Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Слинька С.С.,
суддів Суржка А.В., Наставного В.В.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
розглянула в судовому засіданні 05 квітня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - прокурора відділу прокуратури Полтавської області Антонова С.В. на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1.
Вироком Карлівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2008 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше судимого,
засуджено:
· за ст.187 ч.4 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна,
· за ст.396 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.70 ч.1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
За ст.ст.185 ч.5, 257, 263 ч.1, 263 ч.2, 309 ч.3, 357 ч.3 КК України та ст.ст.206 ч.3, 222 ч.1 КК України 1960 року виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні даних злочинів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено у вчиненні злочинів за таких обставин.
03 вересня 2002 року о 24 годині ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з розподілом ролей, згідно з яким ОСОБА_4 повинен був підшукувати осіб, на яких можна було здійснювати напад і самому не знаходитись на місці злочину, ОСОБА_3 повинен був здійснювати проникнення в житло та заволодіти майном, а ОСОБА_1 - вести автомобіль та чекати на вулиці, спостерігаючи за обстановкою і в разі небезпеки попереджувати, вчинив пособництво у розбійному нападі на громадянку ОСОБА_5 з проникненням в житло, в особливо великому розмірі. При цьому ОСОБА_3 відповідно до розподілених ролей проник до квартири АДРЕСА_1, де напав на ОСОБА_5 і, заподіявши останній тілесні ушкодження середньої тяжкості, заволодів майном потерпілої на загальну суму 24 077,29 гривень, що є особливо великим розміром, після чого з місця вчинення злочину зник і в послідуючому частину грошей передав ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Крім того, 02 червня 2003 року ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, ОСОБА_4, з розподілом ролей, вчинив пособництво у розбійному нападі на родину ОСОБА_6, з проникненням в житло, в особливо великому розмірі. При цьому ОСОБА_3 відповідно до розподілених ролей проник до квартири №5 будинку родини ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, із застосуванням мисливської рушниці і ножа напав на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і заволодів майном потерпілого на загальну суму 47 286 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, в послідуючому частину грошей передав ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Крім того, ОСОБА_1, знаючи про вчинення ОСОБА_3 крадіжки з квартири ОСОБА_8, в жовтні 2003 року купив у нього здобутий злочинним шляхом телевізор «Самсунг», який тривалий час використовував у власних цілях, скоївши таким чином заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.
За апеляцією прокурора зазначений вирок Апеляційним судом Полтавської області 08 серпня 2011 року в частині кваліфікації дій та призначення ОСОБА_1 покарання скасовано та постановлено свій вирок.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за ст.ст.27 ч.5, 187 ч.4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією 1/3 частини майна, що є його власністю.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією 1/3 частини майна, що є його власністю.
На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків призначено шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 01 квітня 1999 року до призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією 1/3 частини майна, що є його власністю.
У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 вказує на незаконність вироку апеляційного суду і просить його скасувати, а справу закрити, зазначаючи, що злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч.5,187 ч.4 КК України, він не вчиняв і його вина не доведена матеріалами справи.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить вирок апеляційного суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора та заперечення проти касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого і прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні пособництва у розбійному нападі на квартири ОСОБА_5 та родини ОСОБА_7 за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому законом порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку, і такий висновок є вірним.
Так, засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на досудовому слідстві при дачі показань в якості підозрюваних і обвинувачених вказали на вчинення ними разом з ОСОБА_1 розбійних нападів на квартири ОСОБА_5 та родини ОСОБА_7, докладно розповіли про роль та дії кожного з них, в тому числі і ОСОБА_1, під час цих нападів, при цьому взаємодоповнюючи в показаннях один одного в залежності від того, хто які дії виконував.
Засуджений ОСОБА_1 на досудовому слідстві при дачі показань в якості підозрюваного і обвинуваченого вказував на обставини вчинення ним разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розбійних нападів на квартири ОСОБА_5 та родини ОСОБА_7, а також і при проведенні відтворення обстановки і обставин події з застосуванням технічних засобів.
Потерпіла ОСОБА_5 вказала на обставини вчинення на неї розбійного нападу і впізнала ОСОБА_3 як особу, яка вчинила такий напад. Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також вказали на обставини вчинення розбійного нападу на їх квартиру та впізнали ОСОБА_3 як особу, яка вчинила такий напад. Крім того, потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_1 як особу, яка перед нападом на їх квартиру була разом з ОСОБА_3 біля під'їзду їхнього будинку.
Наведені слідчі дії проведені, а протоколи цих дій складені у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону, підписані без зауважень учасниками цих дій.
Показання ОСОБА_1, в яких він вказав на обставини вчинення розбійних нападів, узгоджуються з показаннями засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та з іншими фактичними даними, що містяться у відповідних протоколах та висновках проведених експертиз.
Показання ОСОБА_1, в яких він вказував на обставини вчинення розбійних нападів, та зміну його показань про його непричетність до цього і наявність у нього алібі суд при розгляді справи в суді першої інстанції і при проведенні судового слідства в апеляційній інстанції належним чином перевірив, дав їм відповідну оцінку та прийняв мотивоване рішення. При цьому, приймаючи до уваги, що показання про обставини вчинення розбійних нападів є конкретними, узгоджуються з показаннями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілих та іншими наявними у справі доказами, суд обґрунтовано визнав їх такими, що відповідають дійсності, а показання про його непричетність до злочину відхилив як неспроможні.
Слідчими органами і судом обставини, що входять до предмету доказування в кримінальній справі, досліджено всебічно, об'єктивно і повно, з виконанням тих необхідних процесуальних дій та проведенням експертних досліджень, які мають значення для правильного вирішення даної справи.
Отже, суд, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, та давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні розбійних нападів, а суд апеляційної інстанції правильно кваліфікував такі його дії за ст.ст.27 ч.5, 187 ч.4 КК України.
Перевірялась судом і висунута ОСОБА_1 в свій захист версія про обмову у вчиненні злочину внаслідок застосування до нього працівниками міліції недозволених методів, така версія підтвердження не знайшла. З цього питання були допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, які в своїх показаннях заперечували застосування ними та в їх присутності іншими працівниками міліції під час виконання службових обов'язків та проведення слідчих дій незаконних методів. Також із зазначеного питання проводилася перевірка і прокурором, за її результатами винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників УКР УМВС України в Полтавській області та слідчого СУ УМВС України в Полтавській області. Будь-які об'єктивні дані щодо застосування працівниками міліції недозволених методів до ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, не зазначені такі дані і в касаційній скарзі. З огляду на наведене, підстав вважати, що ОСОБА_1 на досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні інкримінованого злочину внаслідок застосування до нього недозволених методів, колегія суддів не вбачає, а тому і доводи засудженого про застосування недозволених методів є безпідставні.
Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування судових рішень, у тому числі і тих, які б були пов'язані з фабрикацією справи чи з фальсифікацією доказів, та які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу.
Таким чином, доводи касаційної скарги засудженого про його непричетність до вчинення розбійних нападів, неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.
Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування ст.69 КК України і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного покарання.
При призначені ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд першої і апеляційної інстанцій врахували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Зокрема, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_1 при вчиненні злочину виступав у ролі пособника, врахував його позитивні характеристики по місцю роботи і проживання, його поведінку після вчинення злочинів, зайняття суспільно-корисною працею, створення сім'ї, наявність на утриманні малолітньої дитини і вагітної дружини, та обґрунтовано визнав вказані обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для застосування ст.69 КК України та призначив покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої ст.187 ч.4 КК України, з додатковим покаранням у виді конфіскації частини майна, а остаточне покарання правильно призначив відповідно до вимог ст.ст.70,71 КК України і прийняте рішення належним чином мотивував.
Отже, покарання засудженому ОСОБА_1 призначено апеляційним судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора і скасування вироку апеляційної інстанції щодо засудженого не знаходить.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
вирок Апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційні скарги засудженого та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.
Судді:
______________ ________________ _______________
С.С.Слинько А.В.Суржок В.В.Наставний