ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
18 квітня 2012 року № 2а-4842/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Тимошенко К.А., розглянувши в попередньому судовому засіданні питання щодо необхідності застосування наслідків пропуску строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у м.Києві про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за участю:
позивача -ОСОБА_1;
від відповідача -Тюшкевич С.І.
ОСОБА_1 06 квітня 2012 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління податкової міліції державної податкової адміністрації міста Києва, в якій просить: визнати нечинним та скасувати наказ начальника Управління податкової міліції державної податкової адміністрації міста Києва про звільнення позивача; стягнути з Управління податкової міліції державної податкової адміністрації міста Києва належні позивачу грошові виплати у вигляді середньомісячної заробітної плати відповідно до посади старшого оперуповноваженого інформаційного відділу оперативно аналітичного управління, Управління податкової міліції державної податкової адміністрації міста Києва за весь час затримки по день фактичного розрахунку; поновити позивача на службі на посаді старшого оперуповноваженого інформаційного відділу оперативно-аналітичного управління, Управління податкової міліції державної податкової адміністрації міста Києва без проходження військово-лікарської комісії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справ та призначено попереднє судове засідання на 18 квітня 2012 року.
У судовому засіданні 18 квітня 2012 року за згодою сторін замінено неналежного відповідача -Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в м. Києві на належного -Державну податкову службу у м. Києві.
Вислухавши думку позивача, який вважав, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, оскільки він намагався врегулювати спір в досудовому порядку, думку представника відповідача, яка вважала, що позивачем прощено строки звернення до суду й необґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебував на публічній службі, а саме, -проходив службу на посаді старшого інспектора чергової частини штабу ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги»та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, на підставі рапорту ОСОБА_1 наказом Державної податкової адміністрації у м. Києві № 469-о від 23 вересня 2010 року старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 (М-2541484) -старшого інспектора чергової частини штабу ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва, з 27 вересня 2010 року звільнено з посади та податкової міліції в запас Збройних Сил за п. 64 пп. «ж»(за власним бажанням).
Крім того, вказаним наказом визначено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 15 повних календарних років служби; виплатити грошову компенсацію за 9 днів невикористаної чергової відпустки за 2005 рік та відрахувати із заробітної плати за 12 днів чергової відпустки за 2010 рік, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з наданих у судовому засіданні позивачем матеріалів, останній дійсно 07 квітня 2011 року звертався із заявою у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», до начальника відділу по боротьбі з корупцією в органах ДПС ДПА у м. Києві підполковника податкової міліції Мельника С.Л., в якій висловлював свою незгоду із звільненням та просив надати документи, в тому числі вичерпний звіт Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби, що стосується сплачених ним грошових коштів на їх адресу, починаючи з березня 1997 року до 27 вересня 2010 року.
На вказане звернення 28 квітня 2011 року за № 1074/2/04/2212 Державна податкова адміністрація у м. Києві надала позивачу відповідь, у якій зазначила, що на підставі поданого рапорту позивача було звільнено з податкової міліції за власним бажанням у відповідності до п.64 пп. «ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.
Також з матеріалів справи вбачається, що листом від 27 жовтня 2010 року № 4272/к/26-04/22 Державна податкова адміністрація у м. Києві повідомляла позивача, що наказом ДПА у м. Києві від 23 вересня 2010 року № 469-о останнього звільнено з податкової міліції у запас за п. 64 пп. «ж»(за власним бажанням) з 27 вересня 2010 року.
Крім того, у зазначених листах ОСОБА_1 пропонувалось прибути до управління податкової міліції ДПА у м. Києві для остаточного розрахунку, повернення службового посвідчення та отримання трудової книжки.
25 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним наказу про звільнення, стягнення зарплати, поновлення на службі, присвоєння чергового спеціального звання.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2011 року у справі № 2-4540/11 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі на підставі ст. ст. 15, 122 ЦПК України.
18 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з аналогічним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, проте ухвалою суду від 21 листопада 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 24 жовтня 2012 року про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2011 року залишено без змін.
До Окружного адміністративного суду міста Києва із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся 06 квітня 2012 року.
Таким чином, наведені обставини та матеріали справи дають суду підстави для висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений ч.3 ст. 99 КАС України.
При цьому, позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду і при зверненні до Подільського районного суду міста Києва 25 липня 2011 року.
В частині посилань позивача на невидачу йому копії наказу про звільнення та трудової книжки, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (частина 2 статті 47 КЗпП України).
Так, в судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням № 460 від 27 вересня 2010 року, розрахунково-платіжною відомістю № 86 за вересень 2010 року, та не заперечувалось позивачем, що належні ОСОБА_1 при звільненні кошти були виплачені 27 вересня 2010 року в розмірі 12936,04 грн.
Що стосується видачі копії наказу про звільнення, то такий обовґязок згідно статті 47 КЗпП України покладається на власника або уповноважений ним орган у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Позивач був звільнений за власним бажанням й будь-яких доказів про звернення до відповідача з вимогою надати копію наказу про звільнення ОСОБА_1 суду не надав.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників»трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників»відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, встановлено, що пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
В судовому засіданні встановлено, що позивач будь-якої згоди на пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу не надавав, що останнім також не заперечувалось.
Таким чином, суд приходить до висновку, що отримавши у вересні 2010 року розрахунок при звільненні, а також не проходячи службу з жовтня 2010 року, як зазначає позивач, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ще у жовтні 2010 року.
До суду (Подільського районного суду міста Києва) вперше позивач звернувся лише 25 липня 2011 року, а до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом -06 квітня 2012 року.
Будь-яких доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач суду не надав, а судом не встановлено, з огляду на що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно частини 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України якщо в ході підготовчого провадження суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.
За таких обставин та враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, й підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом не встановлено, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись статтями 99, 100, 121, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової служби у м. Києві про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя В.П. Катющенко