Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Слинька С.С.,
суддів Дембовського С.Г., Кравченка С.І.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2011 року.
Вказаним вироком засуджено:
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, судимого
01 квітня 2011 року за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 1000 грн,
за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2
громадянина України, судимості не має,
за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
09 листопада 2010 року приблизно о 13-й годині ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на Майдані Січових Стрільців в м. Долина Івано-Франківської області, під приводом здійснення дзвінка попросив у ОСОБА_7 мобільний телефон. Той передав ОСОБА_5 свій телефон марки «Нокіа Н-73». Після того, як ОСОБА_5 здійснив дзвінок, до нього підійшов ОСОБА_6, який, представившись працівником міліції та повідомивши, що телефон є краденим, забрав його і разом із ОСОБА_5 пішов у напрямку залізничної дороги.
Потерпілий ОСОБА_7, зрозумівши злочинний намір ОСОБА_5 та ОСОБА_6, почав вимагати від них повернення належного йому мобільного телефона. Однак засуджені, не зреагувавши на його вимоги, розійшлися в різні сторони, відкрито заволодівши мобільним телефоном з сім-картою оператора «МТС», заподіявши потерпілому ОСОБА_7 майнових збитків на загальну суму 1010 грн.
А апеляційному порядку оскаржуваний вирок не переглядався.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особам засуджених внаслідок м'якості. Крім того, прокурор також посилається на неправильне застосування судом кримінального закону, оскільки при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 не була застосована ч. 4 ст. 70 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу частково, в частині невідповідності призначених покарань тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину за детально викладених у вироку обставин по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.
Дії засуджених за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.
Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону в зв'язку з тим, що суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_5, не застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України та про невідповідність призначених покарань тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості не є переконливими.
Так, як убачається з матеріалів справи ОСОБА_5 дійсно був засуджений вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2011 року за вчинення 12 червня 2010 року злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до штрафу у сумі 1000 грн (а. с. 148).
Однак засуджений ОСОБА_5 сплатив указаний штраф у повному розмірі 06 травня 2011 року (а. с. 149), тобто на момент постановлення вироку Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2011 року, попередній вирок щодо нього вже був виконаний, а отже суд першої інстанції, не допустив неправильного застосування кримінального закону, призначаючи ОСОБА_5 покарання без застосування принципу призначення покарання за сукупністю злочинів.
Що стосується обраної засудженим міри покарання, то суд визначив її з дотриманням вимог закону, врахувавши при цьому ступінь тяжкості злочину, спосіб його вчинення та його наслідки, дані про особи винних, а також всі обставини, що обтяжують чи пом'якшують їх покарання. Так, судом враховано, що ОСОБА_5 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, а також те, що обидва засуджених щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, добровільно відшкодували потерпілому завдані збитки, позитивно характеризуються за місцем проживання, а потерпілий просив призначити їм покарання, яке не є суворим. Суд також обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_5 має на утриманні матір пенсійного віку, має на утриманні неповнолітню дитину, а ОСОБА_6 хворіє на тяжкі хронічні захворювання.
Прийнявши до уваги всі ці обставини у сукупності, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, та про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Таким чином, покарання, призначене судом ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області - без задоволення.
Судді:
_________________С.С. Слинько__________________С.Г. Дембовський ___________________С.І. Кравченко