ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 квітня 2012 року № 2а-3192/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі Шкребтій І.П., за участі представника позивача Савки В.В., відповідача Тарасенка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України скасування постанови про накладення штрафу
Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця»(далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі -відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу № 2253/11 від 17.02.2012р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у скоєнні адміністративного правопорушення відсутня вина позивача. Також позивач посилається на те, що протокол про правопорушення складений відповідачем на особу, яка не є представником перевізника.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2012 року на території Горностаївської сільської ради Ріпкінського району Чернігівської області в пункті пропуску через державний кордон «Горностаївка»прикордонним нарядом відділу прикордонної служби «Добрянка»у потязі сполученням «Київ-Санкт Петербург»(лінійний начальник потягу гр. ОСОБА_3.) під час здійснення прикордонного контролю та перевірки документів на право перетину державного контролю було виявлено неповнолітніх осіб, у яких були відсутні документи, які надають право на перетин державного кордону України і в'їзд до Республіки Білорусь, а саме: у вагоні №10 виявлено шість пасажирів -громадян України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, неповнолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, неповнолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 неповнолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, які слідували в Республіку Білорусь у супроводі своїх батьків по посвідченням членів багатодітної сім'ї, які не дають право на перетинання державного кордону України і в'їзду до Республіки Білорусь (згідно п. 1.5 Додатку до Договору між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Білорусь про безвізові поїздки громадян від 12.06.2009р.).
Відповідно до пояснень провідника вагону №10 ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_9 р.н.), пасажири гр. ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_7 р.н.) та гр. ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_8 р.н.) на ст. Київ під час посадки в потяг були попереджені про те, що свідоцтво про народження їх дітей не дає право на їх перетин державного кордону. Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під час посадки до потягу провідник вагону № 10, попередив їх про неможливість перетину державного кордону їх дітей по свідоцтвам про народження, проте по пред'явленню посвідчення багатодітної сім'ї провідник здійснив посадку в потяг згідно квитків на проїзд.
Судом вбачається, що матеріалами справи підтверджено, що під час посадки в потяг було надано дозвіл громадянам України, а саме ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 на посадку у потяг для слідування без проїзного документа дитини.
При цьому позивачем не спростовувалась обставина фактичного виявлення пасажирів, яких було допущено до перевезення без перевірки необхідних документів.
17.02.2012р. начальником Чернігівського прикордонного загону винесена постанова №2253/11 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень (далі-Постанова), якою встановлено, що 03.02.2012 року на території Горностаївської сільської ради Ріпкінського району Чернігівської області в пункті пропуску через державний кордон «Горностаївка»прикордонним нарядом відділу прикордонної служби «Добрянка»у потязі сполученням «Київ-Санкт Петербург»під час здійснення прикордонного контролю та перевірки документів на право перетину державного контролю було виявлено неповнолітніх осіб, у яких були відсутні документи, які надають право на перетин державного кордону України і в'їзд до Республіки Білорусь, а саме: у вагоні №10 виявлено шість пасажирів -громадян України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, неповнолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, неповнолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 неповнолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, які намагалася перетнути державний кордон України без проїзного документа, що дає право на перетин державного кордону України, чим порушено ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час міжнародних пасажирських перевезень»№2920-111 від 10.01.2002 року, та постановлено накласти на ДТГО «Південно-Західна залізниця»штраф у розмірі 51000 грн.
Відповідно до вимог ст.22-1 3акону України "Про залізничний транспорт", перевізник при перевезенні пасажира в міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 Закону, зобов'язаний перед початком перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду в державу прямування, держав за маршруту слідування, і відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. Відмова перевізника від договору міжнародного залізничного перевезення пасажира, який на його вимогу не пред'явив документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, не тягне за собою обов'язок перевізника відшкодувати пасажиру заподіяну у зв'язку з цим шкоду.
Проте, позивачем не було виконано обов'язки, які прямо визначені Законом України "Про залізничний транспорт", що призвело до вчинення правопорушення, відповідальність за яке визначена Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Так, статтею 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь (далі Угода) від 12.06.2009 року, затвердженої Постановою КМ № 998 від 23.09.2009 "Про безвізові поїздки громадян", яка набрала чинності для України 05.08.2010 року, визначено перелік дійсних документів для в'їзду-виїзду, прямування транзитом і знаходження на території держави іншої Сторони відповідно до Угоди.
Відповідно до п.1.5 Додатку до Угоди, документом, який дає право для в'їзду-виїзду, прямування транзитом і знаходження на території держави іншої Сторони є проїзний документ дитини.
Зазначена представником позивача Технологія прикордонного та митного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон для залізничного сполучення, яка затверджена спільним наказом ДПС, ДМС та Мінтраспорту та зв'язку від 06.10.2009 року № 745/926/1032 безпосередньо врегульовує тільки питання здійснення прикордонного-митних процедур під час перетинання особами, транспортними засобами державного кордону України, коли міжнародне перевезення вже розпочате і ця Технологія є підзаконним нормативно-правовим актом і має нижчу юридичну силу ніж норми Законів України "Про залізничний транспорт" та "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", якими встановлюється обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, а не здійснювати цю перевірку тільки в пунктах пропуску.
Судом не приймаються посилання відповідача на можливий допуск пасажира для слідування по території України, оскільки перевірку проведено вже після виходу пасажирів під час останньої зупинки на території України, тобто безпосередньо перед перетином Державного кордону України.
Судом не приймаються посилання позивача на помилки в протоколі та оскаржуваній постанові, як такі, що не мають правового значення для розгляду даної справи.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя С.К. Каракашьян