Ухвала
іменем україни
Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,
з участю прокурора Саленка І.В.
розглянула в судовому засіданні 19 квітня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2011 року.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 червня 2011 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 15000 грн без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Питання щодо судових витрат та речових доказів вирішено відповідно до закону.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2011 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він як службова особа - директор дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у серпні - жовтні 2004 року вчинив зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.
ОСОБА_1, виконуючи вказівки керівників ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», у серпні 2004 року звернувся з проханням про надання очолюваному ним підприємству поворотної фінансової допомоги від благодійного фонду «Будівельник Київщини», Південно-Західної, Одеської та Донецької залізниць.
На зазначене прохання у серпні 2004 року на розрахунковий рахунок ДП «Тернопільський облавтодор» від зазначених організацій надійшли кошти в розмірі 9,5 млн. грн.
Після цього, за вказівкою ОСОБА_1 було укладено із підприємством «Укрінвопромінвест» договори підряду на проведення обстеження системи управління охороною праці ДП «Тернопільський облавтодор» та всіх його філій і оцінки протипожежного стану всіх комплексів, територій та об'єктів виробничого призначення ДП «Тернопільський облавтодор» та всіх його філій, а з АТЗТ «Авіакомпанія ВІТАІР» - договір на проведення аерофотозйомки автомобільних доріг на території Тернопільської області.
На виконання цих робіт на рахунок названих підприємств ДП «Тернопільський облавтодор» перерахувало отримані кошти в розмірі 9,5 млн. грн, проте, роботи, передбачені цими договорами, не було виконано.
У результаті ДП «Тернопільський облавтодор» завдано матеріальних збитків у розмірі 9,5 млн. грн, які більше ніж у двісті п'ятдесят разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - ст. 69 КК України.
Стверджує, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Окрім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені його доводи, наведені в апеляції.
У запереченні на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги прокурора і просить залишити її без задоволення.
Стверджує, що судом обґрунтовано враховано, що незаконні дії були вчиненні за вказівкою керівників ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», від яких він перебував у службовій залежності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин суд обґрунтував доказами, дослідженими у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України.
Фактичні обставини справи та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України у касаційній скарзі прокурором не оспорюється.
Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також про неправильне застосування ст. 69 КК України, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Покарання засудженому ОСОБА_1 суд призначив відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого і обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, судом обґрунтовано враховано, що засуджений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочинів, його позитивні характеристики, та те, що за відмінні показники у роботі неодноразово нагороджувався державними нагородами та урядовими відзнаками, має на утриманні батьків пенсійного віку, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також врахував конкретні умови при яких було вчинено злочин, а саме, що засуджений діяв на виконання вказівок вищестоящого керівництва.
За наявності наведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши рішення, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Виходячи з викладеного та вимог, передбачених у ст. 372 КПК України, немає підстав вважати призначене винному покарання несправедливим в силу його м'якості, як про це стверджується у скарзі.
Окрім того, кримінальна справа ОСОБА_1 повторно розглядається в суді касаційної інстанції. При цьому належить виходити з вимог ст. 400 КПК України та з позиції Верховного Суду України, який, розглядаючи справу за касаційною скаргою прокурора, в тому числі з підстав м'якості призначеного покарання, та скасовуючи судові рішення лише за істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, не привів в ухвалі висновку щодо обґрунтованості призначеного засудженому покарання.
Доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України є безпідставними, оскільки апеляційний суд, переглянувши дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів,
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
М.Ф. Пойда В.А. Швець В.М. Кульбаба