-2558/11
іменем України
"25" квітня 2012 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
при секретарі ТИМКОВИЧ С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії наук України, Інституту археології НАН України, Інституту народознавства НАН України, голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції (ВДАЕ) Інституту народознавства НАН України ОСОБА_2, третя особа Верхньодністрянська археологічна експедиція (ВДАЕ) Інституту народознавства НАН України, Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, Львівська обласна організація Всеукраїнського громадського об'єднання «Товариство українських офіцерів», об'єднання Галицького району м.Львова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, про встановлення факту перебування у трудових відносинах, визнання дій протиправними, стягнення заборгованої заробітної плати та інших виплат, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 25.08.2011р. звернувся в суд з позовом до Національної академії наук України, Інституту археології НАН України, Інституту народознавства НАН України, голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції (ВДАЕ) Інституту народознавства НАН України ОСОБА_2, в якому просить визнати протиправними дії відповідачів, стягнути з НАН України заборговану заробітну плату за період з 18.04.2006р. по день постановлення судом рішення, в тому числі лікарняні за тимчасову втрату працездатності, в розмірі 250250грн., 4370грн. за відрядження та господарські витрати, стягнути в його користь моральну шкоду з НАН України в розмірі 100000грн., з Інституту археології НАН України - 7000грн., з Інституту народознавства НАН України - 40000грн., з ОСОБА_2 - голови ліквідаційної комісії - 3000грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, лікарняних, коштів на наукові дослідження та матеріали на їх виконання в загальній сумі 254620грн.
В обґрунтування позову покликається на те, що з 1992р. перебуває у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України, а Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту народознавства НАН України (далі ВДАЕ), начальником якої він є, являється структурним підрозділом Інституту народознавства НАН України, діє на правах відділу з 14.04.1992р. і є юридичною особою.
Президія НАН України 18.01.2001р. видала розпорядження №59 «Про передачу постійно діючої Верхньодністрянської археологічної експедиції зі складу Інституту народознавства НАН України до Інституту археології НАН України». Після цього Бюро Президії НАН України видало постанову №192 від 10.07.2001р. «Про статус Верхньодністрянської археологічної експедиції» в якій неправомірно визнало недійсним статут ВДАЕ, створило ліквідаційну комісію і призначило ОСОБА_2 її головою. Також зобов'язала Інститут археології НАН України прийняти на баланс обсяги фінансування, матеріальні цінності та фондові колекції, Інститут народознавства НАН України зобов'язала привести трудові відносини інституту з працівниками ВДАЕ у відповідність з відновленим статусом відділу, зазначивши, що дія трудового договору з працівниками ВДАЕ не припиняється, а також зобов'язала фінансово-економічний відділ Президії НАН України фінансувати ВДАЕ окремим рядком через Інститут народознавства та Інститут археології до факту прийняття-передачі. На виконання цих рішень Інститутом народознавства НАН України 22.10.2001р. видано наказ №59. Через відмову виконувати цей наказ його було звільнено з роботи. Далі було видано наказ про ліквідацію ВДАЕ, переведення у штат інституту штатних працівників експедиції. Далі НАН України зняла з рахунків ВДАЕ залишок бюджетного фінансування, в тому числі фонд заробітної плати і переказала ці суми на рахунки Інституту народознавства. Скориставшись його неодноразовими незаконними звільненнями з роботи було складено сфальсифікований акт приймання-передачі від 29.03.2002р., проведено зміни в розподілі бюджетного фінансування НАН України на 2002р. При цьому не було вирішено подальше працевлаштування позивача. 08.09.2006р. він отримав травму при виконанні своїх службових обов'язків і у зв'язку з цим перебував на лікуванні до 11.07.2007р. З квітня 2006р. йому незаконно не проводиться виплата заробітної плати, з тимчасової втрати працездатності, не здійснюються відрахування до фонду соціального страхування. Вважає, що діями відповідачів порушено його трудові права, заподіяно тривалу моральну шкоду.
23.11.2011р. ОСОБА_1 подав додаткову позовну заяву, в якій збільшив та уточнив позовні вимоги, просить суд встановити факт його перебування у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України, визнати дії відповідачів протиправними, зобов'язати НАН України виділити кошти та профінансувати ВДАЕ Інституту народознавства НАН України з метою погашення заборгованості, що склалася у експедиції перед ним у загальній сумі 360462,78грн., передбачити фінансування ліквідаційної комісії з ліквідації ВДАЕ, стягнути з НАН України в його користь 100000грн. моральної шкоди, з інституту народознавства НАН України 40000грн. моральної шкоди, з Інституту археології НАН України - 7000грн., з голови ліквідаційної комісії 3000грн. моральної шкоди.
22.03.2012р. ОСОБА_1 подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій уточнив п.3 своїх позовних вимог і просить стягнути з НАН України заборговану йому заробітну плату за період з 19.04.2006р. по 29.02.2012р. в сумі 249721,33грн., нарахування на заборговану заробітну плату за 2006-2012 роки в розмірі 90662,7грн., 4247,42грн., в тому числі витрати на наукові відрядження в сумі 3757,95грн. та на придбання матеріалів 489,47грн. для виконання науково-дослідних робіт у 2006-2012 роках. Для проведення цих витрат відкрити розрахунковий рахунок ВДАЕ Інституту народознавства НАН України, куди переказати ці кошти. Суму моральної шкоди в загальному розмірі 150000грн. просить переказати на його рахунок в Державному ощадному банку України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, з врахуванням поданих уточнень підтримав повністю, надав суду пояснення, аналогічні вказаним у позовній заяві, уточненнях до неї, додаткових письмових поясненнях та поясненнях з приводу письмових заперечень відповідачів. Просить суд задовольнити його позовні вимоги повністю.
Представник відповідача НАН України Подлящук О.П. в судовому засіданні позову не визнала, підтримала письмові заперечення НАН України на позов від 10.10.2001р., 10.02.2012р. та 03.04.2012р. Пояснила, що позивач у трудових відносинах з НАН України не перебував, контракту чи трудового договору з НАН України не укладав. У переліку установ та організацій, що входять до складу НАН України, ВДАЕ відсутня і не фінансувалася з бюджету НАН України. Засновником ВДАЕ, як юридичної особи, був Інститут народознавства НАН України. Статут експедиції затверджено директором Інституту народознавства і скріплений відповідною печаткою. НАН України фінансувала ВДАЕ лише як структурний підрозділ, а фінансування як самостійної юридичної особи не передбачалося. Також зазначила, що 23.02.2012р. внесено запис до ЄДРПУО про припинення юридичної особи - ВДАЕ. Просить у позові відмовити.
Представники Інституту народознавства НАН України Мельник В.А. та Білинський-Гроздь Ю.М. в судовому засіданні позову не визнали, підтримавши письмові заперечення на позов від 12.10.2011р. та 25.01.2012р. Зазначили, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 у спірний період в трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України не перебував. Це зафіксовано рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 12.03.2009р. №2-35/09, залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.06.2009р. З моменту постановлення цих рішень правовідносини між інститутом та позивачем не змінилися. Отже ця обставина не потребує доказування. Вважають, що безпідставними є вимоги про визнання протиправними дій відповідачів, оскільки жодних таких дій, що б порушували трудові права позивача інститут не вчиняв. Позивач не перебував у спірний період з інститутом у трудових відносинах, заяви про прийняття на роботу не писав, наказу при прийняття його на роботу з визначенням його посади у штаті Інституту, місця роботи, трудової функції та розміру оплати праці не було, фактичного допуску його до роботи в Інституті не було. Оплату праці, відрахування до Пенсійного фонду України, оплату листків непрацездатності, відпусток та відряджень позивачу повинна була здійснювати ВДАЕ, а не Інститут народознавства. Також зазначили про ліквідацію ВДАЕ з 23.02.2012р. та звільнення позивача з роботи з 23.02.2012р. на підставі наказу голови ліквідаційної комісії ВДАЕ ІН НАН України №23/02 від 23.02.2012р. Просять у позові відмовити.
Представник Інституту археології НАН України в судове засіданні не з'явився. На адресу суду подано письмові заперечення на позов від 12.10.2011р., в яких просить відмовити у частині вимог, що стосуються Інституту археології.
ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явився, надавши свої письмові заперечення на позов від 11.10.2011р. В цих запереченнях просить у задоволенні позовних вимог, що стосуються його, відмовити, справу розглядати у його відсутності.
Представник третьої особи Львівської обласної організації Всеукраїнського громадського об'єднання «Товариство українських офіцерів» Лобащук О.М. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю, пояснивши, що позивач є членом даного об'єднання. Діяльність об'єднання спрямована на захист інтересів його членів. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими і просить суд задовольнити позов.
Представники інших третіх осіб, зазначених позивачем, в судове засідання не з'явилися. Суд вважає за можливе вирішити спір у їх відсутності на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що розпорядженням Президії Академії Наук України № 334 від 06.04.1992 р. постійно діючу Верхньодністрянську археологічну експедицію з Інституту суспільних наук НАН України з 01.04.1992р. на правах відділу було переведено до Інституту Народознавства НАН України. 03.07.1992р. Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту Народознавства АН України набула статуту юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.
Постановою Бюро Президії НАН України № 192 від 10.07.2001р. визнано недійсним Статут Верхньодністрянської археологічної експедиції і ВДАЕ позбавлено статусу юридичної особи. Створено ліквідаційну комісію ВДАЕ.
Відповідно до ч.3 ст.105 ЦК України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять всі повноваження щодо управління справами юридичної особи.
Згідно ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Судом встановлено, що 23.02.2012р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства АН України.
Наказом ліквідаційної комісії ВДАЕ №23/02 від 23.02.2012р. ОСОБА_1 звільнений з посади начальника ВДАЕ з 23.02.2012р. на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Позивач ОСОБА_1 ставить вимогу про встановлення факту його перебування у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України.
Відповідно до ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору.
За ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до вимог ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Встановлено, що бюджетне фінансування ВДАЕ здійснювалося на її розрахунковий рахунок.
Відповідно до Постанови Бюро Президії НАН України № 192 від 10.07.2001р. разом з позбавлення ВДАЕ статусу юридичної особи бюджетне фінансування експедиції було передане Інституту народознавства НАН України, а з 01.06.2020р. обсяги бюджетного фінансування ВДАЕ постановою президії НАН України від 23.05.2020р. №120 вирішено передати з Інституту народознавства НАН України до Інституту археології НАН України.
Судом встановлено, що ВДАЕ, як юридична особа, мала свій кошторис доходів та видатків, куди входила заробітна плата працівників, нарахування та збори.
ОСОБА_1 працював на посаді директора ВДАЕ, яка входила до штатного розпису ВДАЕ. Заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідно до штатного розпису та кошторису ВДАЕ.
Посада директора ВДАЕ не була включена до штатного розпису Інституту народознавства. Спеціальна процедура призначення на посаду директора ВДАЕ не може бути підставою для висновку про наявність трудових правовідносин між директором ВДАЕ та Інститутом народознавства НАН України.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 12.03.2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту народознавства НАН України, директора Інституту ОСОБА_3, за участю третіх осіб, було встановлено, що ОСОБА_1 в трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України у спірний період 2004-2009р.р. не перебував. Дане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області 22.06.2009р., в якій вказано, що у штатних розписах Інституту народознавства НАН України за спірний період посада начальника ВДАЕ не включена, кошти на фінансування заробітної плати працівникам ВДАЕ не виділялися, робота, яку виконує ОСОБА_1, не передбачена у напрямках наукової діяльності і завданнях Інституту народознавства НАН України.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню у даній справі.
Після прийняття вищевказаного рішення суду правовідносини між сторонами не змінилися. Відтак підстав вважати, що між ОСОБА_1 та Інститутом народознавства НАН України з 2009р. виникли та існували трудові правовідносини немає.
Суд вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 про стягнення з НАН України заборгованої йому заробітної плати за період з 19.04.2006р. по 29.02.2012р. в сумі 249721,33грн., нарахування на заборговану заробітну плату за 2006-2012 роки в розмірі 90662,7грн., 4247,42грн. витрат, в тому числі витрати на наукові відрядження в сумі 3757,95грн. та на придбання матеріалів 489,47грн. для виконання науково-дослідних робіт у 2006-2012 роках. Судом встановлено, і це підтверджується поясненнями учасників процесу та матеріалами справи, що ОСОБА_1 в трудових відносинах з НАН України у вказаний період часу не перебував, трудового договору з НАН України не укладав, фактично трудових обов'язків у НАН України не виконував, займана ним посада не входила до штатного розпису НАН України і її фінансування не здійснювалося.
Суд не приймає до уваги копії наказів та штатних розписів ВДАЕ за період з 2006 по 2011р., оскільки такі складені та підписані позивачем, як начальником ВДАЕ, в час роботи ліквідаційної комісії ВДАЕ. Саме до цієї комісії перейшли всі повноваження щодо управління справами юридичної особи - ВДАЕ.
Вимоги про визнання протиправними дій відповідачів щодо порушення трудових прав ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.
Суд також вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди у визначених ним розмірах.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Ці порушення стосуються прав у сфері трудових правовідносин. До вимог про відшкодування моральної шкоди застосовується встановлений трудовим законодавством тримісячний строк звернення до суду (ст.233 КЗпП України).
Суд вважає, що скрутне матеріальне становище та інші негативні обставини, на які покликається позивач на обґрунтування своїх вимог про відшкодування моральної шкоди, не є у причинно-наслідковому зв'язку з жодними діями відповідачів по відношенню до трудових прав позивача, які б були визнані протиправними. Відтак підстав для відшкодування моральної шкоди немає.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної академії наук України, Інституту археології НАН України, Інституту народознавства НАН України, голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції (ВДАЕ) Інституту народознавства НАН України ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, визнання дій протиправними, стягнення заборгованої заробітної плати та інших виплат, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Н. Л. Луців-Шумська