1
Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Орлової С.О., Швеця В.А.,
за участю прокурора Голюги В.В.,
розглянула в судовому засіданні 26 квітня 2012 року в м. Києві справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 жовтня 2011 року.
28 липня 2011 року старший слідчий СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. При цьому слідчий послався на те, що приводами та підставами для порушення кримінальної справи стали матеріали дослідчої перевірки та акт від 20 серпня 2004 року № 106/23-0/23973113 складений Державною податковою інспекцію у м. Трускавці «Про результати перевірки правильності відображення сум податку на додану вартість заявленого до відшкодування за перше півріччя 2004 року ТОВ «Фірма «Артеміда». За наслідками зазначеної перевірки ДПІ у м. Трускавці винесено податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2004 року № 361/23-0/23973113/5701, згідно якого сума завищення бюджетного відшкодування складала 2497770 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 у порядку ст. 236-7 КПК України звернувся до районного суду зі скаргою, в якій просив скасувати зазначену постанову, посилаючись на відсутність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, а також на те, що попередню постанову слідчого про порушення кримінальної справи на тих самих підставах було скасовано судом.
Постановою судді скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову старшого слідчого від 28 липня 2011 року скасовано. При цьому суд, обґрунтовуючи своє рішення, вказав, що на час винесення постанови про порушення кримінальної справи слідчий не мав достатніх даних, які б указували на наявність ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України в діях ОСОБА_1 і могли стати підставою для порушення кримінальної справи відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України.
Апеляційний суд постанову суду першої інстанції залишив без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Вказує, що районний суд усупереч вимогам ст. 94 КК України вдався до оцінки доказів, а суд апеляційної інстанції не виправив помилки районного суду і безпідставно дійшов висновку про відсутність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи судом першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову, повинен перевірити наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її порушення.
При цьому шляхом співставлення дій особи, на які вказано у постанові про порушення кримінальної справи як на такі, що містять у собі склад злочину, з диспозицією відповідної норми КК України визначається наявність або відсутність у діях особи ознак того чи іншого складу злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України приводами для порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян, в тому числі і тих, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину; явка з повинною; повідомлення, опубліковані у пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 6 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи», суддя, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); законність джерел отримання цих даних; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи дотрималася вона встановленого для цього порядку (ст. 98 КПК України).
Під час перевірки законності винесення постанови про порушення кримінальної справи суд першої інстанції всебічно перевірив дані, що слугували цьому підставами, і дійшов обґрунтованого висновку, що на момент винесення постанови у матеріалах перевірки були відсутні достатні дані, які б указували на наявність у діях ОСОБА_1 ознак замаху на заволодіння державним майном в особливо великих розмірах шляхом службового підроблення.
Наведені в касаційній скарзі доводи прокурора є аналогічними доводам, що містяться в апеляційній скарзі, які перевірив апеляційний суд і мотивовано визнав їх такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Зокрема, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду стосовно того, що після скасування постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2010 року, постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України від 21 червня 2010 року слідчий не отримав нових достатніх даних, які б указували на наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
Правильно вказано у судових рішеннях і про наявність у матеріалах справи копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2011 року, якою скасовані судові рішення про визнання недійсними угод, за якими було порушено кримінальну справу.
Надано оцінку в судових рішеннях також відповіді кримінального відділу управління міжнародних справ департаменту юстиції США як такої, що вказує на термін існування відповідних фірм і не містить даних стосовно їх діяльності.
Касаційна скарга прокурора не містить посилання на інші приводи і підстави для порушення кримінальної справи, яким би не було надано оцінки в судових рішеннях.
Таким чином, проаналізувавши постанову про порушення кримінальної справи та надані прокурором матеріали, на підставі яких її було порушено, перевіривши матеріали на наявність необхідних для цього приводів і підстав та наявність у них достатніх даних, що вказують на ознаки злочинів у діях ОСОБА_1, а також на їх відповідність диспозиціям ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, районний та апеляційний суди обґрунтовано вказали у своїх рішеннях на відсутність у постанові слідчого достатніх даних, які би свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
При цьому суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях дали оцінку наявності й достатності приводів та підстав для порушення кримінальної справи, на які вказано в постанові слідчого, а не доказам по справі, які не підлягали дослідженню на цій стадії судового розгляду.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій про те, що на момент порушення кримінальної справи старший слідчий СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові не мав достатніх даних, які б указували на наявність ознак злочинів і давали підстави для порушення кримінальної справи відповідно до ст. 94 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законні рішення у справі, при перевірці в касаційному порядку не виявлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, залишити без задоволення.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 жовтня 2011 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові від 28 липня 2011 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, залишити без зміни.
Судді:
______________ ________________ _________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.А. Швець