"08" травня 2012 р. м. Київ К/9991/54462/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області про стягнення підвищення до пенсії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 липня 2011 року,
У січні 2009 року ОСОБА_4 пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області ї (далі -УПФ) про стягнення підвищення до пенсії.
Зазначив, що має статус «дитини війни», у зв'язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», його пенсія з 1 січня 2006 року повинна збільшуватися на 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на наведені обставини, просив відновити пропущений строк звернення до суду, визнати бездіяльність УПФ протиправною та зобов'язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 703 гривні 87 копійок.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 27 липня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано УПФ здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з урахуванням виплачених сум, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», і має право, відповідно до статті 6 цього Закону, на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, УПФ з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинно нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням уже здійснених виплат.
Так як відповідач не зробив позивачу відповідних нарахувань та їх виплату, суди обґрунтовано поклали на нього обов'язок з перерахунку його пенсії та правильно визначили період.
Водночас, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в частині позовних вимог щодо перерахунку та нарахування підвищення до пенсії у визначеній позивачем сумі є правильним, оскільки суди не можуть перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 липня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф.Весельська
В.В.Малинін
О.Ф.Ситников
Суддя Т.Ф. Весельська