33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"03" травня 2012 р. Справа № 5004/75/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 від 12.03.2012 р. на рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2012 р. у справі № 5004/75/12
за позовом Малого приватного підприємства "Берізка", м. Нововолинськ
до відповідача Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, м. Нововолинськ
про припинення договору поруки
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
Рішенням господарського суду Волинської області від 28.02.2012 р. у справі № 5004/75/12 (суддя Слободян П.Р.) відмовлено в задоволенні позову Малого приватного підприємства "Берізка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про припинення договору поруки. При прийнятті рішення суд виходив з того, що підняття процентної ставки по кредитному договору не є зміною зобов'язання, оскільки в кредитному договорі сторони передбачили можливість і порядок зміни процентної ставки і поручителю були відомі дані положення кредитного договору. Збільшення відсоткової ставки по кредиту не може вважатись збільшенням обсягу відповідальності поручителя, оскільки така зміна повністю охоплюється обов'язком позичальника згідно умов кредитного договору, і відповідно, обов'язком поручителя згідно умов договору поруки. Позивачем не доведено тих обставин, які б давали правові підстави для припинення договору поруки № 11104249000/1 від 22.12.2006р.
Не погоджуючись з даним рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою від 12.03.2012 р., в якій просив скасувати рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2012 року та прийняти нове яким договір поруки № 11104249000/1 від 22.12.2006 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та МПП "Берізка" згідно ст. 559 ч. 1 ЦК України вважати припиненим з 29.07.2010 року, з моменту набрання законної сили рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 29.04.2010 року, посилаючись на те, що господарським судом Волинської області рішення прийнято з порушенням ст. 27 ГПК України. Господарський суд Волинської області, приймаючи рішення від 28.02.2012 року не надав ОСОБА_2 як третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору можливості скористуватися конституційними, процесуальним правами та обов'язками, не виніс відповідної ухвали про залучення (допущення) до справи третьої особи, що позбавило його як третю особу подавати клопотання, заперечення, приймати участь в дебатах щодо позовних вимог Малого приватного підприємства "Берізка". ОСОБА_2, 28.02.2012 року в судовому засіданні представляв інтереси МПП "Берізка" як директор. В жодному разі не представляв інтереси третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Це все підтверджується технічним записом фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. На адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 ухвала про приєднання до справи третьої особи не надходила.
ОСОБА_2, вважає що господарський суд Волинської області необ'єктивно та невсебічно дослідив матеріали справи, прийняв помилкове рішення, яке підлягає повному скасуванню та прийняттю нового рішення.
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною та необгрунтованою. Як підставу своїх вимог МПП "Берізка" вказує, що банком було підвищено відсоткову ставку, чим збільшено обсяг його відповідальності як поручителя. Дана обставина не відповідає дійсності. Пунктом 1.2. договору поруки сторони підтвердили, шо поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору. Збільшення відсоткової ставки по кредиту не може вважатись збільшенням обсягу відповідальності поручителя, оскільки така зміна повністю охоплюється обов'язком позичальника згідно умов кредитного договору, і відповідно обов'язком поручителя згідно умов договору поруки. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель і припиняється у зв'язку із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою. Посилання позивачем на ст. 1056-1 ЦК України є неправомірним, оскільки дана стаття була включена до Цивільного кодексу України згідно із Законом № 661-VI від 12.12.2008 р. (набула чинності з 09.01.2009р.) після укладення кредитного договору № 11104249000 від 22.12.2006 р. та договору поруки № 11104249000/1 від 22.12.2006 р., і закон не має зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України). Такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, законодавством України не передбачено. Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів, про визнання угоди такою, шо не підлягає виконанню тощо. Заявлена вимога позивача за своєю суттю є вимогою встановити юридичні факти, які мають встановлюватись судом лише під час вирішення спору про право, а тому вимоги позивача не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту. Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. повним та об'єктивним дослідженням всіх обставин справи.
Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча позивач, відповідач та третя особа належним чином були повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал апеляційного суду) (а.с.101-103).
Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін та третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-
22.12.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту за № 11104249000, згідно пункту 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 600 000 грн. та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах визначених цим договором (а.с.11-15).
Відповідно до пункту 1.2.2 даного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 22 грудня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 договору. При цьому якщо термін повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочій день, в такому випадку терміном повернення кредиту вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
В забезпечення виконання даного кредитного договору, 22 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (кредитор) та Малим приватним підприємством "Берізка" (поручитель) був укладений договір поруки № 11104249000/1, згідно пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання громадянина України ОСОБА_2 (боржник) усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 11104249000 від 22.12.2006р., укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому; поручителю добре відомі всі умови вищезазначеного основного договору, зокрема сума основного договору - 600 000, 00 грн., термін виконання основного зобов'язання - 22 грудня 2017 року, якщо згідно умов основного договору не було застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання, інші умови основного договору; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору; відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.
Відповідно пункту 3.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором.
Згідно частин 1,2 статті 553 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (Постанова Верховного Суду України від 17.01.2011 р. (а.с.48-51).
Частиною 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частинами 1,2,4 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо; кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників; солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі; Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Тобто, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Отже, для застосування положень наведеної норми закону необхідна наявність наступних юридичних фактів: зміна зобов'язання; відсутність згоди поручителя на таку зміну; внаслідок такої зміни збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Згідно пункту 1.3.1. договору споживчого кредиту № 11104249000 за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 17,5 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов пункту 9.2. даного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому пунктом 9.2. даного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.
Пунктом 1.3.2 даного договору передбачено, що сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 пункту 9.2. договору.
А частиною 1 пункту 9.2 договору споживчого кредиту сторони погодили, що відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України сторони погодили, що протягом дії цього договору банк відповідно до умов п. 1.3.1 договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме: порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за якими надано забезпечення виконання зобов'язань за цим договором); та/або; погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань, передбачених цим договором; та/або; здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що підняття процентної ставки по кредитному договору не є зміною зобов'язання, оскільки в кредитному договорі сторони передбачили можливість і порядок зміни процентної ставки і поручителю були відомі дані положення кредитного договору. А тому, збільшення відсоткової ставки по кредиту не може вважатись збільшенням обсягу відповідальності поручителя, оскільки така зміна повністю охоплюється обов'язком позичальника згідно умов кредитного договору, і відповідно, обов'язком поручителя згідно умов договору поруки.
Закон пов'язує припинення договору поруки не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою, а із зміною основного зобов'язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої предявлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Малого приватного підприємства "Берізка" до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про припинення договору поруки , укладеного між сторонами у справі.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Обраний обраний позивачем спосіб захисту не призведе до поновлення його права, навіть за умови порушення останнього, оскільки заявлена вимога фактично зводиться до припинення прав та обов'язків, котрі виникли в силу договору поруки. Тобто у цій справі відсутній спір між сторонами про наявність цивільного права. Обставини щодо припинення договору поруки підлягають оцінці в межах позову про виконання зобов'язань за цим договором (постанова ВГС України від 08.09.2011 р. у справі № 03/2382).
Тобто, позивачем обраний неналежний спосіб захисту його прав та інтересів.
Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову Малого приватного підприємства "Берізка".
Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції вирішив права та обов'язки ОСОБА_2 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, який не брав участі у справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки хоча в матеріалах справи і відсутні докази надсилання третій особі та отримання нею ухвали про порушення провадження у справі та про залучення третьої особи до участі у справі, це не призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, третя особа - ОСОБА_2 є також директором позивача - Малого приватного підприємства "Берізка", який був належним чином повідомлений про день і час розгляду справи в суді та був присутній в судовому засіданні при прийнятті оскаржуваного рішення (а.с.41).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
Рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2012 р. у справі № 5004/75/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 від 12.03.2012 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк
Вих.№ 01-12/6252/12