03.05.12
Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 67-28-47
Іменем України
03 травня 2012 року Справа № 5028/12/4/2012
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Слов"янскі шпалери-КФТП",
вул. Предзаводська, 4, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300
Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Полікомбанк",
вул. Київська, 3, м. Чернігів, 14005
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус",
29000, м. Хмельницький, пров. Купріна, 3
Предмет спору: про визнання недійсним договору поруки та повернення отриманих коштів в сумі 1397000,00 грн.
Суддя Л.М.Лавриненко
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 7 від 23.01.2012 року, представник, була присутня в судовому засіданні 02.02.2012, 14.02.2012, 28.02.2012 року, 01.03.2012 року, 25.04.2012 року.
ОСОБА_2, довіреність № 8 від 31.01.2012 року, представник, була присутня в судовому засіданні 02.02.2012 року, 14.02.2012 року, 21.02.2012 року, 28.02.2012 року, 25.04.2012 року, 03.05.2012 року.
Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 15 від 03.01.2012 року, представник, була присутня в судовому засіданні 14.02.2012 року, 21.02.2012 року, 28.02.2012 року.
ОСОБА_4 довіреність № б/н від 26.12.2011 року, представник, була присутня в судовому засіданні 14.02.2012 року, 21.02.2012 року, 28.02.2012 року, 01.03.2012 року, 25.04.2012 року, 03.05.2012 року.
ОСОБА_5, довіреність №89 від 24.04.2012 року, представник була присутня в судовому засіданні 25.04.2012 року.
ОСОБА_6, довіреність № 80 від 27.03.2012 року, представник, була присутня в судовому засіданні 25.04.2012 року, 03.05.2012 року.
Від третьої особи: не з»явився
В судовому засіданні 28.02.2012 року були присутні для дачі пояснень посадові особи: генеральний директор Якович Н.М., заступник генерального директора ОСОБА_8. та головний бухгалтер Кугук І.І.
В судовому засіданні 27.04.2012 року були присутні: Крупський О.В., спеціаліст банку -начальник відділу супроводу та впровадження програмного забезпечення;
Кугук І.І., головний бухгалтер товариства позивача;
Пилипенко І.В., судовий експерт Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Рішення виноситься після оголошених в судовому засіданні перерв, з 25.04.2012 року по 27.04.2012 року та з 27.04.2012 року по 03.05.2012 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем подано позов про визнання недійсним договору поруки № 184 від 15.05.2009 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Полікомбанк»та відкритим акціонерним товариством "Корюківська фабрика технічних паперів" з моменту його укладення та про стягнення з Полікомбанк на користь ПАТ "Слов"янські шпалери - КФТП" 1 397 000,00 грн. сплачених позивачем, згідно договору поруки № 184 від 15.05.2009 року в рахунок погашення кредиту, одержаного ТОВ "Ельбрус".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що договір поруки № 184 від 15.05.2009 року підписаний від імені ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" невідомою особою, оскільки заступник генерального директора ОСОБА_8 вказаний договір поруки не підписував, а тому він є недійсним відповідно до ст. ст. 202,203,207, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 02.02.2012 року, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус".
В судовому засіданні здійснювалась фіксація судового засідання технічними засобами.
В судовому засіданні 14.02.2012р. судом було здійснено огляд оригіналу договору поруки від 15.05.2009 року, наданого відповідачем.
В судовому засіданні 14.02.2012р. суд перейшов до розгляду спору по суті.
Відповідач в поданому відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позову, оскільки на його думку відсутні визначені законом підстави для визнання його недійсним, а саме: позивач в поданій позовній заяві не конкретизує, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів. Також відповідач вважає, що про існування договору поруки позивачу було відомо 30.09.2009 року, а не в грудні місяці, як зазначає позивач, оскільки саме 30.09.2009 року ним на рахунок відповідача було перераховано певну суму коштів. При укладенні договору поруки банку були надані відповідні документи, зокрема, нотаріальну довіреність, яка підтверджує повноваження ОСОБА_8, як заступника генерального директора ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів", повноваження ОСОБА_8 на підписання договору поруки, а також дотримані вимоги ст.ст. 91,92,203,207,547 Цивільного кодексу України. Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказом схвалення оспорюваного договору є сплата за договором поруки грошових коштів у сумі 1 397 000,00 грн. Також посилаючись на ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що за загальним правилом правочин, вчинений директором товариства навіть з перевищенням повноважень, не є недійсним, якщо не довести того факту, що третя особа (контрагент) знала чи за всіма обставинами не могла знати про обмеження повноважень директора.
В письмових поясненнях в частині обґрунтування позовних вимог, наданих в судовому засіданні 21.02.2012р., позивач вказує на те, що підпис заступника генерального директора позивача, як посадової особи, що уповноважена згідно довіреності вчиняти правочини та підписувати фінансово-господарські документи було підроблено, підпис від імені заступника генерального директора позивача був вчинений іншою невстановленою особою, у зв'язку з чим необхідне призначення та проведення почеркознавчої експертизи. Оскільки заступник генерального директора від імені позивача не вчиняв підпис на спірному договорі, то останній підписано не уповноваженою посадовою особою позивача, а отже вільне волевиявлення позивача на укладення договору поруки було відсутнє, тому відповідно п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Разом з тим, відповідно до абз.5 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд встановив, що відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Тому необхідно правильно визначити момент вчинення правочину. Як видно з тексту спірного договору та дій, здійснених на його виконання, - правочин (договір поруки) було укладено та досягнуто згоди з усіх істотних умов такого договору, однак одна з сторін (позивач) не здійснила належного волевиявлення (яке вимагається законом у даному випадку) щодо його укладення, а отже -він може бути визнаний недійсним. За таких обставин позивач просить суд визнати недійсним договір поруки №184 від 15.05.2009 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Полікомбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Полікомбанк") та ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" (правонаступником якого є ПАТ "Слов"янські шпалери - КФТП") з моменту його укладення та стягнути з публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" на користь ПАТ "Слов"янські шпалери - КФТП" 1 397 000,00 грн. сплачених позивачем, згідно договору поруки № 184 від 15.05.2009 року в рахунок погашення кредиту, одержаного ТОВ "Ельбрус".
В судовому засіданні 21.02.2012р. було залучено до матеріалів справи оригінал договору поруки № 184 від 15.05.2009 року.
В судовому засіданні 21.02.2012р. судом було здійснено огляд оригіналів карток зразків підписів позивача.
В судовому засіданні 28.02.2012р. генеральний директор Якович Н.М., заступник генерального директора ОСОБА_8 та головний бухгалтер Кугук І.І. надали пояснення по справі.
В судовому засіданні 28.02.2012р. у ОСОБА_8 було відібрано експериментальні зразки підпису.
В судому засіданні 01.03.2012р. було задоволено клопотання позивача та ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.03.2012 року було призначено по справі графологічну (почеркознавчу) судову експертизу і провадження у справі № 5028/12/4/2012 було зупинено.
Після повернення матеріалів справи від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.04.2012 року провадження у справі № 5028/12/4/2012 було поновлено.
В судовому засіданні 25.04.2012 року суд продовжив розгляд справи по суті.
Представник позивача в поданих 25.04.2012 року письмових поясненнях з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи вказує на те, що судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що заступник генерального директора від імені позивача не вчиняв підпис на спірному договорі, тому даний договір підписаний не уповноваженою посадовою особою позивача, а отже вільне волевиявлення позивача на укладення договору поруки було відсутнє, у зв»язку з чим договір поруки № 184 від 15.05.2009 року повинен бути визнаний судом недійсним згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не було проведено ідентифікацію позивача при підписанні спірного договору поруки, чим порушено спеціальні нормативні акти, які є обов»язковими для всіх банківських установ на території України та які встановлюють порядок та вимоги для проведення ідентифікації клієнта банківської установи.
Представник відповідача надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі, яке задоволено судом.
В судовому засіданні 25.04.2012 року представник відповідача надав письмове клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи з посиланням на те, що у висновку в розділі «Дослідження»в першому абзаці зазначено -підписи завірені відтисками круглих печаток публічного акціонерного товариства «Полікомбанк»та ПАТ «Слов»янські шпалери-КФТП», які нанесені барвниками синього кольору різних відтінків. В цій частині висновки експерта є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки на договорі проставлені печатки підприємств з іншими найменуваннями. Експертне дослідження просить доручити НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області.
Представник позивача заперечив щодо призначення повторної почеркознавчої експертизи.
Розгляд клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи було відкладено судом для виклику в судове засідання судового експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Пилипенко І.В., для дачі пояснень щодо Висновку № 740-741/12-24 судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року.
В письмових доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що оригінал договору поруки № 184 від 15.05.2009 року містить печатку ВАТ «Корюківська ФТП», тому з посиланням на позицію Вищого господарського суду України по справі № 21/235-09, наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу. Крім того, позивач своїми подальшими діями: перерахуванням відповідачу грошових коштів, схвалив укладений з відповідачем правочин; доказів втрати позивачем печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки товариства позивач не надав. Щодо ідентифікації ВАТ «Корюківська ФТП», відповідач зазначає, що дане товариство є його клієнтом майже п»ятнадцять років, стосунки між банком і позивачем відбуваються кожного дня, тому додаткової інформації щодо ідентифікації позивача при підписанні договору поруки було не потрібно.
В письмових поясненнях щодо підстав зміни призначення платежу в платіжних дорученнях та призначення рахунку № 29099021 та підстав зарахування на нього коштів відповідач вказує на те, що відповідно до п. 1.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, банк не несе відповідальність за достовірність змісту платіжного доручення, оформленного клієнтом. При отриманні коштів, які надійшли на рахунок № 29099021 (вказаний в п. 2.2. договору поруки від 15.05.2009 року № 184) з некоректним призначенням платежу, Полікомбанк, як отримувач коштів, в телефонному режимі з»ясував невідповідності з відповідальним працівником ВАТ «Корюківська ФТП»(фінансовим директором). На дату отримання платежів договір від 15.052009 року № 184 був єдиним діючим договором поруки ВАТ «Корюківська ФТП»перед банком, а суми, які надходили від фабрики, відповідали сумам заборгованості поручителя за даним договором, про що останній завчасно повідомлявся. Сумнівів, що кошти платник передбачав на інші цілі в банку не було, оскільки відповідно до п. 2.2.6. договору на розрахунково-касове обслуговування з використанням программно-технічного комплексу «Клієнт-Банк»№ 29 від 30.01.2003 року, заперечень з цього приводу від позивача не поступало.
Також представником відповідача були подані письмові пояснення начальника відділу супроводу та впровадження програмного забезпечення ОСОБА_10 щодо питань функціонування програми розрахункового обслуговування клієнтів банку з використанням системи електронних платежів, зокрема щодо засобів захисту інформації, перевірки порядку оформлення електронних розрахункових документів, їх достовірності, ідентифікації клієнта, в яких зазначено, що програмний комплекс «Клієнт-Банк»використовується для передачі платіжних документів для їх виконання від клієнта до банку та отримання клієнтом оперативної інформації про рух по його рахункам. Всі повідомлення, що циркулюють у поштовій системі «Клієнт-Банку»шифруються симетричним ключем (однаковий в клієнта та в банку), а на платіжні документи крім цього ще накладається два електронні підписи. Шифрування даних виконується відповідно до державного стандарту України 28147-89. В банку створюється окремий ключ під кожного клієнта та надається на електронному носії (дискета) цьому клієнту. Дискета з ключем шифрування повинна бути вставлена в комп'ютер клієнта під час прийому-передачі файлів системи. Дискету з ключем шифрування «ВАТ Корюківська фабрика технічних паперів»було передано (згідно довіреності від Генерального директора КФТП) ОСОБА_12 при інсталяції системи у клієнта. Для кожного електронного підпису використовується два ключі: таємний ключ для накладання підпису та відкритий для перевірки підпису. Накласти підпис відкритим ключем неможливо. Генерація (створення) ключів електронного підпису виконується безпосередньо відповідальними особами клієнта за допомогою генератора ключів, що поставляється із системою. Запуск генератора здійснюється з клієнтської частини системи «Клієнт-Банк»вибором відповідного пункту меню «Зміна першого підпису»та «Зміна другого підпису». Файли таємного ключа поміщаються на змінних носіях у клієнта, файли відкритого ключа надсилаються до банку засобами поштової системи «Клієнт-Банку». Першу генерацію ключів для підпису виконує відповідальна особа клієнта зразу ж після інсталяції. В подальшому в будь який час клієнт може виконати зміну підпису та згенерувати нові ключові файли. Після надходження нового відкритого ключа до банку платежі підписані старим ключем, якщо вони надходять до банку пізніше вже не можуть пройти перевірку ЕЦП та будуть відбраковані. До того ж звертається увага на те, що в п.5.2. договору на обслуговування в системі «Клієнт-Банк»оговорено, що «Сторони визнають засоби криптозахисту та електронного підпису, а також використання останнього для підтвердження достовірності платіжних документів, що передаються між сторонами по каналу зв'язку.».
Представник позивача щодо наданих представником відповідача пояснень спеціаліста заперечував.
В судовому засіданні було оголошено перерву до 27.04.2012 р. на 11:00.
В судовому засіданні 27.04.2012 року суд продовжив розгляд справи по суті.
Представником позивача в судовому засіданні 27.04.2012 року було подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.
В поданих письмових поясненнях в частині обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що спірний договір поруки № 184 від 15.05.2009 року заступник генерального директора ОСОБА_8 від імені товариства позивача ніколи не укладав, власноручно не підписував, не був присутнім при укладенні вказаного договору, а кошти що були перераховані на виконання договору є помилковим платежем, що був вчинений за дорученням невстановленої особи, яка підписала договір поруки. В силу ст. 239 Цивільного кодексу України, оспорюваний договір поруки не може створювати, змінювати і припиняти цивільні права і обов'язки, оскільки договір поруки не підписано заступником генерального директора товариства, а його підпис є підробленим. Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, правочин повинен бути підписаний сторонами, при цьому у разі вчинення правочину юридичною особою, крім підпису уповноваженої на це особи, - також скріплений печаткою юридичної особи. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України у рішенні прийнятому по справі №23-14/208-05-6005. Враховуючи викладене позивач вважає, що спірний договір поруки не відповідає вимогам ч.1,2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 658 Цивільного кодексу України, а тому має бути визнаний судом недійсним.
Представником відповідача подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а також заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які задоволено судом.
В письмових поясненнях № 1-06/1167 від 27.04.2012 року, відповідач зазначає, що ВАТ „КФТП" було відомо, що кошти перераховані в погашення кредиту за договорами поручительств, а не за кредитами самої КФТП, оскільки: - в системі «Банк-клієнт»залишки за кредитами та рахунками нарахованих відсотків після такого перерахування не змінилися; - служба бухгалтерського обліку, яку очолює головний бухгалтер, здійснює контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій та забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ; - система «Банк-клієнт»забезпечує можливість перегляду залишків та оборотів за будь-який період по всіх рахунках клієнта (поточних, кредитних, депозитних, рахунків нарахованих відсотків, транзитних, спец рахунків, тощо); - обороти по рахунках кредитів повинні відповідати оборотам з видачі та погашення кредитів в програмному комплексі «1-С Бухгалтерія»; - обороти за рахунками нарахованих відсотків за кредитами в системі «Банк-клієнт» дорівнюють витратам по процентам за користування кредитами.
Також в судове засідання був викликаний спеціаліст банку -начальник відділу супроводу та впровадження програмного забезпечення ОСОБА_10, який надав пояснення щодо питань функціонування програми розрахункового обслуговування клієнтів банку з використанням системи електронних платежів.
Головний бухгалтер позивача Кугук І.І. надала пояснення та зазначила, що сплачені ними кошти в сумі 1 397 000,00 грн. були спочатку відображені в бухгалтерському обліку як сплати відсотків за кредит, а після проведення аудиторської перевірки були проведені корегування та відображено як дебіторська заборгованість.
Викликаний в судове засідання судовий експерт Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Пилипенко І.В., надала усні пояснення щодо Висновку № 740-741/12-24 судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року.
Клопотання відповідача про призначення повторної почеркознавчої судової експертизи було відхилено судом з наступних підстав:
Повторна експертиза призначається у разі, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
При вирішенні питань поставлених судом, графологічною (почеркознавчою) судовою експертизою досліджувався підпис заступника генерального директора ОСОБА_8 саме на договорі поруки № 184 від 15.05.2009 року, на якому були відтиски печаток закритого акціонерного товариства «Полікомбанк»та відкритого акціонерного товариства «Корюківська фабрика технічних паперів», які скріплювали підписи представників сторін. Крім того, на вирішення графологічної (почеркознавчої) судової експертизи не ставилось питання дослідження саме печаток з найменуванням сторін, а досліджувався підпис заступника генерального директора ОСОБА_8, від імені якого підписано спірний договір зі сторони відкритого акціонерного товариства «Корюківська фабрика технічних паперів».
Як пояснила в судовому засідання судовий експерт Пилипенко І.В. в досліджувальній частині Висновку № 740-741/12-24 судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року було помилково зазначено, що підписи завірені відтисками круглих печаток публічного акціонерного товариства „Полікомбанк" та ПАТ „Слов'янські шпалери -КФТП".
В судому засіданні оголошена перерва до 03.05.2012р.
Заяв та клопотань після перерви до суду не надійшло.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
15.05.2009 року між закритим акціонерним товариством „Полікомбанк" (банк), правонаступником якого є відповідач, відповідно до п. 1.1. Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол від 21.04.2009 року № 51), погодженого рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Чернігівській області від 16.06.2009 року № 2 та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради 24.06.2009 року № запису 10641050012000853 та товариством з обмеженою відповідальністю „Ельбрус" (позичальник), яке виступає в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по даній справі, було укладено кредитний договір № 183, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 2 250 000,00 грн.; строком повернення кредиту: 02.03.2010 року; для поточної діяльності та поповнення обігових коштів; зі сплатою 28% річних (п.п.1.1.1., 1.1.2., 1.1.4., 1.1.5. кредитного договору).
Відповідно до п.п. 1.1.7., 1.1.8. кредитного договору № 183 від 15.05.2009 року, порядок та спосіб надання кредиту: за заявою позичальника, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або шляхом оплати платіжних документів.
Сторони домовились під датою видачі кредиту розуміти дату, коли відповідна сума списана з позичкового рахунку позичальника, під датою повернення кредиту розуміти дату, коли відповідна сума надійшла на позичковий рахунок позичальника. Строк кредиту, а також відсотки за його користування розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за користування.
Пунктом 2.1. кредитного договору № 183 від 15.05.2009 року сторонами було передбачено, позичальник забезпечує своєчасне повернення кредиту та сплату процентів по цьому кредитному договору порукою ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" згідно з договором поруки від 15.05.2009 року №184 та порукою ОСОБА_13 згідно з договором поруки від 15.05.2009 року №185.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, банк виконав взяте на себе зобов»язання та здійснив кредитування позичальника на загальну суму 2 250 000,00 грн., в період з 18.05.2009р. по 29.05.2009р., шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку №20623001203 на поточний рахунок №26005000365 (отримувач: ПАТ „Слов'янські шпалери", призначення платежу: за шпалери згідно договору №3 від 20.01.2007 року), що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальним ордерами: №2 від 18.05.2009 року на суму 120 000,00 грн.; №1 від 18.05.2009 року на суму 80 000,00 грн.; №4 від 18.05.2009 року на суму 446 000,00 грн.; №6 від 20.05.2009 року на суму 72500,00 грн.; №5 від 20.05.2009 року на суму 104 000,00 грн.; №7 від 20.05.2009 року на суму 68 000,00 грн.; №8 від 21.05.2009 року на суму 100 000,00 грн.; №9 від 21.05.2009 року на суму 241 000,00 грн.; №10 від 22.05.2009 року на суму 145 000,00 грн.; № 16 від 25.05.2009 року на суму 90 000,00 грн.; №15 від 25.05.2009 року на суму 147 000,00 грн.; № 17 від 25.05.2009 року на суму 58500,00 грн.; №11 від 28.05.2009 року на суму 400 000,00 грн.; № 3186 від 28.05.2009 року на суму 100 000,00 грн.; № 3884 від 29.05.2009 року на суму 78 000,00 грн., копії яких додано до матеріалів справи.
У відповідності до ст.546 Цивільного кодексу України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Так, відповідно до частини 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
15.05.2009 року між відкритим акціонерним товариством „Корюківська фабрика технічних паперів" (поручитель), правонаступником якого є позивач, відповідно до п. 1.1. Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол від 02.03.2011 року № 17), державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 14.03.2011 року № запису 10481050018000021, та закритим акціонерним товариством „Полікомбанк" (банк), правонаступником якого є відповідач, відповідно до п. 1.1. Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол від 21.04.2009 року № 51), погодженого рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Чернігівській області від 16.06.2009 року № 2 та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради 24.06.2009 року № запису 10641050012000853 було укладено договір поруки № 184.
Відповідно до п. 1.1. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Ельбрус" (боржник) всіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 15.05.2009 року № 183, укладеного між кредитором та боржником.
Пунктом 1.2. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року передбачено, що поручителю відомі всі умови договору, в тому числі: сума кредиту: 2 250 000,00 грн.; строк повернення кредиту: 02.03.2010 року; дати і порядок повернення кредиту; процентної ставки річних; порядок сплати процентів; сплата пені у разі порушення строку повернення кредиту та сплати процентів.
Відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, відповідно до п. 1.4. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року, є солідарною.
Згідно п. 2.1. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року, в разі невиконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору від 15.05.2009 року № 183, кредитор протягом 5-х робочих днів направляє відповідне повідомлення поручителю (листом, факсом, телеграмою).
Пунктом 2.2. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року передбачено, що поручитель не пізніше наступного робочого дня після одержання такого повідомлення перераховує кредитору на рахунок № 29099021 в Полікомбанку, код банку 353100, код за ЄДРПОУ 19356610, або на рахунки простроченої заборгованості суму заборгованості боржника перед кредитором.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором від 15.05.2009 року № 183. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя (п. 3.2. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року), а у разі пролонгації кредитного договору від 15.05.2009 року № 183, строк дії цього договору продовжується на такий же строк, про що складається додаткова угода ( п. 3.3. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року).
У вступній частині та розділі IV „Юридичні адреси та підписи сторін" договору поруки № 184 від 15.05.2009 року зазначено, що від імені кредитора закритого акціонерного товариства „Полікомбанк", правонаступником якого є відповідач, вказаний договір підписаний головою правління ОСОБА_14, який діє на підставі статуту; від імені відкритого акціонерного товариства „Корюківська фабрика технічних паперів" (поручитель), правонаступником якого є позивач -заступником генерального директора ОСОБА_8, який діє на підставі Статуту та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_15 23.04.2008р. за р. № 1218.
Позивач просить суд визнати недійсним договір поруки № 184 від 15.05.2009 року, укладений між відкритим акціонерним товариством „Корюківська фабрика технічних паперів" (поручитель), правонаступником якого є позивач та закритим акціонерним товариством „Полікомбанк" (банк), правонаступником якого є відповідач, з моменту його укладення, посилаючись на ту обставину, що спірний договір поруки підписаний не уповноваженою посадовою особою позивача, а отже відсутнє вільне волевиявлення позивача на укладення договору поруки, у зв'язку з чим у позивача не має жодних правових зобов'язань, що випливають із спірного правочину та будь-яких інших актів, виданих на його виконання та дій, що були в подальшому вчинені на його виконання.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до пункту 8.19. статуту відкритого акціонерного товариства „Корюківська фабрика технічних паперів", затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол від 05.04.2006 року № 11), зареєстрованого державним реєстратором Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області 17.04.2006 року, номер запису 10481050002000021, чинного на момент укладення спірного договору поруки №184 від 15.05.2009 року, генеральний директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства.
Зокрема, підпунктми 1), 4) абзацу 2 пункту 8.21. статуту визначено, що генеральний директор товариства в межах своїх повноважень має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом; підписувати довіреності, договори та інші документи від імені Товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень Статуту.
Відповідно до витягу з протоколу № 11 Загальних зборів акціонерів ВАТ „Корюківська ФТП" від 05.04.2006 року, генеральним директором ВАТ „Корюківська ФТП" обрано Якович Н.М.
Згідно витягу з наказу №34 від 20.04.2006 року, Якович Н.М. з 20.04.2006 року приступила до виконання обов'язків генерального директора ВАТ „Корюківська ФТП" (підстава: протокол Загальних зборів акціонерів ВАТ „Корюківська ФТП" від 05.04.2006 року №11, контракт від 20.04.2006 року).
Згідно витягу з наказу № 57 від 10.07.2007 року, ОСОБА_8, заступника генерального директора із збуту та маркетингу з 11.07.2007 року переведено заступником генерального директора із збуту та транспорту.
Відповідно до довіреності від 23.04.2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_15, зареєстрованої в реєстрі за № 1218, генеральний директор ВАТ „Корюківська ФТП" Якович Н.М. уповноважує ОСОБА_8, заступника генерального директора ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" представляти інтереси відкритого акціонерного товариства „Корюківська фабрика технічних паперів" в межах повноважень та відповідно до цілей і завдань, визначених Статутом ВАТ, в будь-яких установах, підприємствах, організаціях ( в тому числі нотаріату), та в інших господарських суб'єктах різних форм власності, укладати угоди та підписувати їх, здійснювати всі необхідні дії в інтересах ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів", укладати договори застави та іпотеки в органах нотаріату. Для цього представникові надається право, зокрема: від імені ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" брати участь у будь-яких переговорах, подавати заяви та інші документи; здійснювати банківські операції, підписувати кредитні договори в будь-якій кредитній установі, підписувати розрахункові документи; укладати договори цивільно-правового характеру, в тому числі договори відчуження або придбання майна, оренди, застави або іпотечні договори, вносити зміни та доповнення до укладених договорів і підписувати додаткові договори, а також подавати або одержувати будь-які довідки чи інші документи, пов'язані з укладенням цих договорів; подавати та/або одержувати будь-які довідки чи документи, пов'язані з укладенням договорів цивільно-правового характеру.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги для чинності правочину а саме: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року № 740-741/12-24 по справі № 5028/12/4/2012 Чернігівського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, наданого експертом Пилипенко І.В. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 в графі „Заступник Генерального директора" в розділі „4. Юридичні адреси та підписи сторін" договору поруки №184 від 15.05.2009 року виконаний не ОСОБА_8, зразки підписів якого надані для порівняльного дослідження, а іншою особою.
Також у висновку судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року № 740-741/12-24 по справі № 5028/12/4/2012 зазначено: що ж стосується збігів ознак, то вони на категоричний негативний висновок про тотожність не впливають, оскільки пояснюються виконанням досліджуваного підпису з наслідуванням дійсного підпису ОСОБА_8 Оскільки було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 в графі „Заступник Генерального директора" в розділі „4. Юридичні адреси та підписи сторін" договору поруки №184 від 15.05.2009 року виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою, то питання „Чи не виконано підпис навмисно зміненим почерком?" не вирішувалося.
Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.
В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Як слідує із висновку судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року № 740-741/12-24 по справі № 5028/12/4/2012, підпис від імені ОСОБА_8 в графі „Заступник Генерального директора" в розділі „4. Юридичні адреси та підписи сторін" договору поруки №184 від 15.05.2009 року виконаний не ОСОБА_8, зразки підписів якого надані для порівняльного дослідження, а іншою особою, тобто підпис у спірному договорі поруки № 184 від 15.05.2009 року не відповідає дійсному підпису заступника генерального директора ОСОБА_8 (т.2, а.с.167-171).
Однак, оригінал договору поруки №184 від 15.05.2009 року (т.2 а.с. 2) містить печатку відкритого акціонерного товариства „Корюківська фабрика технічних паперів" № 2, якою скріплено підпис поручителя.
21 квітня 2006р. генеральним директором відкритого акціонерного товариства „Корюківська фабрика технічних паперів" Якович Н. М. було прийнято наказ № 50, відповідно до якого для завірення платіжних документів при проведенні розрахунків через банки, завірення угод, видачі довіреностей, при оформленні чеків та простих векселів використовувати печатки № 1 та № 2 ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів», код підприємства 00278876.
06.02.2009р. генеральним директором відкритого акціонерного товариства „Корюківська фабрика технічних паперів" Якович Н. М. було прийнято розпорядження № 6 „Про закріплення печаток на 2009 рік", яким встановлено, що печатки підприємства закріплено: 1. печатку №1 - за головним бухгалтером Кугук І.І., використовувати генеральним директором Якович Н.М. та головним бухгалтером Кугук І.І.; 2. печатку №2 -за фінансовим директором ОСОБА_12, використовувати фінансовим директором ОСОБА_12
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу частини 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише письмову форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.
Таким чином, наявність печатки на спірному договорі поруки №184 від 15.05.2009 року є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.
Доказів втрати позивачем печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки № 2 ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів", правонаступником якого є позивач, позивач суду не надав.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). (п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Таким чином, настання наслідків, в разі укладення угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень, закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду, від імені якої її укладено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012р.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно платіжного доручення № 1539 від 16.12.2009р. на суму 220000 грн. здійснив платіж зі свого рахунку № 26005000365, на рахунок відповідача № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно угоди 184 від 15.05.2009р." Перерахування коштів було здійснено з використанням системи електронних платежів згідно укладеного між сторонами 30.01.03р. договору № 29 на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк", відповідно до якого позивач-клієнт доручає, а відповідач-банк бере на себе забезпечення виконання розрахункового обслуговування з використанням системи електронних платежів „Клієнт-Банк", та з дотриманням вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Рахунок № 26005000365 був відкритий банком позивачу 29.01.1999р., що підтверджується повідомленням про відкриття рахунку від 29.01.1999р., наданим банком ДПІ у Корюківському районі.
12.09.2000р. між сторонами було укладено договір на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт -Банк» № 1485.
Відповідно до вказаного договору № 1485 від 12.09.2000р., та на підставі довіреності від 12.10.00р., виданої позивачем ОСОБА_12, банком було передано позивачу ключі шифрування по системі клієнт - банк АК «Полікомбанк».
30.01.03р. сторонами було переукладено договір на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк" № 29 в новій редакції.
Розпорядження № 2 від 12.01.09р. позивача, яке підписано генеральним директором Якович Н.М., було уповноважено фінансового директора ОСОБА_12 здійснювати набір та передачу телекомунікаційними лініями зв'язку у банк платіжних документів завірених електронними підписами. Для виконання даного розпорядження було передано ОСОБА_12 дискети із ключами шифрування й електронними підписами уповноважених осіб.
Як вбачається із наданої банком картки із зразками підписів і відбитка печатки від 19.02.2009р. розпорядження за рахунком позивача вважаються дійсними в разі наявності на них одного першого і одного другого підписів. В картці із зразками підписів і відбитка печатки зазначено, що перший підпис належить генеральному директору Якович Н.М. та заступнику генерального директора ОСОБА_8, другий підпис належить головному бухгалтеру Кугук І.І. та заступнику головного бухгалтера ОСОБА_16 Справжність підписів посадових осіб в картці із зразками підписів і відбитка печатки засвідчена приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу ОСОБА_15 29.01.09р.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Статтею 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
З наданих до суду документів та пояснень спеціаліста банку, викликаного в судове засідання для дачі пояснень, вбачається, що в системі Банк-Клієнт використовуються дві ЕЦП, під кожну з яких є окремий таємний ключ та окремий відкритий. Банк не регламентує використання цих ключів з боку клієнта однією особою чи двома, це вирішує виключно сам клієнт. Банк перевіряється зміст платіжного документа на відповідність обом цифровим підписам, після чого виконується банком платіж. Платежі без накладеного ЕЦП взагалі не можуть бути відправлені до банку.
Як встановлено в судовому засіданні, і проти чого не заперечують сторони, при здійсненні перерахування коштів в сумі 220 000 грн. згідно платіжного доручення № 1539 від 16.12.2009р., на платіжне доручення було накладено 1-й та 2-й електронні цифрові підписи повноважних осіб позивача.
Пунктами п.п. 2.2.2., 2.2.4., 2.2.6. договору на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк" № 29 від 30.01.03р. передбачено, що клієнт (позивач) зобов'язується: беззаперечно виконувати всі вимоги щодо захисту інформації в системі „Клієнт-Банк" та дотримуватись порядку одержання, збереження та використання ключових елементів; передавати у банк телекомунікаційними лініями зв'язку платіжні документи, оформлені у відповідності з нормативними документами та завірені електронними підписами осіб, які повідомлені банку у картці із зразками підписів та відбитком печатки; протягом дня перевіряти стан рахунку з урахуванням відправлених платежів. У разі невідповідності відправлених і проведених платежів негайно припинити роботу в системі до з'ясування обставин.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору № 29 від 30.01.03р., кожна із сторін несе відповідальність за збої в обміні інформацією, викликані необережними, некомпетентними та зловмисними діями його персоналу. Клієнт несе відповідальність перед банком у разі викрадення, загублення засобів захисту інформації у системі „Клієнт-Банк".
Згідно п.п. 5.1.- 5.4. Договору № 29 від 30.01.03р., сторони визнають, що розрахункові документи, виготовлені і передані клієнтом в банк засобами телекомунікаційного зв'язку з використанням електронного підпису, мають однакову юридичну силу з документами, що виготовлені традиційним способом на папері та підписані службовими особами і завірені печаткою клієнта. Сторони визнають засоби криптозахисту та електронного підпису, а також використання останнього для підтвердження достовірності платіжних документів, що передаються між сторонами по каналу зв'язку. Сторони зобов'язані прийняти всі організаційні заходи безпеки для запобігання несанкціонованого доступу до дискет із ключами шифрування й електронного підпису. Клієнт зобов'язується припинити обмін платіжними документами, завіреними електронними підписами і негайно інформувати банк у випадках пошкодження засобів криптозахисту; втрати таємних ключів керівника або бухгалтера; виявлення факту несанкціонованого доступу до дискет із ключами шифрування й електронного підпису.
06.02.2006 року між сторонами було укладено також договір № 3/365 банківського рахунка, згідно п. 2.4.6. якого позивач -клієнт зобов'язаний здійснювати перевірку правильності зарахування або списання коштів на своїх рахунках. У випадку виявлення неправильно зарахованих або списаних коштів по рахунку, повідомити банк про це протягом 3-х робочих днів з дня одержання виписки для здійснення виправної проводки.
Проте, позивачем не було проведено жодних дій, у відповідності до п.п. 2.2.6., 2.2.7. договору № 29 на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк" від 30.01.2003 року та п. 2.4.6. договору № 3/365 банківського рахунка від 06.02.2006 року, які б свідчили про невідповідність відправлених і проведених платежів, зокрема при перерахуванні 220 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1539 від 16.12.2009 року.
Посилання позивача на те, що платіж в сумі 220 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1539 від 16.12.2009 року був здійснений помилкового та ці кошти позивач вважав як сплачені відсотки по власному кредиту, отриманому в банку, судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.
Як встановлено судом, платіж в сумі 220 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1539 від 16.12.2009 року було здійснено позивачем на рахунок № 29099021.980, як зазначено і п. 2.2. договору поруки № 184 від 15.05.2009р., з призначенням платежу погашення кредиту згідно угоди 184 від 15.05.2009р.
Із наданих позивачем та банком документів слідує, що на момент здійснення платежу 16.12.2009 року між сторонами існували кредитні правовідносини по кредитному договору № 170 від 27.04.2009р. По кредитному договору № 170 від 27.04.2009р. позивач зобов»язаний був здійснити платежі по кредиту на рахунок 20625000365 (п.4.2. договору) та по відсотках на рахунок № 2068700036502 (п.4.4. договору).
Посилання відповідача на те, що кошти згідно платіжних доручень № 1396 від 30.09.2009 року на суму 415 000,00 грн., № 135 від 02.03.2010 року на суму 150 000,00 грн., № 133 від 26.02.2010 року на суму 100 000,00 грн., № 272 від 30.04.2010 року на суму 50 000,00 грн., № 331 від 31.05.2010 року на суму 112 000,00 грн., № 409 від 30.06.2010 року на суму 100 000,00 грн., № 563 від 31.08.2010 року на суму 150 000,00 грн., № 636 від 30.09.2010 року на суму 100 000,00 грн., також сплачені позивачем як поручителем по договору поруки № 184 від 15.05.2009р. судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.
Пунктом 1.30 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено поняття платіжного доручення , а саме - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
У відповідності до п.17.1 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.
Пунктом 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 N 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р., визначено, що платник в обов'язкову порядку зобов'язаний в платіжному дорученні зазначити «Призначення платежу.»
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем згідно платіжного доручення № 1396 від 30.09.2009 року на суму 415 000,00 грн. був здійснений платіж на рахунок № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно договору 183 від 15.05.09"; згідно платіжного доручення № 135 від 02.03.2010 року на суму 150 000,00 грн. був здійснений платіж на рахунок № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно угоди 183 від 15.05.09"; згідно платіжного доручення № 133 від 26.02.2010 року на суму 100 000,00 грн. був здійснений платіж на рахунок № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно угоди 183 від 15.05.09"; згідно платіжного доручення № 272 від 30.04.2010 року на суму 50 000,00 грн. був здійснений платіж на рахунок № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно угоди 183 від 15.05.09"; згідно платіжного доручення № 331 від 31.05.2010 року на суму 112 000,00 грн. був здійснений платіж на рахунок № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно договору 170 від 29.05.07"; згідно платіжного доручення № 409 від 30.06.2010 року на суму 100 000,00 грн. був здійснений платіж на рахунок № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно угоди 185 від 15.05.2009"; згідно платіжного доручення № 563 від 31.08.2010 року на суму 150 000,00 грн. був здійснений платіж на рахунок № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно угоди 185 від 15.09.2009"; згідно платіжного доручення № 636 від 30.09.2010 року на суму 100 000,00 грн. був здійснений платіж на рахунок № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно угоди 185 від 15.05.09".
Таким чином, у вказаних платіжних дорученнях позивачем не було зазначено, що ці кошти перераховано саме на виконання договору поруки № 184 від 15.05.2009р.
Перерахування коштів здійснювалось на рахунок № 29099021.980, на який, відповідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, яка затверджена постановою Національного банку України від 17.06.2004 N 280 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України до 26 липня 2004 р. за N 919/9518, зараховується інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку, призначення рахунку: облік сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, наприклад, невиплачені перекази для бенефіціарів, які не мають рахунку в банку; суми коштів, що отримані для зарахування на вклади клієнтів банку. За кредитом рахунку проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. За дебетом рахунку проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.
Вказані платіжні доручення також не містили рахунків, на які відповідно до кредитного договору № 183 від 15.05.2009р., мав здійснювати погашення кредиту та відсотків безпосередньо сам позичальник.
Згідно платіжного доручення № 331 від 31.05.2010 року на суму 112 000,00 грн. позивачем був здійснений платіж із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно договору 170 від 29.05.07р., а як вбачається із наданих позивачем документів, між сторонами було укладено 27.04.2009р. кредитний договір № 170, відповідно до умов якого банком було відкрито позичальнику (позивачу) відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 10 000 000,00 грн. на строк до 15.02.2010р., додаткову угоду №1 від 19.06.2009 року до кредитного договору від 27.04.2009 року № 170, якою встановлено ліміт кредитування на період з 19.06.2009 року по 02.07.2009 року -8 010 000,00 грн., додаткову угоду №4 від 15.04.2010 року до кредитного договору від 27.04.2009 року № 170, якою встановлено ліміт кредитування на період з 15.04. по 29.04.2010 року -13 000 000,00 грн., додаткову угоду № 6 від 11.08.2010р., якою строк кредитної лінії продовжено до 31.08.2010р., додаткову угоду № 7 від 31.08.2010р., якою строк кредитної лінії продовжено до 31.12.2010р.
Відповідачем в порушення ст.ст.32,33,34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів та не доведено суду, що позивач погодив зміну призначення платежу в платіжних дорученнях № 1396 від 30.09.2009 року на суму 415 000,00 грн., № 135 від 02.03.2010 року на суму 150 000,00 грн., № 133 від 26.02.2010 року на суму 100 000,00 грн., № 272 від 30.04.2010 року на суму 50 000,00 грн., № 331 від 31.05.2010 року на суму 112 000,00 грн., № 409 від 30.06.2010 року на суму 100 000,00 грн., № 563 від 31.08.2010 року на суму 150 000,00 грн., № 636 від 30.09.2010 року на суму 100 000,00 грн., та перерахування коштів по вказаних платіжних документах було здійснено позивачем саме на виконання договору поруки № 184 від 15.05.2009р.
За таких обставин суд не може зробити беззаперечного висновку про те, що перераховані позивачем згідно платіжних доручень № 1396 від 30.09.2009 року на суму 415 000,00 грн., № 135 від 02.03.2010 року на суму 150 000,00 грн., № 133 від 26.02.2010 року на суму 100 000,00 грн., № 272 від 30.04.2010 року на суму 50 000,00 грн., № 331 від 31.05.2010 року на суму 112 000,00 грн., № 409 від 30.06.2010 року на суму 100 000,00 грн., № 563 від 31.08.2010 року на суму 150 000,00 грн., № 636 від 30.09.2010 року на суму 100 000,00 грн. кошти саме на виконання договору поруки № 184 від 15.05.2009р.
Твердження банку про те, що ним були дотримані вимоги п. 1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, і банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом; відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку, як це передбачено п. 2.3 Інструкції, судом до уваги не приймається з наступних підстав.
При виконанні вказаних платіжних доручень відповідач виступав як обслуговуючий банк позивача, так і отримувач коштів.
Як обслуговуючий банк, в якому позивачем відкрито рахунок, відповідачем дійсно не було порушено вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, в оскільки відповідно до п. 1.19 вказаної Інструкції обслуговуючий банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками, відповідно до п.3.8 Інструкції.
Відповідачем було допущено порушення щодо зміни призначення платежу, як отримувачем коштів, а не як обслуговуючим банком, оскільки нормами діючого законодавства не надано права отримувачу коштів в односторонньому порядку змінювати призначення платежу, це може визначати лише платник. Доказів надання позивачем згоди на зміну призначення платежу відповідач суду не надав.
Не може бути прийнято судом до уваги і посилання позивача на те, що при укладенні договору поруки відповідачем не було проведено ідентифікацію позивача, чим порушено спеціальні нормативні акти, які є обов'язковими для всіх банківських установ на території України та які встановлюють порядок та вимоги для проведення ідентифікації клієнта банківської установи.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" банки відносяться до суб'єктів первинного фінансового моніторингу є:».
Частиною 1 ст. 9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції, зокрема, встановлення ділових відносин з клієнтами до/або під час встановлення ділових відносин, укладення правочинів, але до проведення фінансової операції, відкриття рахунку.
У відповідності до ч. 13 ст. 9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" ідентифікація клієнта не є обов'язковою у разі проведення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані
Як встановлено судом, позивач є клієнтом банку з 29.01.1999р. (дата відкриття рахунку), банк здійснює розрахункове - касове обслуговування позивача, відповідно між сторонами укладались договори на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк", договори банківського рахунка, в юридичній справі позивача на відкриття рахунку відповідач має подані та заповнені позивачем картки із зразками підписів та відбитків печаток №1 та №2, статути позивача, розпорядження на використання печаток, а тому ідентифікація позивача на момент укладення договору не була обов'язковою, відповідно до п. 13 ст. 9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".
З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується, що позивач своїми діями щодо перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 220 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1539 від 16.12.2009 року (призначення платежу: погашення кредиту, згідно угоди 184 від 15.05.2009 року) фактично схвалив укладений з відповідачем правочин - Договір поруки № 184 від 15.05.2009 року, який підписаний не уповноваженою особою, що з урахуванням вимог ст.241 Цивільного кодексу України унеможливлює визнання такого правочину недійсним з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди.
Відповідно до статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процес. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність заявлених позовних вимог щодо визнання оспорюваного договору поруки недійсним саме з підстав відсутності у позивача волевиявлення на укладення спірного договору поруки.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки № 184 від 15.05.2009 року, укладеного між закритим акціонерним товариством "Полікомбанк", правонаступником якого є відповідач та відкритим акціонерним товариством "Корюківська фабрика технічних паперів", правонаступником якого є позивач, є безпідставні і задоволенню не підлягають.
Відповідно і позовні вимоги позивача щодо стягнення з Полікомбанк на користь ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" 220 000,00 грн. сплачених позивачем, згідно договору поруки № 184 від 15.05.2009 року в рахунок погашення кредиту, одержаного ТОВ «Ельбрус»є також безпідставні і задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача щодо стягнення 1177000 грн., сплачених згідно платіжних доручень № 1396 від 30.09.2009 року на суму 415 000,00 грн., № 135 від 02.03.2010 року на суму 150 000,00 грн., № 133 від 26.02.2010 року на суму 100 000,00 грн., № 272 від 30.04.2010 року на суму 50 000,00 грн., № 331 від 31.05.2010 року на суму 112 000,00 грн., № 409 від 30.06.2010 року на суму 100 000,00 грн., № 563 від 31.08.2010 року на суму 150 000,00 грн., № 636 від 30.09.2010 року на суму 100 000,00 грн. також задоволенню не підлягають, оскільки позивачем зазначено підставу стягнення цих коштів, як застосування наслідків недійсності правочину, відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України. Суд не має права самостійно змінювати підставу заявлених позивачем позовних вимог, а позивач своїм правом щодо зміни підстави позову не скористався.
Керуючись ст.ст. 11, 92, 202, 203, 205, 207, 215, 237, 241, 546, 547, 553, 626, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст.5,9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", ст.ст.1,3,4 Закону України «Про електронний цифровий підпис»ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення підписано 07 травня 2012 року.
Суддя Л.М. Лавриненко