18 квітня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2011 року,
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 26 травня 2008 року на просп. Московському, 25 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Нісан Сані», державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який недотримався вимог Правил дорожнього руху, внаслідок чого автомобілю «Нісан Сані» завдані механічні пошкодження, йому та його дружині, яка перебувала з ним в автомобілі, тілесні ушкодження та моральна шкода.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 20 566 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 31 824 грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати, пов'язані із проведенням експертизи в розмірі 4 тис. грн., витрати, пов'язані із проведенням дослідження та складання висновку спеціаліста в розмірі 500 грн., 206 грн. 34 коп. на відшкодування сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що замовником робіт по відновленню пошкодженого автомобіля «Нісан Сані» є його власник - ОСОБА_5, доказів на підтвердження сплати позивачем грошових коштів у розмірі 20 566 грн. не надано. Крім того, на час розгляду справи ОСОБА_5 відмінила видану на ім'я ОСОБА_3 довіреність на право керування та розпорядження автомобілем «Нісан Сані», державний номерний знак НОМЕР_1. Щодо відшкодування моральної шкоди суди дійшли висновку, що права позивача не порушені, тому відсутні підстави для задоволення цих позовних вимог.
Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що 26 травня 2008 року близько 21 год. 55 хв., водій ОСОБА_3, керуючи на підставі довіреності належним ОСОБА_5 автомобілем «Нісан Сані», державний номерний знак НОМЕР_1, на просп. Московському, 25 у м. Києві, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, виїхав на перехрестя з наміром розвороту, при цьому не дав дорогу автомобілю «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався через перехрестя в зустрічному напрямку, унаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 8 травня 2009 року провадження відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення, а провадження за ст. 122 КУпАП, яке за висновком цього ж суду не має причинно-наслідкового зв'язку з причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП).
Так, згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернули, неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановили винну в дорожньо-транспортній пригоді особу та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволені позову.
Разом з тим, суд першої інстанції в обґрунтування правомірності звернення позивача з позовом до суду правильно послався на п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) в якому роз'яснюється, що положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченої законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 березня 2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Нісан Сані» склала 20 566 грн. та була оплачена ОСОБА_3
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.
За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.
За таких обставин рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська