Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Кульбаби В.М., Швеця В.А.,
за участю прокурора Міщенко Т.М.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 8 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 8 листопада 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
- засуджено за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) із застосуванням ч.ч.1,2 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна;
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 8 листопада 2011 року зазначений вирок змінено. Визнано засудженим ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) із застосуванням ст. 44 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна. Виключено з вступної частини вироку вказівку суду на судимість ОСОБА_6 23 вересня 1997 року Артемівським районним судом м. Луганська. Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду на те, що ОСОБА_6 раніше судимий за корисний злочин.
ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 22 березня 2001 року, близько 10:30, спільно з ОСОБА_7 (засудженим вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 03 грудня 2004 року) прибули до будинку АДРЕСА_1, в якому проживала ОСОБА_5
Діючи спільно та за попередньою змовою між собою, засуджений ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проникли у вказаний будинок та, знаходячись в ньому, підібраним у дворі металічним прутом наніс ОСОБА_5 удар. Продовжуючи напад, із застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, вимагаючи від неї передачі грошей та цінностей, засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спричинили їй легкі тілесні ушкодження. Тим самим, подавивши волю потерпілої до супротиву, вони заволоділи майном ОСОБА_5 на загальну суму 14830,07 грн.
В касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, неправильне застосування кримінального закону в зв'язку з необґрунтованим застосуванням ст. 69 КК України та ст. 44 КК України (в редакції 1960 року); порушення її процесуального права участі в судовому засіданні в зв'язку з невикликом до суду першої інстанції; суди не врахували, що матеріальна та моральна шкода засудженим не відшкодована; не враховано те, що засуджений переховувався від органів слідства; сумнівність висновків суду про наявність сина на утриманні засудженого; ненадання судом апеляційної інстанції вимог відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора на м'якість призначеного покарання; просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив судові рішення скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, висновки суду щодо вини засудженого у вчиненні злочину відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів.
Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 44 КК України (в редакції 1960 року) суд, враховуючи виняткові обставини справи та особу винного і
визнаючи необхідним призначити йому покарання нижче від найнижчої
межі, передбаченої законом за даний злочин, або перейти до іншого,
більш м'якого виду покарання, може допустити таке пом'якшення з
обов'язковим зазначенням його мотивів.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суди цих вимог не дотрималися.
З матеріалів справи вбачається, що суд помилково вказав на втрату
суспільної небезпечності засудженим ОСОБА_6 в зв'язку з переховуванням його більше 10 років, що позбавило його певних благ. Так, з протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_6 від 05 травня 2011 року (а.с.137-139) вбачається, що він проживав в АДРЕСА_2, де з 2006 року почав проживати з цивільною дружиною, а в ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_8
Таким чином, колегія суддів зазначає, що судами необґрунтовано вказані ці обставини як підстави для призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), що є неправильним застосуванням кримінального закону.
Доводи касаційної скарги про порушення права потерпілої на участь в судовому засіданні колегія суддів визнає слушними, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі потерпілої ОСОБА_5, яка не була належним чином повідомлена про розгляд справи.
Крім того, мотивувальна частина вироку містить посилання на ст. 143 КК України, в той час як резолютивна - на ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), що є протиріччям.
При новому розгляді справи, необхідно дотриматись положень ст. 49 КПК України та, у разі визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого злочину, призначити покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, перевіривши доводи потерпілої про м'якість призначеного покарання та неправильне застосування кримінального закону щодо призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 - задовольнити.
Вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 8 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 8 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6-
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
М.Ф. Пойда В.М. Кульбаба В.А.Швець
З оригіналом згідно:
Суддя: М.Ф. Пойда