"16" березня 2012 р. м. Київ К/9991/68388/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -судді Ліпського Д.В.,
суддів Головчук С.В.
Тракало В.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними,
У жовтні 2009 року позивачка звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії.
Постановою Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити позивачці соціальну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня 2008 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим і надалі нараховувати та виплачувати позивачці щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2009 року -змінено. Викладено пункт 2 резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати на користь позивачки щомісячну соціальну грошову допомогу, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з жовтня по грудень 2008 року у розмірі 298,80 грн., з січня 2009 року по жовтень 2009 року у сумі 1011,00 грн.»Пункт 3 резолютивної частини постанови -виключено.
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18 листопада 2004 року.
Аналогічні правовідносини склалися в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008.
Що стосується підвищення до пенсії у 2009 році, судами обґрунтовано встановлено, що Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено. Відповідно до частини 2 статті 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни», тому територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, судами зроблено правильний висновок про те, що вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Однак, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (у редакції час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, крім іншого, з підстав пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з тим, що позивачка звернулася до суду у жовтні 2009 року, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині здійснення виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по жовтень 2008 року.
Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
В.В. Тракало
Суддя Д.В. Ліпський